Справа № 638/13700/17
Провадження № 1-кп/638/465/18
05.04.2018 року Дзержинський районний суд м. Харкова
в складі: головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі - ОСОБА_4
з участю прокурора - ОСОБА_5
з участю потерпілої - ОСОБА_6
з участю представника потерпілого - ОСОБА_7
з участю обвинуваченого - ОСОБА_8
з участю захисника - ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні питання щодо можливості продовження строків тримання під вартою ОСОБА_8 , якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України,-
Органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.06.2017 року відносно підозрюваного ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 16.07.2017 року до 00 години 52 хвилини включно.
Ухвалами Дзержинського районного суду м. Харкова від 12.07.2017 року, 14.08.2017 року, 13.09.2017 року, 09.11.2017 року, 27.12.2017 року, 02.02.2018 року ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 .
Потерпіла ОСОБА_6 та її представник ОСОБА_7 у судовому засіданні не заперечували проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому.
Обвинувачений ОСОБА_8 , та його захисник ОСОБА_9 заперечували проти задоволення прокурора про продовження строку тримання під вартою, вважали за можливе призначити більш м'який запобіжний захід.
Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини 3 статті 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Положеннями статті 29 Конституції України гарантовано право на свободу та особисту недоторканність. Відповідно до цієї статті передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Так, у рішенні «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, визначено, що тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Так, Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину, ухилення від явки до суду, вчинення іншого злочину.
Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.
Частиною 1 статті 194 КПК України визначено, що суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, щоб обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою - незалежно від того, наскільки коротким він є, - має бути переконливо доведено органами державної влади. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному здійсненню провадження, не мають прийматися абстрактно (in abstracto), а повинні підтверджуватися фактичними доказами. Небезпека того, що обвинувачений буде переховуватися, не може оцінюватися виключно за ступенем тяжкості ймовірного покарання. Вона має оцінюватися з урахуванням низки інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або зробити її на стільки незначною, що вона не зможе обґрунтовувати досудове тримання під вартою (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчієв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пп. 56 та 59 з подальшими посиланнями).
При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою 16.06.2017 року ризиками, які дали суду підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у розумінні положень статті 177 КПК України вказано про те, що з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, ОСОБА_8 може переховуватись від органів досудового розслідування, так як постійного місця роботи не має, за місцем мешкання характеризується негативно, неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має та перебуваючи на свободі може продовжувати свою злочинну діяльність.
Вислухавши думку учасників судового засідання, вивчивши надані прокурором документи, які підтверджують необхідність та достатність підстав для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , суд приходить до висновку про відсутність даних, які б свідчили про те, що ті ризики, які були враховані судом під час обрання запобіжного заходу, відсутні.
Розглянувши обвинувальний акт, враховуючи реальне існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, враховуючи особу обвинуваченого, наявні підстави вважати, що знаходячись на волі обвинувачений може продовжити злочинну діяльність, суд вважає, що підстав для заміни або скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на теперішній час не вбачається.
У відповідності з положеннями статті 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності вище перелічених ризиків, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінюючи всі обставини у їх сукупності, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, та який з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності може переховуватись від суду, та перебуваючи на свободі може продовжити свою злочинну діяльність, що свідчить про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність місця роботи, відсутність судимостей, приходить до висновку про те, що підстав для заміни або скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 , на теперішній час судом не вбачається.
Виходячи з цього, керуючись вимогами ст. 331 КПК України, суд, -
Продовжити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Харкова, громадянину України, українцю, строк тримання під вартою терміном на 60 днів, тобто до 03 червня 2018 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: