Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Єдиний унікальний номер 310/945/17 Головуючий у 1-й інстанції Черткова Н.І.
Номер провадження 22-ц/778/957/18 Суддя-доповідач Подліянова Г.С.
03 квітня 2018 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Подліянової Г.С.,
суддів: Дашковської А.В.,
Кримської О.М.,
за участю секретаря Евальд Д.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 листопада 2017 року у справі за позовом Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області до ОСОБА_3 про стягнення надміру виплаченої допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції,-
У вересні 2017 року Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області (далі УПСЗН виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення надміру виплаченої допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.
В обґрунтування позову позивач зазначав, що ОСОБА_3 звернулася до УПСЗН виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області з заявою для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
ОСОБА_3 була призначена щомісячна державна допомога з 12.11.2014 року по 11.05.2015 року, з 12.05.2015 року по 11.05.2016 року.
Позивач зазначив, що під час проведення перевірки в серпні 2016 року з'ясовано, що батько дитини відповідача має у власності квартиру у АДРЕСА_1 відповідно договору купівлі-продажу від 04.07.2013 року, в якій відповідач проживає разом з дитиною, тобто відповідач не мала права на отримання допомоги переміщеним особам.
В результаті надання недостовірних даних, відповідач незаконно отримала державні кошти з 12.11.2014 року по 11.05.2016 року у розмірі 31687,45 грн.
На підставі викладеного, позивач просив суд, стягнути з ОСОБА_3 суму надмірно виплаченої допомоги переміщеним особам на проживання в розмірі 31687,45 грн.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, УПСЗН виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької областіподало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення ( судової повістки), які приєднані до матеріалів справи до апеляційного суду не з'явилися. На адресу апеляційного суду від УПСЗН виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області надійшла заява, в якій вони прохають розглядати справу за їх відсутності, апеляційну скаргу підтримують, просять її задовольнити.
З огляду на вищевикладене та у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, судова колегія ухвалила розглядати справу за відсутності учасників апеляційного розгляду, які не прибули в судове засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_3 та її дитина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 мають право на отримання щомісячної адресної допомоги для покриття витрати на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, оскільки будь-хто із членів сім'ї не мають житлового приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення. При цьому суд виходив з того, що позивачем не надано доказів про те, що власник житла ОСОБА_5 є чоловіком ОСОБА_6 та/або членом її сім'ї.
З такими висновками погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства.
Судом встановлено, що 12.11.2014 року, 12.05.2015 року, 16.11.2015 року, 02.12.2015 року до УПСЗН виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області зверталася ОСОБА_3 для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
У заяві на призначення тимчасової допомоги ОСОБА_3 зазначила, що у членів її сім'ї відсутнє будь-яке житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції.
Відповідно до рішень про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 20.11.2014 року, від 29.05.2015 року, від 29.03.2016 року відповідачу ОСОБА_3 була призначена допомога переміщеним особам на проживання на двох членів сім'ї, в тому числі на дитину з 12.11.2014 року по 11.05.2015 року та з 12.05.2015 року по 11.11.2015 року та з 01.03.2016 року по 11.05.2016 року на двох членів сім'ї, на неї та її дитину (а.с. 2-5).
Під час проведення позивачем перевірки достовірності та повноти інформації, наданої відповідачем для призначення державної допомоги, було з'ясовано, що батько дитини відповідача має у власності квартиру у АДРЕСА_1 відповідно договору купівлі-продажу від 04.07.2013 року, в якій відповідач проживає разом з дитиною .
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 66125904 ОСОБА_5 на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 (а.с. 8).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, сина ОСОБА_3 (а.с. 9).
26.08.2016 року на адресу ОСОБА_3 було направлено повідомлення про повернення надміру виплаченої допомоги переміщеним особам на проживання за № НОМЕР_2 в розмірі 31687,45 грн. (а.с. 10).
Спірні правовідносини урегульовуються Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі Порядок), затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №505, який визначає механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Відповідно до п. 2 Порядку грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції та які взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.
Згідно п. 3 цього Порядку якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім'ї або інформацією компетентного органу.
Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.
Пунктом 6 Порядку встановлено, що грошова допомога не призначається у разі, коли:
будь-хто із членів сім'ї (крім сімей, до складу яких входять військовослужбовці з числа внутрішньо переміщених осіб, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції) має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану;
будь-хто з членів сім'ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Відповідно до п.п. 10, 11 Порядку уповноважені органи мають право перевіряти обґрунтованість видачі та достовірність документів, поданих для призначення грошової допомоги, а також здійснювати запити та безоплатно отримувати відомості від підприємств, установ та організацій усіх форм власності, необхідні для призначення грошової допомоги та контролю за правильністю її надання.
Уповноважений представник сім'ї, якому призначено грошову допомогу, зобов'язаний повідомляти уповноваженому органу про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги, протягом трьох днів з дня настання таких обставин.
Відповідно до абз. 2, 3 п. 11 Порядку суми грошової допомоги, виплачені надміру внаслідок подання документів з недостовірними відомостями, повертаються уповноваженим представником сім'ї на вимогу уповноваженого органу. У разі відмови добровільного повернення надміру перерахованих сум грошової допомоги вони стягуються у судовому порядку.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначала, що вона у добровільному порядку відмовилась повернути сплачену їй тимчасову допомогу загальною сумою 31687,45 грн., вказуючи при цьому, що з ОСОБА_5 вона в шлюбі не перебувала, він хоча і є біологічним батьком дитини та не є членом її сім'ї в розумінні ч. 2 ст.3 Сімейного кодексу України, оскільки вони ніколи спільно не проживали, спільним побутом не пов'язані, та не вели спільне господарство. ОСОБА_5 мешкає та зареєстрований у Івано-Франківській області. Крім того, між відповідачем та ОСОБА_5 укладений договір оренди житлового приміщення від 04.08.2014 року, за умови оплати відповідачем житлово-комунальних послуг, що підтверджується копією договору оренди житлового приміщення (а.с. 42).
Згідно ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (ч. 4 ст. 3 СК України).
Отже, зі змісту викладеної норми Сімейного кодексу вбачається, що основною правовою підставою створення сім'ї є шлюб.
За наявності шлюбу особи є членами сім'ї, мають спільні права та обов'язки, незалежно від тих обставин,чи проживають вони разом, чи мають спільний бюджет і побут.
З копії паспорту ОСОБА_5 вбачається, що він дійсно зареєстрований на території Івано-Франківської області за адресою АДРЕСА_3 (а.с. 37).
Допитані в судовому засіданні, в суді першої інстанції, свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які є сусідками ОСОБА_3, також підтвердили факт того, що остання проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом з сином ОСОБА_4, а ОСОБА_5 є власником зазначеної квартири, проте за даною адресою не мешкає.
Доказів того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 перебувають в зареєстрованому шлюбі, матеріали справи не містять.
Таким чином, беззаперечних доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що відповідно до положень ч. 2 ст. 3 СК України є ознакою сім'ї, позивач суду не надав та матеріали справи таких доказів не містять.
З огляду на зазначене, висновок суду першої інстанції про відсутність ознак сімейних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є правильним та підтверджується зібраними у справі доказами.
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_3 у період з 12.11.2014 року по 11.05.2015 року та з 12.05.2015 року по 11.11.2015 року та з 01.03.2016 року по 11.05.2016 року правомірно отримувала щомісячну адресну допомогу як внутрішньо переміщена особа для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що будь-хто з членів сім'ї ОСОБА_3 має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, що відповідно до п. 11 Порядку є підставою для повернення виплачених коштів, а тому обгрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не застосовано ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України, згідно якого дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає, тобто, ОСОБА_4 є членом сім'ї батька ОСОБА_5, та не має права на отримання допомоги на проживання, не заслуговують на увагу, оскільки абзац 3 ч. 2 ст. 3 СК України стосується випадків, коли дитини з різних причин ( з підстав навчання, лікування, проживання з бабусею, дідусем, тощо) не проживає у помешканні батьків. Це правило розраховане насамперед на так звану « нормальну» ситуацію, тобто коли мати і батько дитини проживають спільно.
Водночас, відповідно до положень ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Натомість, матеріали справи не містять даних, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 складають сім'ю в розумінні ч. 2 ст. 3 СК України.
Інші доводи апеляційної скарги повторюють зміст позовних вимог та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів та на правильність висновків суду вони не впливають та їх не спростовують.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду про необґрунтованість позову, тому апеляційний суд не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України колегія суддів
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області залишити без задоволення.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 листопада 2017 року у цій справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення буде складено 05.04.2018 року.
Головуючий
Судді: