Справа № 755/2327/18
"03" квітня 2018 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Ластовки Н.Д.
за участю секретаря Леонтович Т.І.
розглянув у приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва на підставі наявних у суду матеріалів у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранслайн» треті особи: ОСОБА_3, Публічне акціонерне товариство «СК «КРАЇНА» про відшкодування шкоди,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення коштів з Товариства з обмежиною відповідальністю «Автотранслайн» у сумі 64 031,30 гривень, мотивуючи свої вимоги тим, що постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 20.12.2017 року визнано ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Даним судовим рішенням встановлено: «06 листопада 2017 року о 15 годині 30 хвилин ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_1 по вул. Алма-Атинській, 35-А в напрямку вул. О.Довбуша в м. Києві, при здійсненні повороту ліворуч, під час виїзду з прилеглої території на вул. Алма-Атинську, не надав дорогу автомобілю НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, що рухався по даній вулиці, в результаті чого відбулось зіткнення, що призвело до пошкодження автомобілів. Своїми діями ОСОБА_3, порушив пункти 1.5, 10.2 Правил дорожнього руху України, за що адміністративна відповідальність встановлена ст. 124 КУпАП». Постановою від 20 грудня 2017 року провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Позивачем 10 січня 2018 року було подано до ПАТ «СК «Країна» заяву на виплату страхового відшкодування та заяву щодо погодження розміру страхового відшкодування. Згідно положень останньої експертизи пошкодженого ТЗ Seat Altea XL д/н НОМЕР_3 не проводилась, сума страхового у добровільному порядку була погоджена між позивачем та ПАТ «СК Країна», фактично позивачу ПАТ «СК «Країна» виплатила суму в розмірі 18 763,70 гривень. Згідно звіту про належну оцінку вартості матеріального збитку, завданого позивачу, вартість відновлюваного ремонту становить 80 921,88 гривень. Оскільки позивачем було виконано ремонтні роботи свого автомобіля на загальну суму 80 795,00 гривень, у період часу з 24 січня 2018 року по 02 лютого 2018 року, залишок невідшкодованої суми становить 64 031,30 грн. Оскільки винним в ДТП визнана особа ОСОБА_3, який на момент вчинення ДТП працював на посаді водія у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Автотранслайн». Позивач просить стягнути з відповідача ТОВ «Автотранслайн» кошти в сумі 64 031,30 гривень та судові витрати по справі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотранслайн» ухвалу суду від 13.02.2018 року про відкриття провадження у справі в порядку спрощеного провадження та позовну заяву з додатками отримав.
06 березня 2018 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву про стягнення коштів, мотивуючи свій відзив тим, що цивільна відповідальність власника транспортного засобу IVECO TRAKKER державний номер НОМЕР_4 застрахована в СК «Країна», на підставі договору, укладеного між попереднім власником транспортного засобу ТОВ «БК «ЕСКАДОР» зі страховиком, що підтверджується полісом АМ/0920982, при цьому страхова сума за шкоду заподіяна майну складає 100 000,00 гривень. 20 грудня 2017 року водія ТОВ «Автотранслайн» ОСОБА_3 постановою Дніпровського районного суду м. Києва було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення. Згідно п 33,3 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Водія та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна. З положень даного пункту вбачається, що проведення огляду транспортних засобів та визначення суми завданої транспортному засобу шкоди проводиться за рахунок страхової компанії. Позивачем 10.01.2018 року до СК «Країна» була подана заява про виплату страхового відшкодування, згідно якої, він зобов'язався після здійснення відновлюваного ремонту транспортного засобу надати його для огляду СК «Країна». Відомості щодо такого огляду у позовній заяві відсутні, що ставить під сумнів реальність виконання такого ремонту. Цього ж дня позивачем було подано заяву до СК «Країна» про погодження з розміром страхового відшкодування на суму 19 263,70 гривень, та зазначено що позивач не наполягає на проведенні експертизи. Як було зазначено вище, експертиза проводиться за рахунок страхової компанії. Дії позивача, щодо погодження такої незначної суми страхової виплати (хоча позивачу було відомо про ліміт страхової виплати складає 100 000 гривень) та те, що він не наполягав на проведенні експертизи, можливо б було виправдати тим, що транспортний засіб пошкоджений тривалий час та потребує ремонту. Але, не чекаючи виплати зазначеної погодженої зі страховою компанією суми грошових коштів, яка була здійснена 22 січня 2018 року, вже 12 січня 2018 року позивач звернувся до суб'єкту оціночної діяльності ТОВ «БІЗНЕС АССІСТ», що підтверджується рахунком-фактурою № СФ-0000018 від 12.01.2018 року. Висновок про вартість відновлюваного ремонту був складений 19.01.2018 року. Згідно даного висновку вартість відновлюваного ремонту SEAT ALTEA XL складає 80 921,88 гривень з ПДВ. Твердження позивача про те, що відповідач та 3-тя особа були повідомлені належним чином про день та час місце проведення огляду транспортного засобу не відповідає дійсності, роздруківка про замовлення електронних повідомлень не може вважатися належним доказом повідомлення оскільки не мітить ані тексту цього повідомлення , ані підтвердження вручення адресату. При цьому позивач не скористався правом на проведення експертизи за рахунок страхової компанії, а понесені позивачем витрати на послуги ТОВ «БІЗНЕС АССІСТ» у розмірі 2000 гривень вважає таким, що підлягають стягненню з відповідача. Позивачем було надано підтвердження понесених витрат на ремонт транспортного засобу, надано копію договору з ТОВ «Нептун Груп» № 24/2018/01 від 24 січня 2018 року, копія акту виконаних робіт від 02 лютого 2018 року та квитанцію до прибуткового касового ордера на суму 80795,00 гривень від № 18 від 24 січня 2018 року, згідно п. 6 «Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ № 148 від 29.12.2017 року суб'єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами». Платежі понад установленні граничні суми проводять через банки або небанківські установи, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунку, шляхом переказу коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку чи небанківської фінансової установи для подальшого їх переказу на поточні рахунку в банку, таким чином відповідач стверджує що звіт № ВА180118-001 про належну оцінку вартості матеріального збитку, завданого ОСОБА_1 від 19 січня 2018 року, проведений з порушенням вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінку транспортних засобів, ані квитанція до прибуткового касового ордера на суму 80795,00 гривень №18 від 24 січня 2018 року, яка отримана з порушенням вимог положення про проведення касових операцій у національній валюті в України не можуть бути достатніми доказами розміру шкоди, завданої позивачу, тому відповідач просить відмовити в задоволені позову у повному обсязі.
Відповідачем до суду 06 березня 2018 року було подано клопотання про залучення в якості 3-ї особи ПАТ «СК «Країна».
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12 березня 2018 року ПАТ «СК «Країна» було залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Від представника позивача ОСОБА_4 19 березня 2018 року надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що вимоги позивача цілком направленні до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранслайн», рішення не може вплинути на права й обов'язки 3-ї особи ПАТ «СК «Країна». Сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу. Право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні. Потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди. Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, делікатне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі ст.1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, яка ним одержана від страховика. Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування. При цьому розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не зобов'язаний, хоча цей розмір безпосередньо випливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди. Щодо висновку позивач зазначає що він є належним доказом про вартість відновлюваного ремонту, що підтверджує суму заявлену позивачем до стягнення з відповідача. Посилання відповідача на п. 5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінку транспортних засобів є безпідставним, адже по-перше «у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду…», тобто, замовник власноруч здійснює виклики у встановлені способи тільки у «разі потреби», по-друге «така потреба» не спростовує правомірності повідомлення відповідача та 3-ї особи оцінювачем (експертом) у інших не заборонений законодавцем спосіб. Посиланням відповідача на ч. 1 ст. 78 ЦПК України (на недопустимість доказів, наданих позивачем) є безпідставним, адже недопустимість пов'язана перш за все з порушенням порядку одержання доказів. При цьому, в чому полягало порушення такого порядку, встановленого законом, відповідач не зазначив. За перевищення граничної суми готівки розрахунків до ФОП та посадових осіб юридичної особи, які приймають готівку, чинним законодавством передбачено лише адміністративний штраф. При цьому, відповідальність фізичних осіб за перевищення граничних сум розрахунків готівкою чинним законодавством не передбачено. Пунк 6 Положення, на яке послався відповідач, стосується виключно зобов'язань (права здійснення розрахунків) суб'єктів господарювання.
Від третьої особи ПАТ «Страхова компанія «Країна» 26 березня 2018 року надійшли пояснення на позовну заяву, в якій зазначено, що 04 вересня 2017 року між ПАТ «СК «Країна» та ТОВ «БК «Ескадор» було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/0920982, забезпечений транспортний засіб IVECO TRAKKER. 07 листопада 2017 року ОСОБА_1 було подано до ПАТ «СК «Країна» повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду потерпілої особи, згідно з яким 06 листопада 2017 року в м. Києві мала місце дорожньо-транспортна пригода. Відповідно до постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 26 січня 2018 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні ДТП, яка мала місце 06.11.2017, та притягнуто до адміністративної відповідальності. На виконання Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ПАТ «СК «Країна» після отримання повідомлення про ДТП, 07 листопада 2017 року направило на місце знаходження пошкодженого транспортного засобу спеціаліста для визначення причини настання страхового випадку та розміру збитків. На огляд було також запрошено ОСОБА_1 власника пошкодженого транспортного засобу SEAT ALTEA XL, та було складено акт огляду колісного транспортного засобу. 10 січня 2018 року до ПАТ «СК «Країна» надійшла заява від власника пошкодженого транспортного засобу SEAT ALTEA XL, що мала заголовок «Заява щодо погодження розміру страхового відшкодування», у якій власник пошкодженого транспортного засобу зазначив, що за фактом пошкодження транспортного засобу, погоджується з розміром страхового відшкодування в сумі 19 263,70 гривні. На проведенні експертизи пошкодженого транспортного засобу не наполягає. Після виплати страхового відшкодування будь-яких претензій до ПАТ «СК «Країна» мати не буде. Вказана заява була підписана позивачем та направлена на ім'я Голови правління ПАТ «СК «Країна». За результатами проведеного огляду, розглянувши отриману заяву від 10.01.2018 року, ПАТ «СК «Країна» було погоджено суму страхового відшкодування, які позивач зазначив у заяві від 10.01.2018 року. Таким чином, страховик і потерплий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування. 18 січня 2018 року ПАТ «СК «Країна» було виплачено позивачу страхове відшкодування у розмірі 18 763,70 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 18 січня 2018 року № 37 та реєстром готівкових/безготівкових термінових переказів від суб'єктів господарювання від 18 січня 2018 року № 237. Таким чином, розмір страхового відшкодування був розрахований (погоджений) та виплачений ПАТ «СК «Країна» відповідно до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Отже вимоги позивача, які зазначені в позовній заяві є правомірними, позивач має право звернутися для стягнення з різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням до винної особи в ДТП особи (страхувальника за полісом).
У відповідності до гл. 10 ст. 274 ЦПК України «у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи.
Частина 2 даної статті вказує, що «у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін».
При цьому у відповідності до ст. 279 ЦПК України «Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків».
Таким чином, суд приходить до висновку про доцільність проведення спрощеного позовного провадження у даній справі, так як позовні вимоги позивача складають 64 031,30 грн., що не перевищує суму 170000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Як визначено в статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. (ч. 1 ст. 95 Цивільного процесуального кодексу України).
За вимог цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно частини другої ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договіп підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Як вбачається з матеріалів справи, 06 листопада 2017 року о 15 годині 30 хвилин ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_1 по вул. Алма-Атинській, 35-А в напрямку вул. О.Довбуша в м. Києві, при здійсненні повороту ліворуч, під час виїзду з прилеглої території на вул. Алма-Атинську, не надав дорогу автомобілю НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, що рухався по даній вулиці, в результаті чого відбулось зіткнення, що призвело до пошкодження автомобілів. Своїми діями ОСОБА_3, порушив пункти 1.5, 10.2 Правил дорожнього руху України, за що адміністративна відповідальність встановлена ст. 124 КУпАП.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 20 грудня 2017 року, визнано водія ТОВ «Автотранслайн» ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення. (а.с. 7)
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 20 грудня 2017 року, провадження по справі відносно ОСОБА_1, закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. (а.с. 8)
Цивільна відповідальність власника транспортного засобу Iveco Trakker, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 застрахована в ПАТ «СК «Країна», на підставі договору, укладеного між попереднім власником транспортного засобу ТОВ «БК «ЕСКАДОР» з ПАТ «СК «Країна», що підтверджується полісом № АМ/0920982, строк дії якого з 05.09.2017 по 04.09.2018 року.
10 січня 2018 року позивач звернувся до ПАТ «СК «Країна» з заявою про виплату страхового відшкодування та погодженням з розміром страхового відшкодування в сумі 19 263,70 гривень. На проведені експертизи пошкодженого транспортного засобу не наполягав. Після виплати страхового відшкодування будь-яких претензій до ПАТ «СК «Країна» мати не буде. (а.с. 10)
18 січня 2018 року ПАТ «СК «Країна» сплатила позивачу страхове відшкодування у розмірі 18 763,70 гривень, що підтверджується платіжним дорученням від 18.01.2018 року № 37(а.с. 113)
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань визначені ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом.
Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків.
Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.
При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Відповідно до аналізу загальних підстав відповідальності за завдану майнову шкоду в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань, закріплених в частині 1 ст.1166 ЦК України, можливо зробити висновок про те, що вказана правова норма містить правило про загальний (генеральний) делікт, відповідно до якого будь-яка шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, повинна бути відшкодована особою, яка її завдала, в повному обсязі.
Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення), яке поділяється на такі складові: 1) протиправна поведінка особи, б) настання шкоди, в) причинний зв'язок між двома першими елементами, г) вина завдавача шкоди. І лише доведеність сукупності вказаних вище елементів настання деліктної відповідальності може бути правовою підставою для відшкодування шкоди.
Відповідно до положень статті 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Як роз'яснено у п.14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року за № 4 « Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.
На підтвердження розміру заявлених вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди, позивач посилається, як доказ, на Звіт №ВА180118-001 про незалежну оцінку вартості матеріального збитку, завданого ОСОБА_1, власнику колісного транспортного засобу Seat Altea XL, вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу, складений ТОВ «БІЗНЕС АССІСТ» 18 січня 2018 року, за висновками вартість матеріального збитку, заподіяної власнику автомобіля «Seat Altea XL», державний номер НОМЕР_6, становить 80 921,88 грн. (а.с.12-15)
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оцінку майна та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
У відповідності до положень цього Закону майном, яке може оцінюватися, вважаються об'єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід'ємні частини), машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, в тому числі об'єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Згідно ст. 9 цього ж Закону, Методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.
Оцінка майна проводиться на підставі Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції країни та Фондом державного майна України № 1074/8395 від 24.11.2003 року.
Пунктом 8.3. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 24.11.2003. № 142/52092, передбачено, що вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу.
З урахуванням викладеного, проведення оцінки завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним лише у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395).
Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Разом із тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.
Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).
Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.
З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.
Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.
Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.
Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування (статті 36, 37 Закону № 1961-IV). При цьому розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не зобов'язаний, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, за статтею 1194 ЦК України.
Таким чином, розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов'язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно статті 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ст.ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням вище викладеного, ОСОБА_1, який є власником транспортного засобу «Seat Altea XL» д/н НОМЕР_3, правомірно пред'явив вимоги до ТОВ «Автотранслайн», який на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди був власником транспортного засобуIVECO TRAKKER державний номер НОМЕР_4, разом з тим, відповідачем в відзиві на позовну заяву не заперечувалось, що ОСОБА_3 на момент вчинення ДТП працював у ТОВ «Автотранслайн» на посаді водія. Відповідачем завдано матеріальних збитків в наслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, і ТОВ «Автотранслайн» не заперечує проти стягнення з нього суму 2000 гривень за проведення експертизи ТОВ «БІЗНЕС АССІСТ», інші доводи відповідача зазначені у відзиві на позовну заяву, суд не приймає до уваги, тому що такі є не доведенні відповідачем. Тому, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранслайн» треті особи: ОСОБА_3, Публічне акціонерне товариство «СК «КРАЇНА» про стягнення коштів.
Відповідно до положень ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, присуджує стягнути з Товариства з обмежиною відповідальністю «Автотранслайн» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 704,80 коп., які сплачено позивачем при зверненні з цим позовом до суду.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 3, 7 Закону України «Про оцінку майна та професійну оціночну діяльність в Україні», ст.ст. 3, 11, 14, 22, 511, 599, 636, 1166, 1187, 1192, 1194 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, 4, 12, 76-81, 89, 95, 141, 263-265, 274-279 Цивільного процесуального кодексу України,
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранслайн» треті особи: ОСОБА_3, Публічне акціонерне товариство «СК «КРАЇНА» про відшкодування шкоди, задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмежиною відповідальністю «Автотранслайн» (65009, Одеська обл., м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 1-а, ідентифікаційний код 34253462) на користь ОСОБА_1 (19840, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7, ІНФОРМАЦІЯ_1) кошти у сумі 64 031,30 гривень (шістдесят чотири тисячі тридцять одна грн. 30 коп.), судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 704,80 грн., а всього на загальну суму 64 736 (шістдесят чотири тисячі сімсот тридцять шість) грн. 10 коп.
Відповідно до ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.