Справа № 638/2889/18
Провадження № 3/638/1150/18
04 квітня 2018 року м.Харків
Суддя Дзержинського районного суду м.Харкова Аркатова К.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення у відношенні:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, -
08.02.2018 року близько 11:00 години ОСОБА_1 керував транспортним засобом - Lexus GS300, номерний знак НОМЕР_1, по пр. Науки, в районі будинку № 5 міста Харкова, з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме почервоніння очей, порушення координації рухів, огляд проводився лікарем наркологом за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 26, висновок № 297.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не визнав, зазначив, що 08.02.2018 року зупинений працівниками поліції через почервоніння очей. Вказав, що напередодні посварився з дружиною, плакав, тому мав почервоніння очей. На пропозицію працівників патрульної поліції погодився пройти медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння. Зазначив, що вживає медичний препарат «Комбіспазм» по 6-9 таблеток на день, за власною рекомендацію без призначення такого дозування лікарем.
Вислухавши правопорушника, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху України, скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП з урахуванням наступного.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя, відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Протокол про адміністративне правопорушення, який складений з виконанням процесуальних вимог уповноваженою особою, є документом, який офіційно засвідчує факт вчинення неправомірних дій і є одним з основних джерел доказів.
Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачено керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Фактичні обставини справи, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення серії БД № 154406 від 08.02.2018 року підтверджуються зібраними у справі доказами, які досліджувалися у судовому засіданні, а саме висновком КЗОЗ «Обласний наркологічний диспансер» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 08.02.2018 року у відношенні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно якого 08.02.2018 року о 11:20 годині останній перебував у стані наркотичного сп'яніння (опіати). Також, викладене підтверджується відеозаписом з місця події 08.02.2018 року.
Що стосується доводів ОСОБА_1 щодо невинуватості у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, то вони спростовуються зібраними у справі доказами.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ'єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, рішення суду, тощо) ОСОБА_1 не надав.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч. 1,2 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини.
Відповідно до частини 2 статті 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до статті 34 КУпАП, судом не виявлено.
Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до статті 35 КУпАП, судом не виявлено.
У відповідності до статті 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до статті 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору становить 0, 2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суддя, повно та всебічно дослідивши адміністративний матеріал, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов висновку про те, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, повністю доведена та враховуючи дані про особу правопорушника, те, що він раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, тяжкість вчиненого правопорушення та обставини його вчинення, виходячи з умисної форми вини вчинення правопорушення, яке становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, ставлення особи до даного діяння, яка незважаючи на сукупність беззаперечних доказів, заперечує свою винуватість, вважає за можливим застосувати адміністративне стягнення у межах санкції частини 1 статті 130 КУпАП у вигляді штрафу, тобто грошове стягнення, з позбавленням спеціального права, тобто позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 283,284,294 КУпАП, суд
Визнати ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 10200 грн. (десять тисяч двісті) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 352,40 (триста п?ятдесят дві гривні сорок копійок ) грн.
Відповідно до ч.1 ст.303 КУпАП, строк звернення постанов про накладення адміністративних стягнень до виконання протягом трьох місяців з дня винесення постанови.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Харківської області через районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя