Провадження № 2/641/262/2018 Справа № 641/7049/17
02 квітня 2018 року
Комінтернівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - Боговського Д.Є.,
за участю секретаря судового засідання - Бєлової Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, третя особа - дільниця № 25 Комунального підприємства «Жилкомсервіс», про визнання наймачем за договором найму житлового приміщення,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати її наймачем квартири АДРЕСА_1 та зобов'язати ОСОБА_2 міську раду укласти із нею договір найму вказаного житлового приміщення.
В обґрунтування заявлених позовних вимог посилалась на те, що вказана квартира в 1991 році була надана ОСОБА_3 для проживання на підставі службового ордеру. З 2000 року позивач ОСОБА_1 постійно проживала однією сім'єю із ОСОБА_3 та користувалася житловим приміщенням вказаної квартири. Згодом, в лютому 2008 року позивач уклала шлюб із ОСОБА_3, однак спільних дітей від шлюбу вони не мали. На даний час будинок знаходиться на балансі КП «Жилкомсервіс» дільниця № 25. Наймачем спірної квартири був її чоловік, вона не була зареєстрована в квартирі, однак постійно там проживала та користувалася нею. Її чоловік помер 28.02.2017, вона займалась його похованням, після смерті чоловіка вона продовжила проживати у спірній квартирі та по сьогоднішній день вона вчасно сплачує комунальні послуги. Зазначена квартира є її постійним місцем проживання, вона має намір приватизувати квартиру. Однак, на її звернення щодо визнання її наймачем житлового приміщення та взяття на облік для поліпшення житлових умов їй було відмовлено, внаслідок чого вона вимушена вирішувати вказане питання у судовому порядку.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат ОСОБА_4 підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просили позов задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 міської ради у судове засідання не з'явився, надавши свої заперечення по суті заявлених позовних вимог, просив відмовити в задоволенні позову, оскільки ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження наявності підстав для визнання її наймачем спірного приміщення.
Представник третьої особи - дільниці № 25 Комунального підприємства «Жилкомсервіс» у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду був повідомлений у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив.
Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, вивчивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
На підставі рішення виконкому ОСОБА_5 депутатів трудящих м. Харкова від 02.04.1991 за № 118-22 ОСОБА_3, сім'я якого складається з однієї особи, видано службовий ордер № 267 на право зайняття однокімнатної квартири АДРЕСА_1.
Рішенням Виконкому ОСОБА_5 районної в м. Харкові ради від 19.12.2006 за № 342-30 однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 виключено із числа службових житлових приміщень ДП «Завод ім. В.О. Малишева».
Згідно довідки дільниці № 25 КП «Жилкомсервіс» від 01.09.2017 за № 3295 в неприватизованій квартирі АДРЕСА_1 був зареєстрований та мешкав ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 01.10.1991; знятий з реєстраційного обліку 28.02.2017 у зв'язку зі смертю.
З 09 лютого 2008 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, спільних дітей не мають.
28 лютого 2017 року ОСОБА_3 помер, про що Люботинським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області 01.03.2017 складено відповідний актовий запис № 69.
Позивач ОСОБА_1 стверджує, що з 2000 року вона постійно мешкає в квартирі АДРЕСА_1, сплачує за житлово-комунальні послуги, і після смерті свого чоловіка, який був наймачем, з метою подальшої приватизації квартири бажає визнання її наймачем житлового приміщення.
ОСОБА_6 житлового господарства виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради від 05.04.2017 у відповідь на заяву було повідомлено ОСОБА_1, що для визнання громадян наймачем займаної житлової площі необхідно через Центр надання адміністративних послуг подати заяву встановленого зразка та відповідні документи. При цьому, юридичною підставою для визнання особи наймачем жилого приміщення є ордер. Наймач, в свою чергу вправі в установленому порядку вселити у займане ним жиле приміщення своє подружжя, дітей, батьків, а також інших осіб. Під вселенням в установлено порядку слід розуміти вселення у жиле приміщення з дотриманням положень про прописку.
ОСОБА_7 обліку та розподілу житлової площі ОСОБА_6 житлового господарства ОСОБА_2 міської ради від 29.09.2017 на звернення ОСОБА_1 надано відповідь про те, що на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, беруться громадяни з членами сім'ї, які мають родинні відносини та постійно проживають і зареєстровані у місті не менше ніж 5 років. Однак, у паспорті громадянина України на сторінці 12 є відмітка про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 у м. Люботин Харківського району Харківської області, що унеможливлює взяття таку особу на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Також відсутні документи, що підтверджують спільне проживання заявника із наймачем, що надає право члену сім'ї наймача в разі його смерті вимагати визнання його новим наймачем жилого приміщення.
З матеріалів справи вбачається та підтверджено позивачем у судовому засідання, що її зареєстрованим у встановленому законом порядку місце проживання є адреса: Харківська область, м. Люботин, пров. Транспортний,2.
Статтею 6 Житлового кодексу УРСР встановлено, що жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.
Згідно положень ст. 61 ЖК УРСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Статтею 65 Житлового кодексу УРСР встановлено, що наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
В постанові Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 за № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», пункт 9, роз'яснено, що вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.15 постанови від 1 листопада 1996 р. N 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому. Однак відсутність письмової згоди членів сім'ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.
Відповідно до положень ст. 106 ЖК УРСР повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом із ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача.
Аналізуючи зазначені положення діючого законодавства у їх сукупності, суд вважає, що підстави для визнання ОСОБА_1 наймачем квартири АДРЕСА_1 відсутні, оскільки вказане житлове приміщення загальною площею 17,62 м2 було надано для вселення лише одній особі, а саме ОСОБА_3, позивач лише згодом стала членом його сім'ї, однак жодних письмових заяв, які б підтверджували наміри чи бажання наймача ОСОБА_3 на вселення до спірного житлово приміщення його дружини суду не надано та в ході розгляду справи не встановлено.
Позивач ОСОБА_1 має у встановленому законом порядку зареєстроване місце проживання в місті Люботин, актовий запис про смерть чоловіка позивачки ОСОБА_3Д, складено Люботинським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, жодних інших належних та допустимих доказів спільного постійного поживання ОСОБА_1 у спірному житловому приміщенні не надано, а посилання представника позивача на встановлення цього факту судовим рішенням у справі № 641/2597/17 суд не може прийняти до уваги, оскільки предметом справи не було встановлення факту постійного спільного проживання особи в жилому приміщення.
Суд не приймає до уваги клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі у зв'язку із наявністю судового рішення у справі № 641/2597/17, оскільки в даному провадженні позов подано з інших підстав.
Статтею 12 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду (ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.
Обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторін (ст. 81 ЦПК України).
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 заявлені необґрунтовано, а тому задоволенню не підлягають.
Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, третя особа - дільниця № 25 Комунального підприємства «Жилкомсервіс», про визнання наймачем за договором найму житлового приміщення - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, НОМЕР_1, Харківська область, Харківський район, м. Люботин, пров. Транспортний,2.
Відповідач - ОСОБА_2 міська рада, код ЄДРПОУ 25610834, м. Харків, м-н Конституції, 7.
Третя особа - дільниці № 25 КП «Жилкомсервіс», м. Харків, вул. Дизельна,1-Б
Повне судове рішення складено 04 квітня 2018 року.
Суддя: ОСОБА_8