ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
04 квітня 2018 року № 826/1842/18
Окружний адміністративний суд м.Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи
за позовомОСОБА_1
доЦентрального об'єднаного Управління Пенсійного Фонду України в м. Києві
про зобов'язання вчинити дії ,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Центрального об'єднаного Управління Пенсійного Фонду України в м. Києві в якому просила:
- зобов'язати Центральне об'єднане Управління Пенсійного Фонду України в м. Києві звернутися із поданням відповідно до вимог чинного законодавства до управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) збору на обов'язкове пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 11340,0 грн. сплаченого згідно з квитанцією від 03.01.2018р.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено їй в поверненні надміру сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості, оскільки позивач звільнений від сплати збору згідно з п. 9 ст. 1 Закону України від 26.06.1997 р. №400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №400/97), як особа, що придбала житло вперше, у зв'язку із чим позивач просить зобов'язати відповідача вчинити дії щодо повернення вказаних коштів в судовому порядку.
Відповідачем відзив на адміністративний позов до суду не надано.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, зазначає наступне.
ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 16.12.2017 року зареєстрованого в реєстрі за № 13388, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 придбала квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 66,2 кв.м.
Право власності позивача зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.12.2017р.; номер запису про право власності: 23976517, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
При укладенні договору, згідно з вимогами пункту 15-3 постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 "Про затвердження порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій", позивачем сплачено 11340,0 грн. пенсійного збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, що підтверджується квитанцією від 03.01.2018р. № 14771579.
Проте, згідно зі статтею 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", збір сплачується фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1% від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Як зазначає позивач, житло, згідно з договором купівлі-продажу квартири від 16.12.2017 року, придбавалося позивачем вперше, тому вона не являвся суб'єктом сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Тобто, збір сплачений позивачем помилково.
11.01.2018р. позивач звернулась до пенсійного органу із заявою щодо повернення їй сплаченого збору з операції купівлі - продажу нерухомого майна. (а.с. 10-11)
Листом Центрального об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві від 26.01.2018р. № 4447/16 позивача повідомлено про те, що органи пенсійного фонду не володіють інформацією відносно права власності на нерухоме майно та інформацією про те, що майно особою придбавалося вперше. Таким чином, відсутні правові підстави для повернення такого збору. (а.с. 12-13)
Позивач вважаючи, що відповідачем порушені її права, оскільки вона не є суб'єктом сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, адже житло нею було придбано вперше, звернулась до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 №400/97-ВР (далі - Закон №400/97-ВР, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно п. 9 ч. 1 ст.1 Закону №400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
За змістом пункту 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок №1740), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Тобто, вказаними нормами визначено, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено два винятки:
1) громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла;
2) громадяни, які придбавають житло вперше.
Пунктом 15-3 Порядку №1740 передбачено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. При цьому, слід звернути увагу, що в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість, не існує єдиної бази, за допомогою якої можна визначити первинне придбання нерухомого майна особою, а також не існує органу, компетентного видавати довідки на підтвердження обставин первинного придбання житла. Питання стосовно механізму перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість, - було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміна "придбавають житло вперше", що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше, однак, ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.00 № 29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні. Таким чином, відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень можливості встановити придбання житла конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм - не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами, а тому саме органи Пенсійного фонду України зобов'язані довести, що конкретні особи - придбавають житло не вперше.
Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З вищевикладеного, суд приходить до висновку, що саме відповідач зобов'язаний довести, що позивач придбав житло згідно договору купівлі - продажу квартири від 16.12.2017 року не вперше.
Таким чином, з наведеного вбачається, що дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо не сформування та не подання до відповідного органу Державної казначейської служби України подання про повернення, позивачу збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі, є необґрунтованими, оскільки ненадання позивачем документів, що підтверджують придбання нерухомого майна вперше не є підставою для відмови у поверненні такого збору.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України: від 20 серпня 2015 року по справі К/800/41597/14 від 27 січня 2015 року по справі К/9991/22832/12, від 22 травня 2014 року у справі № К/800/18016/14.
Відповідно до ч. 2 ст.45 Бюджетного кодексу України Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Поряд з цим, п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (далі - Порядок №787) визначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою з найменуванням та ідентифікаційним кодом установи (у разі наявності), з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
Подання в довільній формі подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи готівкою.
Відповідно до пункту 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-2, яким установлено механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.
Аналіз вказаного свідчить, що підставою, яка обумовлює повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів є подання наступних документів:
- заяви платника;
- подання органу, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету;
-платіжних доручень, що підтверджують зарахування коштів до відповідного бюджету.
Так, позивач на підтвердження обставин придбання житла вперше надала суду Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта.
Згідно вказаної довідки позивачу на праві приватної власності належить об'єкт житлової нерухомості, а саме: квартира за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 66,2 кв.м., що була предметом договору купівлі - продажу квартири від 16.12.2017р., номер запису про право власності: 23976517.
Як вбачається з матеріалів справи позивач має право на повернення суми збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування як помилково сплаченого, за відсутності обов'язку здійснювати такий платіж.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та зобов'язання Центрального об'єднаного Управління Пенсійного Фонду України в м. Києві звернутися із поданням відповідно до вимог чинного законодавства до управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) збору на обов'язкове пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 11340,0 грн. сплаченого згідно з квитанцією від 03.01.2018р.
Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1ст. 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. 77, 122, 123, 242, 243, 251, 255 КАС України,
1.Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Зобов'язати Центральне об'єднане Управління Пенсійного Фонду України в м. Києві звернутися із поданням відповідно до вимог чинного законодавства до управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) збору на обов'язкове пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 11340,0 грн. сплаченого згідно з квитанцією від 03.01.2018р.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) здійснені нею судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,8 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 40376133, адреса: м. Київ, вул. Борисоглібська, 14).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Я.І. Добрянська