Справа № 544/238/18
№ пров. 2/544/212/2018
Номер рядка звіту 47
іменем України
05 квітня 2018 Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Ощинської Ю.О.,
за участю секретаря судового засідання Пірогова В.Г.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в м. Пирятин у приміщенні суду по вул. Ярмарковій, 17 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру стягуваних аліментів,
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона з 28 жовтня 2006 року по 17 липня 2014 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу мають сина - ОСОБА_3, народження 14 лютого 2004 року. Рішенням Пирятинського районного суду від 17 липня 2014 року шлюб між позивачкою та відповідачем було розірвано. Після розірвання шлюбу син залишився проживати з позивачкою. У 2017 році у зв'язку з одруженням позивачка змінила своє прізвище з ОСОБА_3 на ОСОБА_1. Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 02 квітня 2012 року з відповідача ОСОБА_2 на її користь стягнуто аліменти на утримання спільного сина ОСОБА_2, народження 14 лютого 2012 року, у твердій грошовій сумі у розмірі 600 грн щомісячно, починаючи з 20 березня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття. Проте не зважаючи на судове рішення відповідач ухиляється від сплати аліментів, заборгованість станом на 31.01.2018 становить 41400 грн.
Позивачка вважає, що дана сума, яка підлягає щомісячній сплаті з відповідача на утримання їхнього сина є мізерною по відношенню до встановленого законодавством прожиткового мінімуму для дитини 6-го віку та є недостатньою для забезпечення її належного матеріального утримання. У зв'язку з наведеним позивач просить змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 з твердої грошової суми - 600 грн щомісячно, на 1/4 частку всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою від 05 березня 2018 року відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідачу ОСОБА_2 було запропоновано протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та протягом п'яти днів - заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подав, у зв'язку з чим згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Зважаючи на відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні та незначну складність спору, суд не вбачає підстав для проведення судового засідання, а тому справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши всі зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Судом установлено, що з 28 жовтня 2006 року сторони перебувала у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Пирятинського районного суду від 17 липня 2014 року було розірвано (а.с. 7).
Від шлюбу мають сина ОСОБА_3, народження 14 лютого 2012 року (а.с. 6).
Рішенням Пирятинського районного суду від 02 квітня 2012 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання спільного сина ОСОБА_3, народження 14 лютого 2012 року у твердій грошовій сумі у розмірі 600 грн щомісячно, починаючи з 20 березня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття. Рішення набрало законної сили та є чинним.
20 вересня 2017 року позивач уклала шлюб та змінила прізвище на ОСОБА_1, що підтверджено свідоцтвом про шлюб, виданим Пирятинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (а.с. 10).
Від даного шлюбу позивачка має малолітню доньку ОСОБА_5, народження 13 вересня 2017 року (а.с. 11), яка також перебуває на її утриманні.
Відповідач ОСОБА_2 ухиляється від сплати аліментів призначених рішенням суду від 02 квітня 2012 року. Згідно довідки - розрахунку від 21.02.2018 наданої Пирятинським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області заборгованість ОСОБА_2 за виконавчим листом № 1624/846/2012 про стягнення з нього на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання сина ОСОБА_6, народження 14.02.2012 станом на 31.01.2018 становить 41400 грн (а.с. 9)
Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягненню нею повноліття.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч.ч. 7, 8 ст. 7 Сімейного Кодексу України, при вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Відповідно до ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Згідно ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів отримувач аліментів може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Із змісту наведених положень ст.ст. 181, 192 СК України вбачається, що одержувач аліментів має право звернутись до суду з позовом як про зміну способу стягнення аліментів так і про зміну розмірі аліментів, що визначені рішенням суду.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 05.02.2014 у справі 6-143цс13, з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік», встановлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2018 року - 1860 грн, з 1 липня - 1944 грн, з 1 грудня - 2027 грн.
Враховуючи викладене, а також те, що обов'язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття, відповідно до норм чинного законодавства, покладено на обох батьків та зважаючи на встановлений Законом розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, суд приходить до висновку, що сплата відповідачем аліментів, які визначені рішенням суду, на утримання малолітньої сина ОСОБА_6 у розмірі 600 грн щомісячно, вочевидь не є достатнім розміром аліментів, який би забезпечував гармонійний розвиток дитини.
За таких обставин, аналізуючи спірні правовідносини в контексті вказаних норм права, враховуючи встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що наявні підстави як для збільшення розміру аліментів, що стягнуті рішенням суду так і наявні підстави для зміни способу стягнення аліментів, оскільки змінились обставини, що впливають на визначений розмір аліментів.
Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а саме: з 1 січня 2018 року - 930 гривень, з 1 липня - 972 гривні, з 1 грудня - 1013,50 гривень.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи вищевикладене, встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позивачка потребує допомоги на утримання дитини, тому при визначенні розміру аліментів суд враховує обставини, які впливають на визначення розміру аліментів, передбачені ст. 182 СК України, а саме те, що відповідач - платник аліментів, працює, молодий вік, рівність прав та обов'язків обох батьків щодо утримання сина ОСОБА_6, матеріальний стан позивачки та відповідача, беручи до уваги положення ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік», яким встановлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 років.
Отже з урахуванням встановлених вище обставин, суд вважає за необхідне змінити спосіб стягуваних з ОСОБА_2 аліментів з твердої грошової суми на частку від його заробітку в розмірі 1/4 частини доходів відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Такий розмір аліментів, на думку суду, є розумним, не суперечить нормам матеріального права, а також буде справедливим балансом між захистом прав позивача та захистом прав неповнолітньої дитини, обов'язок по утриманню якої покладений на обох сторін по справі.
При цьому у новому розмірі аліменти мають сплачуватись з дня набрання рішенням законної сили, що узгоджується з положеннями абз. 4 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року, а тому позов є законним та обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Таким чином з відповідача відповідно до ст. 141 ЦПК України на користь держави підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи судом в розмірі 704 грн. 80 коп.
На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 1-18, 209-245, 259, 264, 265, 268, 354, 355, 430 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру стягуваних аліментів - задовольнити.
Змінити розмір та спосіб стягуваних аліментів, визначений рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 02 квітня 2012 року та стягувати з ОСОБА_2, народження 10 червня 1985 року, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, народження 03 липня 1983 року, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_2, аліменти на утримання неповнолітньої сина ОСОБА_3, народження 14 лютого 2012 року, у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до повноліття ОСОБА_3.
Стягнути з ОСОБА_2, народження 10 червня 1985 року, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 на користь держави судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.
Виконавчий лист, виданий Пирятинським районним судом на підставі рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 02 квітня 2012 № 1624/846/2012 після набрання рішенням законної сили - відкликати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Полтавської області через Пирятинський районний суд Полтавської області.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя Ю.О.Ощинська