Справа № 743/277/18 Суддя (судді) першої інстанції: Сташків В.Б.
04 квітня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі: судді-доповідача Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Громадянина Республіки ОСОБА_1 та Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 14 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом Громадянина Республіки ОСОБА_1 до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України про визнання утримання іноземця незаконним та зобов'язання негайно звільнити іноземця, -
Громадянин Республіки ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України про визнання незаконним утримання Громадянин Республіки ОСОБА_1 після 11 лютого 2018 р. з поміщенням в Чернігівському ПТПІ, а також зобов'язати співробітників Чернігівського ПТПІ звільнити Громадянин Республіки ОСОБА_1 негайно в залі суду, з-під супроводу.
Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 14 березня 2018 року адміністративний позов задоволено в частині визнання незаконним затримання громадянина Республіки ОСОБА_1, з поміщенням до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України в період з 6 березня 2018 року (дати прийняття судом апеляційної інстанції постанови за наслідком апеляційного перегляду рішення суду про відмову в задоволення позову про продовження строку його затримання) по 13 березня 2018 року (фактичного звільнення останнього з Чернігівського ПТПІ). В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального права просить скасувати вказане судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним утримання відповідачем позивача з 11.02.2018 року по 06.03.2018 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині.
Чернігівський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України, посилаючись на порушення норм матеріального права просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
04 квітня 2018 року на адресу Київського апеляційного адміністративного суду надійшов електронний лист, за змістом якого представник позивача просив відкласти судовий розгляд у зв'язку з тим, що представник позивача приймає участь у Міжнародній конференції «права біженців та внутрішньо переміщених осіб: кращі європейські практики та шляхи Ії імплементації в Україні», яка проходить 3-4 квітня 2018 року у м. Харкові.
Дослідивши означене клопотання, колегія суддів дійшла висновку про його необґрунтованість, адже лист запрошення на міжнародну конференцію не є беззаперечним доказом прийняття представником позивача участі в останній. Інших доказів на підтвердження намірів представника позивача брати участь в означеній конференції (проїзний документ, тощо) суду надано не було.
Водночас, суд звертає увагу, що 04 квітня 2018 року є останнім днем розгляду апеляційної скарги, адже відповідно до ст. 289 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку на апеляційне оскарження, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, про дату час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Представник відповідача у судовому засіданні наполягав на задоволенні апеляційної скарги Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України, просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою Зарічного районного суду м. Суми від 10 листопада 2016 року примусово видворено за межі території України громадянина Республіки ОСОБА_1 та затримано останнього з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 05 травня 2017 року продовжено строк перебування громадянина Республіки ОСОБА_1 у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на 3 місяці, а саме до 10.08.2017 р.
Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 10 серпня 2017 року продовжено строк перебування громадянина Республіки ОСОБА_1 у Чернігівському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на 3 місяці, а саме до 10.11.2017 р.
Постановами Зарічного районного суду м. Суми від 03 та 06 листопада 2017 року продовжено строк перебування громадянина Республіки ОСОБА_1 у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на 3 місяці, а саме до 10.02.2018 р.
Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 08 лютого 2018 р. відмовлено в позові УДМС України в Сумській області до громадянина Республіки ОСОБА_1 про продовження строку затримання.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2018 р. залишено без змін рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 08 лютого 2018 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
У положеннях статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що: « 1. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом:
f) "законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції».
В п.п. 37, 39 рішення у справі «Вінтерверп проти Нідерландів» (Winterwerp v. the Netherlands) Європейський суд з прав людини вказав, що предметом та метою п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є lex generalis по відношенню до п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є гарантувати, що нікого не може бути позбавлено волі у свавільний спосіб, таким чином, незалежно від відповідності національному праву «жодне свавільне утримання ніколи не може вважатися законним».
В силу ч. 4 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» умовами розміщення іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців є:
- відсутність у них законних підстав для перебування на території;
- затримання їх в установленому порядку;
- винесення відносно них постанови суду про примусове видворення за межі України.
Водночас, відповідно до ч. 18 ст. 289 КАС України на час апеляційного оскарження іноземці або особи без громадянства, у яких відсутні документи, що дають право на виїзд з України, продовжують утримуватися у спеціально обладнаних для цих цілей приміщеннях органів (підрозділів) охорони державного кордону чи Служби безпеки України або в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
За наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про можливість продовження утримання осіб в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні іноземців або осіб без громадянства, у яких відсутні документи, що дають право на виїзд з України на час апеляційного оскарження судових рішень у справах за адміністративними позовами з приводу затримання або продовження затримання іноземців або осіб без громадянства, для чого не потрібне судове рішення і таке утримання таких осіб є законним в розумінні ст. 29 Конституції України та п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Беручи до уваги, що громадянин Республіки ОСОБА_1 утримувався в Чернігівському ПТПІ з 11.11.2016 р. до 10.02.2018 р. на підставі судових рішень Зарічного районного суду м. Суми, а з 11.02.2018 р. до 06.03.2018 р. на підставі ч. 18 ст. 289 КАС України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання утримання громадянина Республіки ОСОБА_1 незаконним в період з 11.02.2018 р. до дня винесення постанови судом апеляційної інстанції за наслідком апеляційного перегляду (06.03.2018).
Пункт 15 Типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1110 передбачає, що іноземці та особи без громадянства звільняються з пункту тимчасового перебування його адміністрацією після отримання від органу, за рішенням якого вони розміщувалися в такому пункті, повідомлення про неможливість їх примусового видворення за межі України через відсутність проїзного документа, транспортного сполучення з країною походження або з інших причин, що не залежать від таких осіб, після завершення граничного строку утримання в пункті тимчасового перебування або раніше такого строку, якщо зазначеним органом встановлено причини, що перешкоджають примусовому видворенню. Іноземці та особи без громадянства звільняються з пункту тимчасового перебування на підставі рішення суду, що набрало законної сили, у разі визнання їх в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, а також встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми. Іноземці або особи без громадянства, які були доставлені до пункту тимчасового перебування відповідно до частини одинадцятої статті 259 Кодексу України про адміністративні правопорушення, звільняються з пункту тимчасового перебування після закінчення строку, передбаченого частиною другою статті 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також у разі, коли стосовно них судом не прийнято інших передбачених законом рішень.
Пунктами 11, 12 Розділу Х "Порядок дій посадових осіб ПТПІ, територіальних органів ДМС, органів охорони державного кордону при здійсненні примусового видворення та звільненні іноземців та осіб без громадянства з ПТПІ" Інструкції про порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29.02.2016 р. № 141 передбачено, що іноземці та особи без громадянства звільняються з ПТПІ також у разі їх визнання в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, надання статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, а також за відповідним рішенням суду, що набрало законної сили, або в разі їх легалізації в інший передбачений законодавством спосіб. Для звільнення іноземців та осіб без громадянства, заінтересований орган невідкладно надсилає ПТПІ повідомлення про необхідність звільнення іноземця або особи без громадянства з ПТПІ (додаток 20) та підтвердні документи.
В даному випадку, УДМС України в Сумській області до 13 березня 2018 року не направляло до Чернігівського ПТПІ повідомлення про необхідність звільнення позивача з Чернігівського ПТПІ, а відтак Чернігівське ПТПІ не мало законних підстав звільняти останнього з ПТПІ.
Водночас, не отримання Чернігівським ПТПІ до 13 березня 2018 року повідомлення УДМС України в Сумській області про необхідність звільнення громадянина Республіки ОСОБА_1 з Чернігівського ПТПІ, та інформації про набрання чинності рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 08 лютого 2018 р. не робить законним утримання позивача з 06 березня 2018 року (дати прийняття судом апеляційної інстанції постанови за наслідком апеляційного перегляду рішення суду про відмову в задоволення позову про продовження строку його затримання) по 13 березня 2018 року ( день фактичного звільнення останнього з Чернігівського ПТПІ).
За наведеного, утримання громадянина Республіки ОСОБА_1 у період з 06 березня 2018 року (дати винесення постанови судом апеляційної інстанції за наслідком апеляційного перегляду рішення суду про відмову в задоволення позову про продовження строку його затримання) по 13 березня 2018 року (фактичного звільнення останнього з Чернігівського ПТПІ) є незаконним, оскільки в силу ст. 325 КАС України постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Відповідно до ч. 4 ст. 29 Конституції України кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.
Пункт 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає, що кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
В п.п. 33 та 34 рішення у справі "Бенджамін та Уілсон проти Сполученого Королівства" Європейський суд з прав людини вказав, що суд повинен мати повноваження звільнити особу, якщо він з'ясує, що її тримання під вартою є незаконним; повноваження суду на ухвалення рішень, що носять лише рекомендаційний характер, є недостатніми.
Беручи до уваги, що громадянина Республіки ОСОБА_1 було звільнено 13 березня 2018 року з Чернігівського ПТПІ (що визнається стронами), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині зобов'язання Чернігівського ПТПІ негайно звільнити позивача з Чернігівського ПТПІ - не підлягають задоволенню.
Доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи або неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 245 КАС при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Втім, колегія суддів звертає увагу, що резолютивна частина рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 14 березня 2018 року не відповідає ч. 1 ст. 245 КАС України, адже судом при задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконним затримання позивача, з поміщенням до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України в період з 6 березня 2018 року (дати прийняття судом апеляційної інстанції постанови за наслідком апеляційного перегляду рішення суду про відмову в задоволення позову про продовження строку його затримання) по 13 березня 2018 року (фактичного звільнення останнього з Чернігівського ПТПІ) та відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним утримання позивача з 11 лютого 2018 р. по день винесення постанови судом апеляційної інстанції за наслідком апеляційного перегляду та зобов'язання негайно звільнити позивача, не було зазначено про часткове задоволення позовних вимог, як того вимагає наведена імперативна норма.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Беручи до уваги, що означене порушення норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 310, 312, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги Громадянина Республіки ОСОБА_1 та Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України, - залишити без задоволення, а рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 14 березня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.
Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев
суддя В.В.Файдюк
суддя Є.В.Чаку