14 березня 2018 року справа № 2-а-4500/11(6-а/336/153/2017)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.,
суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя
на ухвалу Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 13 листопада 2017 року (головуючий суддя Марко Я.Р.)
у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про поновлення пропущеного строку пред'явлення виконавчого листа до виконання,-
Позивач звернувся до суду з заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа № 0827/2-а-4500/11 до виконання.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 13 листопада 2017 року заяву задоволено, визнати поважною причину пропуску пред'явлення виконавчого листа № 0827/2-а-4500/11 до виконання.
Поновлено строк пред'явлення до виконання виконавчого листа № 0827/2-а-4500/11 по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання незаконними дій, бездіяльності і правового акту відповідача, що порушують право власності позивача та зобов'язання вчинити певні дії, щодо підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком згідно ст. 6 Закону України № 2195. Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що видача виконавчого листа після сплину строку для його пред'явлення відбулася не з вини стягувача (заявника), у зв'язку з чим причини пропуску такого строку визнані судом поважними.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні заяви. Посилається на те, що судом першої інстанції не повно з'ясовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зазначає, що позов позивача задоволений 19.04.2011 року, однак, виконавчий лист отримано лише 02.06.2017 року. При цьому, статтею 22 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлений річний строк звернення до виконання виконавчих документів. Як поважною зазначено причину тривалого перебування справи в Дніпропетровському апеляційному адміністративному суді, у зв'язку з чим, позивач отримала документи лише в червні 2017 року.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19.04.2011 року вимоги ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання незаконними дій, бездіяльності і правового акту відповідача, що порушують право власності позивача та зобов'язання вчинити певні дії, щодо підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком згідно ст. 6 Закону України № 2195 , задоволено.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 року апеляційну скаргу УПФУ в Шевченківському районі м. Запоріжжя на постанову суду першої інстанції було залишено без задоволення, а постанову районного суду без змін.
Натомість, виконавчий лист по зазначеній справі заявник отримала 12.06.2017 року, що підтверджується матеріалами справи, вже після сплину строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, оскільки в ньому зазначено строк його пред'явлення до виконання - до 23.01.2016 року.
Колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що суд першої інстанції поновив строк у зв'язку із тим, що заявником пропущено строк для пред'явлення виконавчого документу з поважних причин.
Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Частиною 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.
Порядок поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання визначений у статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час винесення оскаржуваного рішення).
Відповідно до частини 1 даної статті стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
При цьому, вирішуючи питання визнання поважними причин пропуску строку, суд повинен перевірити, чи пропущено строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, чи поважні причини такого пропуску, що було підставою невчасного звернення за виконанням судового рішення. Зокрема, поважними можна визнати ті причини, які не залежали від волі стягувача.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що матеріали справи містять ухвалу суду апеляційної інстанції від 11.12.2012 року, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції (а.с. 16).
З Дніпропетровського апеляційного суду справа направлена до суду першої інстанції 16.01.2013 року, що підтверджується супровідним листом (а.с. 18).
Натомість, матеріали справи не містять підтвердження, що копія рішення суду апеляційної інстанції була направлена позивачу.
Тому, колегія суддів апеляційної інстанції може погодитися з висновком суду першої інстанції, що причини, які стали на заваді своєчасного звернення з заявою про видачу виконавчого документу не залежали від волі стягувача.
Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Отже, виходячи з викладених доводів, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення заяви позивача.
Вищевикладене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції, виходячи з обставин справи та норм законодавства України, що регулює дані правовідносини, права, свободи та інтереси позивача захищені, а права та інтереси відповідача не порушені.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя - залишити без задоволення
Ухвалу Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 13 листопада 2017 року - без змін.
Постанова апеляційного суду згідно ч.2 ст. 325 КАС України набирає законної сили з моменту підписання суддями (16.03.2018) та відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України оскарженню не підлягає, оскільки в силу п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС дана справа є справою незначної складності.
В силу п. 2 частини 5 ст. 328 КАС постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів в порядку та строки, встановлені ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови складено 16.03.2018р.
Головуючий суддя: Ю.В. Дурасова
Суддя: Л.А. Божко
Суддя: О.М. Лукманова