Номер провадження 2/754/1618/18
Справа №754/11946/17
Іменем України
05 квітня 2018 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді : Журавської О.В.
при секретарі - Касян А. Р.
за відсутності сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичної особи Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання особи такою, що втратила право користування житлом та зняття з реєстрації, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичної особи Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання особи такою, що втратила право користування житлом та зняття з реєстрації.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до Свідоцтва про право власності вона є власником 2/3 частин квартири АДРЕСА_1. ІІ дочка, ОСОБА_3 є власником 1/3 частини зазначеної квартири. Відповідач по справі - ОСОБА_2 доводиться племінником померлого чоловіка позивачки і був зареєстрований у 2014 році на його порхання. ОСОБА_2 зареєстрований в квартирі, але фактично, з дня прописки та по даний час в ній не проживає та не з'являється. Оскільки відповідач ОСОБА_2 не є членом її сім'ї, в квартирі за вищевказаною адресою не проживає, не веде з нею спільного господарства, виникають проблеми зі сплатою надмірних комунальних послуг, які не надаються, але нараховуються за них, чим об'єктивно порушуються права позивачка, тому вона змушена була звернутись до суду з зазначеним позовом.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 18 вересня 2017 року відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.
Відповідно до Перехідних положень Цивільного процесуального Кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
В судове засідання позивачка не з'явилась, в поданій до суду заяві просила суд розглядати справу у її відсутності, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити, не заперечує проти винесення заочного рішення.
В судові засідання відповідач не з'являвся, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся за адресою реєстрації, через засоби масової інформації - газету «Урядовий кур'єр» та шляхом розміщення відомостей про рух справи на офіційному веб-сайті Деснянського районного суду м. Києва. Причини неявки суд не повідомляв та не направляв до суду жодних клопотань.
В судове засідання третя особа - ОСОБА_3 не з'явилась, до суду подала заяву з проханням проводити розгляд справи без її участі, позов підтримує в повному обсязі.
Від третьої особи - Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, оскільки Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської РДА в м. Києві є структурним підрозділом Деснянської райдержадміністрації без статусу юридичної особи, надійшло до суду письмове пояснення в якому просить проводити розгляд справи у відсутності представника. Також в поясненні зазначає, що саме рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, є підставою для зняття цієї особи з реєстрації місця проживання, і додаткового зобов'язання судом вчинити дану діє не потребує.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим розглянути спір за відсутності відповідача відповідно до ст. 280 ЦПК України та на підставі матеріалів справи постановити заочне рішення.
Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з"явились, відповідно до ст. 247 ч 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності, в рівних долях, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло (а.с. 10).
Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 належить1/3 частина квартири АДРЕСА_1, після померлого чоловіка - ОСОБА_4 (а.с. 11).
Отже, 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 і 1/3 частина зазначеної квартири належить ОСОБА_3.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України. Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Громадяни, які мають у приватній власності квартиру, мають право користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на власний розсуд, що закріплено у ч. 1 ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України.
Проживання та реєстрація сторонніх осіб в квартирі є перешкодою для власника здійснювати свої передбачені законом права власності в повному обсязі.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 Сімейного Кодексу України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не належать до членів сім'ї позивача.
Відповідно до Акту від 17.05.2017 р., складеного ЖЕД-310, відповідач ОСОБА_2, 1975 року народження зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, але не проживає з 2014 року, про що свідчать сусіди (а.с. 15).
Відповідач не є на даний час власником квартири АДРЕСА_1, не є членом сім'ї власника квартири, будь-яких договірних зобов'язань між позивачем та відповідачем пов'язаних з наймом (орендою) цієї квартири не існує.
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання відповідача таким, що втратив право користування житлом є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи те, що відповідно до ст.7 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування жилим приміщенням є безпосередньою підставою для зняття з реєстрації особи, яку за рішенням суду позбавлено право користування жилим приміщенням, реєстраційний орган не вправі відмовити в знятті з реєстрації такої особи з посиланням на те, що суд не зобов'язав його вчинити цю дію.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь державни судові витрати, а саме судовий збір у сумі 640,00 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 48, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 280-289 ЦПК України, ст. ст. 321, 391 ЦК України, Житловим кодексом України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичної особи Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання особи такою, що втратила право користування житлом та зняття з реєстрації - задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП в матеріалах справи відсутній, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) на користь держави витрати по сплаті судового збору в розмірі 640 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: