ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
04 квітня 2018 року № 826/738/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до треті особиГоловного управління Пенсійного фонду України в місті Києві 1) Міністерство оборони України; 2) Київський міський військовий комісаріат
провизнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, що виразились в не проведені належного перерахунку ОСОБА_1 пенсії з 01 червня 2016 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести з 01 червня 2016 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 в розмірі 90% від суми грошового забезпечення для обчислення пенсії, яке становить 36 250 грн, та виплачувати перераховану пенсію з урахуванням надбавок та підвищень без обмежень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на день подання даного позову, перерахунок належної йому пенсії не проведено з вини органів Пенсійного фонду України, що виражається в обмежені максимального розміру пенсії та не правильного визначення відсотка суми грошового забезпечення, а саме: розрахунком пенсії за вислугу років від 19 грудня 2017 року по пенсійній справі ФА 138952 визначено, що грошове забезпечення для обчислення пенсії становить 36 250 грн, а розмір пенсії належної до виплат позивачеві без урахування надбавок складає 25 375 грн це 70% грошового забезпечення замість 90%.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, залучено до участі у справі Міністерство оборони України та Київський міський військовий комісаріат у якості третіх осі, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
Також, вказаною ухвалою зобов'язано відповідача надати суду протягом 15-ти днів з дня отримання ухвали відзив на позовну заяву, а третю особу - 2 надати суду належним чином засвідчені копії пенсійної справи позивача та запропоновано третім особам подати суду письмові пояснення з приводу предмету позову.
Відповідач та третя особа - 2 отримали ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва суду від 15 січня 2018 року про відкриття провадження у справі, що підтверджується матеріалами справи, водночас, відзиву на позовну заяву та пояснення з приводу предмету позову суду не надано.
Представник третьої особи - 1 надав суду пояснення, в яких зазначив, що позивач наказом Міністерства оборони України від 10 березня 2005 року №139 був звільнений з військової служби з посади першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України та перебуває на обліку в управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 15 березня 2005 року перебуває на обліку в управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з проханням провести перерахунок та виплату пенсії без обмеження встановленого Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», щодо обмеження максимального розміру пенсії.
Як вбачається з листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 21 грудня 2017 року №32263/03/П-4239, у січні 2017 позивачу з 01 червня 2016 проведено перерахунок пенсії, відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року №718 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу», на підставі наданої Київським міським військовим комісаріатом довідки від 26 грудня 2016 року №ВСЗ/3150/12 про розмір грошового забезпечення в сумі 38 571,68 грн з урахуванням посадового окладу 11 200,00 грн.
Підсумок пенсії позивача після перерахунку (з надбавками) становить з 01 червня 2016 року - 25 923,50 грн, з 01 грудня 2016 року - 25 976,15 грн, з 01 травня 2017 року 26 005,40 грн, 01 жовтня 2017 року 26 068,40 грн.
З урахуванням статті 2 і пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 08 липня 2011 року №3668-VІ сума пенсії до виплати з 01 червня 2016 року становить 13 513,52 грн.
Також, листом від 21 грудня 2017 року №32263/03/П-4239 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило позивачу з посиланням на те, що відповідно до статті 2 Закону України «про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VІ, максимальний розмір пенсій (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до набавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), зокрема, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року максимальний розмір пенсій (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) зокрема, призначених (перерахованих) відповідно до цього Закону, не може перевищувати 10740 грн відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» від 21 грудня 2016 року: в період з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн (крім щомісячного довічного грошового утримання). З набранням Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року - з 01 травня 2014 року внесено зміни до статті 13 Закону України, зокрема в частині максимального розміру пенсії, який обчислюється відповідно до цієї статті та не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Також відповідач у вказаному листі зазначив, що при проведенні перерахунку пенсії позивача відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року №718, розмір пенсії обчислено виходячи з 70% сум грошового забезпечення за посадою, у редакції, чинній на час проведення перерахунку, а обмеження її максимальним розміром відповідає вимогам чинного законодавства, з огляду на що, розмір пенсійних виплат після перерахунку не змінився, кошти до виплати після перерахунку відсутні.
Не погоджуючись з даною відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі по тексту - Закон) визначено, що цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України (ст. 10 Закону).
Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (набув чинності 01.01.2016 року), ч. 5 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII доповнено реченням: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».
Згідно пункту 2 розділу 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу пенсію призначено в березні 2005 року.
Законом України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», (який набув чинності 01 січня 2017 року) у частині 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Рішенням Конституційного суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме:
- частина сьома статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень;
- першого речення частина перша статті 54, відповідно до яких тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються;
- положення частина сьома статті 43, першого речення частина перша статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до положень статті 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII зі змінами, щодо встановлення максимального розміру пенсії не більше десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, та щодо встановлення максимального розміру пенсії тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, не більше 10740 гривень, - втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 20.12.2016 року.
Згідно частини другої статті 51 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачена йому не більш як за 12 місяців.
Суд враховує те, що Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (який набув чинності 01 січня 2016 року), частина п'ята статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII доповнено реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».
Після чого, Законом України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (який набув чинності 01 січня 2017 року), у частині сьомій статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами “по 31 грудня 2017 року».
Разом з тим, пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.
Отже, вищевказані положення Закону щодо обмеження максимальним розміром пенсії не може застосовуватися до позивача, оскільки пенсію йому було призначено в червні 2005 року, а не з 01 січня 2016 року.
Стосовно зміни відповідачем після проведеного перерахунку відсоткового показника для обрахунку пенсії позивача з 90% на 70% грошового забезпечення, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції Закону що діяла на час призначення позивачу пенсії), максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 % відповідних сум грошового забезпечення.
Як вбачається з матеріалів справи позивачу призначена пенсія за вислугу років з 15 березня 2005, у розмірі 90 % грошового забезпечення.
Пунктом 8 розділу II Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон №3668-17), який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, та пунктом 23 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» (далі - Закон №1166-VII), який набрав чинності з 1 травня 2014 року, до частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ було внесено зміни та цифри « 90» замінено цифрами « 80» та цифри « 80» замінено цифрами « 70» відповідно.
Тобто, зміна встановленого Законом максимального розміру пенсії (з 90% до 70% сум грошового забезпечення) відбулася вже після призначення позивачу пенсії.
Частиною першою статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, зміна розміру пенсії з 90% до 70% сум грошового забезпечення, що відбулася відповідно до положень частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ після призначення пенсії позивачу, не може бути підставою для зменшення розміру вже призначеної пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку.
Внесені Законами №3668-17 та №1166-VII зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80% та 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при первинному призначенні пенсій. Тому, відповідач при перерахунку пенсії позивача повинен був застосувати норми частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ в редакції, що діяла на час призначення пенсії, якою максимальний розмір грошового забезпечення для призначення пенсії встановлювався не більше 90% від розміру грошового забезпечення.
Враховуючи викладене, суд вважає бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у перерахунку та виплаті пенсії позивачу - неправомірною.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 241-246, 255, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) - задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 22869069), що виразились в не проведені належного перерахунку ОСОБА_1 пенсії з 01 червня 2016 року;
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 22869069) провести з 01 червня 2016 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) в розмірі 90% від суми грошового забезпечення для обчислення пенсії, яке становить 36 250 грн, та виплачувати перераховану пенсію з урахуванням надбавок та підвищень без обмежень.
Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Аверкова