22 березня 2018 рокусправа № 808/1195/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Дурасової Ю.В.
судді: Божко Л.А. Лукманової О.М.
за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.
представника позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08.06.2017 (суддя Батрак Інна Володимирівна)
у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач, ОСОБА_3, звернулась з позовом до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Позов обґрунтовано тим, що з 2014 року є власником легкового автомобілю Infiniti QX80 універсал-В, з об'ємом двигуна 5 552 куб. см, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. На підставі вищевикладеного, просить скасувати оскаржуване рішення відповідача. Посилається на приписи п. 8.3 ст. 8, пп.10.1.1 п. 10.1 ст.10, пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12, пп. 267.1.1, 267.2 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України та вважає, що податкові зобов'язання по місцевому податку можуть визначатися податковим органом лише в разі, якщо міська рада своїм рішенням встановила цей місцевий податок або зміни до порядку його сплати, при цьому, визначення податкових зобов'язань з місцевого податку розпочинається не раніше, ніж настання наступного бюджетного періоду (року), що настає за періодом (роком), в якому прийняте відповідне рішення міської ради. Вказує, що 15.01.2015 Запорізькою міською радою, керуючись ст. ст. 265, 267 Податкового кодексу України та на підставі Закону України від 28.12.2014 №71-VIII “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” було затверджено Положення про податок на майно (в частині транспортного податку) у м. Запоріжжі (рішення Запорізької міської ради від 15.01.2015 №8). Відтак, враховуючи, що бюджетний період для всіх бюджетів становить один календарний рік, який починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року, а Положення про податок на майно ( в частині транспортного податку) у м. Запоріжжі було затверджено Запорізькою міською радою 15.01.2015, тому бюджетним періодом, в якому починає застосовуватися транспортний податок у м. Запоріжжі, є саме 2016 рік. Ураховуючи викладене, вважає, що нарахування у 2015 році суми податкового зобов'язання за платежем “транспортний податок з фізичних осіб” у розмірі 25 000 грн. є передчасним та безпідставним, а відповідно оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, у зв'язку з чим має бути скасованим у повному обсязі.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.06.2017 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області від 05.06.2015 №69-17 про сплату транспортного податку з фізичних осіб.
Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що визначення ОСОБА_3 суми податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік у розмірі 25 000 грн. не відповідає положенням Податкового кодексу України, зокрема, принципу стабільності, та правомірності рішень платника податків, зафіксованому в ст. 4 ПКУ.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем (Запорізькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області) подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що транспортний податок підлягає сплаті з 01.01.2015 року, оскільки зміни до податкового кодексу відбулися 28.12.2014 року.
Матеріали справи містять заперечення на апеляційну скаргу, згідно яких позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Посилається на те, що застосування транспортного податку можливо лише з 2016 року, оскільки зміни в ПКУ прийняті лише 28.12.2014 року.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позову відмовити. Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.
Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Судом першої інстанції дослідженні встановлено, що ОСОБА_3 є власником автомобіля марки Infiniti модель QX80, 2013 року випуску, коричневого кольору, з об'ємом двигуна 5 552 кубічних сантиметрів, реєстраційний номер НОМЕР_1, дата реєстрації 23.10.2014, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХХ489498.
05.06.2015 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 267.6.2 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області (правонаступником якої є Запорізька ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області), винесено податкове повідомлення-рішення форми “Ф” №69-17, за яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб на суму 25 000 грн.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Податкового кодексу України, Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", Бюджетного кодексу України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. При цьому, згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).
Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким шляхом викладення в новій редакції статті 267 Податкового кодексу України, було введено новий податок - транспортний податок.
Відповідно до статті 265 Податкового кодексу України (в редакції від 11.06.2015), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Згідно з підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до п.п.267.2.1 Податкового кодексу України є об'єктами оподаткування.
Об'єктами оподаткування у відповідності до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Як передбачено підпунктом 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 Податкового кодексу України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.
Пунктом 267.4 Податкового кодексу України встановлена ставка транспортного податку у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 Податкового кодексу України, з розрахунку на календарний рік.
За підпунктом 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період при сплаті транспортного податку дорівнює календарному року.
При цьому, календарний рік - це проміжок часу з 1 січня по 31 грудня, який триває 365 або 366 (у високосному році) календарних днів.
Річний обсяг повинен обчислюватися за календарний рік, а не за будь-які 12 місяців за вибором податкового органу.
Вказана позиція викладена у Постанові Верховного Суду України №21-94а13 від 16.04.2013.
Відповідно до підпунктів 267.6.1, 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове повідомлення-рішення про сплату суми податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 01 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Зазначене кореспондує підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за яким контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку є контролюючий орган; а також нормі пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, відповідно до якої, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом, відповідно до статті 54 Податкового кодексу України .
Підпунктом 267.7.1 пункту 267.7 статті 267 Податкового кодексу України визначено, що транспортний податок сплачується за місцем реєстрації об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
У відповідності до а) підпункту 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 Податкового кодексу України транспортний податок сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач є власником автомобіля марки Infiniti модель QX80, 2013 року випуску, коричневого кольору, з об'ємом двигуна 5 552 кубічних сантиметрів, реєстраційний номер НОМЕР_1, перша реєстрація транспортного засобу 05.02.2014, дата реєстрації 23.10.2014. Таким чином, позивач підпадає під визначення платника транспортного податку у 2015 році.
У червні 2015 року податковою інспекцією винесено оскаржуване рішення на визначену позивачу суму транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000 грн.
Однак, суд вважає за необхідне зауважити, відповідно до принципів, встановлених пунктом 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі стабільності - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року
Пунктом 4.3 статті 4 Податкового кодексу України передбачено, що податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.
При цьому, згідно із пунктом 4.4 статті 4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Відповідно до статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Приписи підпункту 10.1.1 пункту 10.1 та пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України відносять до місцевих податків податок на майно в частині транспортного податку, який у обов'язковому порядку повинен бути встановлений місцевою радою.
Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” № 71-VIII від 28.12.2014 органам місцевого самоврядування рекомендовано у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Згідно із пунктом 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору. Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Приписи пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України визначають, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
Таким чином, податкові зобов'язання з місцевого податку можуть визначатися податковим органом лише в разі, якщо міська рада своїм рішенням встановила цей місцевий податок.
Згідно з класифікацією доходів бюджету, встановленою статтею 9 Бюджетного кодексу України, доходи бюджету класифікуються, зокрема, за такими розділами, як податкові надходження. Податковими надходженнями визнаються встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).
Відповідно до статті 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.
Частиною третьою статті 27 Бюджетного кодексу України встановлено, що закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються: не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду; після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що зміни до податкового законодавства, зокрема, введення в дію нового податку, вносяться не пізніше, як за шість місяців до бюджетного періоду, яким є один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. При цьому, якщо законодавчий акт прийнято до 15 липня, що передує плановому, зміни до законодавства вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду; після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
Як було зазначено раніше, Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” ухвалений 28.12.2014, тобто після 15 липня поточного року, а згідно із офіційною інформацією, розміщеною на сайті Запорізької міської ради, транспортний податок установлено в місті Запоріжжі та затверджено відповідне Положення про транспортний податок рішенням Запорізької міської ради від 15.01.2015 №8 "Про встановлення податку на майно (в частині транспортного податку)", у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що застосування контролюючим органом положень Податкового кодексу України з урахуванням внесених Законом змін та рішення з метою оподаткування транспортним податком, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.
Щодо застосування, підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, яким встановлено, що у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю, то суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Враховуючи положення вказаних законодавчих норм, якими передбачено право на встановлення виду податку, його розміру, порядку адміністрування та сплати, зважаючи на суперечність, непослідовність та неузгодженість зазначених вище норм нормативно-правового акту, суд дійшов висновку про наявність неоднозначного (множинного) трактування прав та обов'язків платників податків у спірному випадку.
При цьому, основними засадами податкового законодавства є принципи, в яких визначено зміст і спрямованість правового регулювання податкових правовідносин.
Принципи, проголошені у статті 4 Податкового кодексу України повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку так і на стадії застосування норм, якими визначений обов'язок сплати податку.
Так, серед принципів, проголошених у вказаній нормі, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (підпункт 4.1.4 пункт 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Застосовуючи у цій справі принцип верховенства права, суд вважає за необхідне звернутися і до практики ЄСПЛ, яка відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” є джерелом права.
Так, відносини, що є предметом спору у цій справі підпадають під дію статті 1 Першого протоколу ЄКПЛ, з огляду на те, що майном у цій справі є грошові кошти позивача обов'язок сплати яких визначив податковий орган, а втручання у майнові права позивача допущено податковим органом шляхом визначення транспортного податку, який підлягає сплаті протягом 60 днів з дня отримання податкового повідомлення-рішення.
Обґрунтовуючи свою правову позицію, викладену вище, суд вважає можливим застосувати у цій справі висновки ЄСПЛ, викладені у справі “ОСОБА_4 проти України” (заяви №23759/03 та №37943/06 від 14.10.2010).
Так, повторюючи загальні принципи ЄСПЛ у пункті 50.51 наголосив, що найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про “закон”, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на концепцію, яка вимагає щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.
Ухвалюючи рішення у справі “ОСОБА_4 проти України” суть якої зводиться до зобов'язань сплатити прибутковий податок з громадян, визначений податковим органом на підставі поданої ОСОБА_4 декларації, ЄСПЛ вказав (п.п.56, 57), що відсутність чіткості та точності в національному законодавстві, яке передбачало можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу “якості закону” передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів у майнові права заявника.
Національні органи були зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливий для платника податку, що відповідає вимогам підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року.
Отже, виходячи з викладених доводів, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції, виходячи з обставин справи та норм законодавства України, що регулює дані правовідносини, права, свободи та інтереси позивача захищені, а права та інтереси відповідача не були порушені.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 червня 2017 р. - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 червня 2017 р. - залишити без змін.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття згідно ч.1 ст. 325 КАС України (22.03.2018) та відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України оскарженню не підлягає, оскільки в силу ч. 6 ст. 12 КАС дана справа є справою незначної складності.
В силу п. 2 частини 5 ст. 328 КАС постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів в порядку та строки, встановлені ст. 328, 329 КАС України.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 22.03.2018.
В повному обсязі постанова виготовлена 29.03.2018.
Головуючий суддя: Ю.В. Дурасова
Суддя: Л.А. Божко
Суддя: О.М. Лукманова