печерський районний суд міста києва
Справа № 757/15432/18-к
31 березня 2018 року слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,захисників: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,підозрюваного ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу управління з розслідування злочинів проти основ національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191; ч.3 ст. 27, ч. 3 ст. 209; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 366; ч.3 ст. 27, ч. 3 ст. 289 КК України, -
До провадження слідчого судді надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу управління з розслідування злочинів проти основ національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191; ч.3 ст. 27, ч. 3 ст. 209; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 366; ч.3 ст. 27, ч. 3 ст. 289 КК України.
Обґрунтовуючи подане клопотання слідчий посилається на те, що Управлінням з розслідування злочинів проти основ національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України закінчено досудове розслідування у кримінальному провадженні №12012000000000029 відносно ОСОБА_7 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 366; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 289 КК України.
В судовому засіданні прокурори клопотання підтримали, просили його задовольнити, зазначивши, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є єдиним можливим заходом, що зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Підозрюваний та його захисники в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечували, вказуючи на те, що потреба у застосуванні будь-якого запобіжного заходу відносно підозрюваного відсутня. В обґрунтування своєї позиції вказав на необґрунтованість підозри та відсутність ризиків передбачених статтею 177 КПК України, та на те, що докази є недопустимими. Просили у задоволенні клопотання відмовити.
Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, заслухавши думку учасників судового провадження, надходжу до наступних висновків.
Попередньо під час проведення досудового розслідування 24 грудня 2012 року відповідно до ст.ст. 42, 276, 278 КПК України ОСОБА_7 складено повідомлення про підозру в організації привласнення та розтрати чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в особливо великих розмірах, в організації легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, в особливо великих розмірах; в організації службового підроблення, що спричинило тяжкі наслідки, тобто у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України.
27 грудня 2012 року ОСОБА_7 оголошено у міжнародний розшук.
05 липня 2013 року ОСОБА_7 затриманий на території Республіки Угорщина та 26.03.2014 за результатами проведення процедури екстрадиції був доставлений на територію України.
27 березня 2014 року щодо ОСОБА_7 застосовано раніше обраний Печерським районним судом м. Києва запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який було продовжено до 20.07.2014.
23 травня 2014 року органом досудового розслідування ОСОБА_7 повідомлено про підозру у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 366; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 289; ч. 3 ст. 27, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, пунктами 1, 5, 9, 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України.
Проте, 06 липня 2014 року ОСОБА_7 з метою ухилення від кримінальної відповідальності шляхом надання неправомірної вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища, здійснив втечу з-під варти за попередньою змовою групою осіб та почав переховуватись від органу досудового розслідування на території Російської Федерації. У зв'язку з викладеним його того ж дня, 06 липня 2014 року, повторно оголошено у міжнародний розшук.
20 березня 2015 року з ДКР МВС України надійшла інформація про те, що 19.03.2015 на території с. Горки, 2, Одинцовського району Московської області Російської Федерації працівниками ГУКР МВС Росії затримано ОСОБА_7 .
Ухвалою слідчого судді Печерського району м. Києва від 26 березня 2015 року підозрюваному ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Так, вказаною ухвалою слідчий суддя, окрім іншого встановив обґрунтованість підозри та наявність обґрунтованих підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, які виключать можливість обрання будь-якого іншого запобіжного заходу.
В подальшому Генеральною прокуратурою України до компетентних органів Російської Федерації направлено клопотання про видачу ОСОБА_7 для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 366; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 289; ч. 3 ст. 27, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, пунктами 1, 5, 9, 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України.
Водночас компетентними органами Російської Федерації у задоволенні клопотання про видачу ОСОБА_7 відмовлено на підставі ст. 19 Конвенції про правову допомогу і правових відносинах по цивільним, сімейним та кримінальним справам від 22 січня 1993 року, про що зазначено у відповідному листі Генеральної прокуратури РФ від 07 липня 2016 року №81/2-218-15, який надійшов до Генеральної прокуратури України 18 липня 2016 року.
В ході розслідування, 05 серпня 2016 року, з матеріалів кримінального провадження №12012000000000029 виділені в окреме провадження матеріали № 42016000000002037 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні вбивства ОСОБА_9 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
19 серпня 2016 року обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні за обвинуваченням у вказаному злочині ОСОБА_7 спрямовано в порядку п. 3 ч. 2 ст. 283 та ч. 4 ст. 291 КПК України до суду для розгляду по суті.
Крім цього в ході розслідування, 03 квітня 2017 року з матеріалів кримінального провадження №12012000000000029 виділені в окреме провадження матеріали № 42017000000001037 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні закінченого замаху на вбивство ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, пунктами 1, 5, 9, 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України. Обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні за обвинуваченням у вказаному злочині ОСОБА_7 спрямовано в порядку п. 3 ч. 2 ст. 283 та ч. 4 ст. 291 КПК України до суду для розгляду по суті.
08 лютого 2018 року ОСОБА_7 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду від 26.03.2015 затримано на території Київської області.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 лютого 2018 року, залишеною без змін ухвалою колегії суддів апеляційного суду міста Києва від 06 березня 2018 року відносно підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 08 квітня 2018 року.
Суть підозри сторона обвинувачення обґрунтовує тим, що ОСОБА_7 вчинив дії, які полягають в організації розтрати чужого майна в особливо великих розмірах, яке було ввірене особі та перебувало в її віданні, вчиненої повторно, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, тобто злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, вчинив умисні дії, які виразилися в організації укладення угод з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації доходів, тобто злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України, вчинив дії, які полягають в організації службовою особою службового підроблення, що призвело до настання тяжких наслідків, тобто злочину передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України, вчинив дії, які полягають в організації незаконного заволодіння транспортним засобом, поєднаного з насильством, небезпечним для життя і здоров'я, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, тобто злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 289 КК України.
Сторона обвинувачення вважає наявними підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років.
Слідчий зазначає про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема, що підозрюваний, перебуваючи на волі матиме можливість переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальні правопорушення, у яких підозрюється, а тому, з метою забезпечення кримінального провадження та виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, є необхідність застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обставини, встановлені під час досудового розслідування, на думку слідчого, виправдовують тримання підозрюваного під вартою, оскільки інші запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
На ряду з викладеним вказує, що внесення клопотання про продовження раніше обраного запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , згідно зі ст. 177 КПК України, має на меті забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування, знищення або спотворення будь-яких документів, електронних носіїв інформації, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень та незаконно впливати на свідків, експертів та спеціалістів у цьому кримінальному провадженні та/або вчиняти інші дії, спрямовані на перешкоджання кримінальному провадженню.
Зважаючи на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про наявність у прокурора правових підстав для внесення клопотання про продовження строку тримання підозрюваного під вартою в межах строку досудового розслідування.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою слідчий суддя враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 сг. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». А у справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
Стороною обвинувачення в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, в противагу чому сторона захисту не навела будь-яких аргументів, які б спростовували доводи, зокрема, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, підозрюваних, обвинувачених з метою схилення останніх до відмови давати показання чи давати неправдиві показання у кримінальному провадженні щодо вчинених ним кримінальних правопорушень, продовжити кримінальні правопорушення, у яких підозрюється або вчинити нові, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Вищевказане безумовно свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який виражається в тому, що підозрюваний ОСОБА_7 намагатиметься залишити територію України, в тому числі виїхати на територію Російської Федерації, де буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Так, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 , неодноразово переховувався від органів досудового слідства та суду, зокрема він з 27 грудня 2012 року перебував у міжнародному розшуку і лише 05 липня 2013 року його було затримано на території Угорської Республіки та згідно процедури екстрадиції 26 березня 2014 року доставлено в Україну.
Після обрання ОСОБА_7 27 квітня 2014 року (після екстрадиції з Угорської Республіки) запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, підозрюваний здійснив кілька спроб симулювання тяжких захворювань - спочатку для створення видимості наявності підстав для зміни йому запобіжного заходу, а потім з метою потрапити із слідчого ізолятору до медичного закладу для реалізації плану втечі з-під варти.
Так, переведення ОСОБА_7 із слідчого ізолятору до Київської міської клінічної лікарні швидкої допомоги, з приміщення якої 06 липня 2014 року він здійснив втечу з-під варти та почав переховуватися від правоохоронних органів України на території Російської Федерації, розглядається слідством як частина його плану, для реалізації якого підозрюваний симулював тяжку хворобу; ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні інкримінованих йому особливо тяжких злочинів, за які законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі. Також, встановлено, що ОСОБА_7 має сталі дружні зв'язки з особами, які знаходяться на території Російської Федерації, що дає підстави вважати, що ОСОБА_7 буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Сторона обвинувачення вказує, що на теперішній час в порядку спеціального досудового розслідування підозрюваному ОСОБА_7 повідомлено про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні та стороні захисту надано доступ до матеріалів досудового розслідування, оскільки останній вчинив втечу під час виконання вимог ст. 290 КПК України, його затримання призвело до необхідності проведення з підозрюваним певних процесуальних дій з метою встановлення всіх обставин скоєння інкримінованих останньому кримінальних правопорушень, що дає підстави вважати, що ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, буде намагатися знищити, сховати або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для кримінального провадження, тобто свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, стороною обвинувачення доведено наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, так як в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 під час проведення досудового розслідування тривалий час незаконно впливав на свідків та підозрюваних у кримінальному провадженні, зокрема на ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 . Перешкоджав кримінальному провадженню шляхом організації переховування співучасників ОСОБА_16 та ОСОБА_17 . З метою приховування скоєних за його організацією злочинів, пов'язаних з заволодінням державними коштами в особливо великих розмірах та їх подальшої легалізації, вчинив новий злочин, а саме організував замах на вбивство одного із основних свідків зазначеної злочинної діяльності, а саме на ОСОБА_10 , що підтверджується показами свідків у кримінальному провадженні, а саме: показами свідка ОСОБА_15 , наданих під час допиту слідчим суддею від 18 квітня 2014 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_18 від 31 травня 2010 року, показами свідка ОСОБА_14 , наданих під час допиту слідчим суддею від 18 квітня 2014 року, показами свідка ОСОБА_13 , наданих під час допиту слідчим суддею від 08 травня 2014 року, показами свідка ОСОБА_19 , наданих під час допиту слідчим суддею від 07 травня 2014 року, показами свідка ОСОБА_16 , наданих під час допиту слідчим суддею від 26 травня 2014 року та від 28 квітня 2017 року, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_10 від 07 серпня 2012 року.
Крім того, ОСОБА_7 будучи обізнаний про форми та методи слідчої та оперативно-розшукової діяльності, і тому зважаючи на те, що на даний час його затримання призвело до необхідності проведення з підозрюваним певних процесуальних дій з метою встановлення всіх обставин скоєння інкримінованих останньому кримінальних правопорушень, встановлення вичерпного переліку його спільників у вчиненні даних кримінальних правопорушень, у тому числі серед високопосадовців державних органів влади, правоохоронних та силових структур, яким ОСОБА_7 може повідомити про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі їй в ході проведення досудового розслідування, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб, а тому ОСОБА_7 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом, тобто наявний ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , переховуючись від органів досудового розслідування у 2013 році за скоєнні злочини, вдруге організував готування до умисного вбивства ОСОБА_10 та здійснив замах на завідомо незаконне затримання та тримання його під вартою, притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності відносно останнього. При цьому, згідно встановлених речових доказів та показань свідків, ОСОБА_7 продовжував керувати діями співучасників, навіть знаходячись під екстрадиційним арештом у Республіці Угорщина. Вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, який виражається в тому, що підозрюваний ОСОБА_7 може вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальні правопорушення, у яких підозрюється.
Крім того, на наявність заявлених ризиків також вказує і характер вчинених ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, тобто продуманість їх вчинення, що характеризує стійкість сформованих злочинних намірів підозрюваного.
При дослідженні характеризуючи даних особу підозрюваного ОСОБА_7 слідчим суддею встановлено, що відповідно до показань свідків та отриманої інформації в ході ведення інших слідчих та процесуальних дій ОСОБА_7 характеризується, як особа, яка зневажає прийняті норми моралі у суспільстві, зневажливо відноситься до оточуючих, фактично використовує людей для досягнення своїх незаконних інтересів. Переховуючись від органів досудового розслідування у 2013 році за скоєнні злочини вдруге організував готування до умисного вбивства ОСОБА_10 та здійснив замах на завідомо незаконне затримання та тримання його під вартою, притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності відносно останнього. При цьому, згідно встановлених обставин підозрюваний ОСОБА_7 продовжував керувати діями співучасників, навіть знаходячись під екстрадиційним арештом у Республіці Угорщина.
При цьому, слідчим суддею відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України вбачає підстави не визначати альтернативний запобіжний захід.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Необхідність в продовженні дії запобіжного заходу, застосованого щодо підозрюваного ОСОБА_7 , має на меті запобігання його спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, експертів та спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Посилання сторони захисту на те, що прокурором не доведено наявності заявлених ризиків, є безпідставними та спростовуються доданими до клопотання матеріалами, з яких вбачається, що вказані слідчим ризики існують і на даний час, вони не зменшилися та в своїй сукупності дають достатні правові підстави для продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, іншого слідчим суддею не встановлено.
При цьому, слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового слідства відносно ОСОБА_7 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не встановлено таких обставин і колегією суддів апеляційної інстанції, а відтак посилання сторони захисту на необгунтованіть підозри є безпідставними.
Ті дані про особу підозрюваного, на які посилається сторона захисту, були враховані судом апеляційної інстанції та викладені в ухвалі колегії суддів апеляційного суду міста Києва від 06 березня 2018 року. Крім того, вони не зменшують та не спростовують існування в кримінальному провадженні наявних ризиків, а тому не можуть бути безумовними підставами для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
10 листопада 2017 року в порядку спеціального досудового розслідування підозрюваному ОСОБА_7 повідомлено про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні та стороні захисту надано доступ до матеріалів досудового розслідування, оскільки останній вчинив втечу під час виконання вимог ст. 290 КПК України, тобто ознайомлення з матеріалами до яких йому надано доступ.
Згідно ч. 3 ст. 219 КПК України строк із дня винесення постанови про чинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею або винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк знайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України, не включається у строки, передбачені цією статтею. У зв'язку з великим об'ємом матеріалів кримінального провадження з якими необхідно ознайомитись стороні захисту, а саме 59 томів, вважаю, що строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має бути продовжений максимально, тобто на 60 днів.
Загальний строк перебування підозрюваного ОСОБА_7 під вартою в означеному кримінальному провадженні, з урахуванням його перебування під вартою з 26 березня 2014 року по 05 липня 2014 року, та з 08 лютого 2018 року на день розгляду клопотання, 31 березня 2018 року, становить 156 дні, тобто 5 місяців 4 дні.
Враховуючи вищевказані обставини, та те, що стан здоров'я підозрюваного не виключає можливості тримання під вартою останнього, у кримінальному провадженні потрібно виконати процесуальні дії, проведення яких потребує значного часу, а підстав для скасування або зміни підозрюваному запобіжного заходу не встановлено, вважаю наявними підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 строком на 60 днів, а саме до 29 травня 2018 року, яке зможе запобігти наявним під час розгляду клопотання ризикам і забезпечить здійснення всіх процесуальних та слідчих дій до закінчення досудового розслідування.
Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.
Враховуючи вищевикладене, вважаю необхідним, продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 визначений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 лютого 2018 року, залишеною без змін ухвалою колегії суддів апеляційного суду міста Києва від 06 березня 2018 року.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу управління з розслідування злочинів проти основ національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 задовольнити.
Продовжити підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю м. Горлівка, Донецької області, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191; ч.3 ст. 27, ч. 3 ст. 209; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 366; ч.3 ст. 27, ч. 3 ст. 289 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів- до 29 травня 2018 року, але не більше ніж на строк проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12012000000000029 від 21.11.2012.
Ухвала про продовження строку тримання під вартою оголошена підозрюваному ОСОБА_7 .
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Проголошення повного тексту судового рішення відбудеться о 17:50 год. 04.04.2018.
Слідчий суддя ОСОБА_1