61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
03.04.2018 Справа №905/2992/17
Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,
при секретарі судового засідання Мунтяну Ю.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Маріупольської міської ради Донецької області, м.Маріуполь Донецької області, ЄДРПОУ 33852448,
до відповідача, Фізичної особи - підприємця Калугіна Олександра Миколайовича, м.Маріуполь Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,
про стягнення 53430,01 грн., -
за участю уповноважених представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився, -
Маріупольська міська рада Донецької області, м.Маріуполь Донецької області, звернулась до господарського суду Донецької області з позовною заявою №23.5-97405-23.5.2 від 03.10.2017р. до Фізичної особи - підприємця Калугіна Олександра Миколайовича, м.Маріуполь Донецької області, про стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: вул. 7-ий проїзд, 3 в Кальміуському (Іллічівському) районі м.Маріуполя, площею 0,0486 га, кадастровий номер (1412300000:03:001:0162) у сумі 47649,21 грн., на підставі договору оренди земельної ділянки №947 від 21.05.2012р., та пені у розмірі 5780,80 грн. на підставі п.4.11 договору оренди земельної ділянки №947 від 21.05.2012р., а разом 53430,01 грн.
Ухвалою суду від 22.12.2017р. даний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №905/2992/17; визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 25.01.2018р.; встановлено строк відповідачу для подання відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову до 12.01.2018р.
Обґрунтуванням вимог є порушення відповідачем зобов'язань за договором оренди земельної ділянки №947 від 21.05.2012р. в частині внесення плати за цим правочином, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 47649,21 грн. та виникли підстави для нарахування пені.
На підтвердження вказаних обставин надано у копіях: договір оренди земельної ділянки №947 від 21.05.2012р., план (схема) меж земельної ділянки кадастровий номер 1412300000:03:001:0162, акт встановлення та узгодження меж землекористування приватного підприємця Калугіна О.М. для функціонування автомийки на вул. 7-й проїзд, 3 в Іллічівському районі м.Маріуполь №б/н від 27.08.2008р., висновок комісії з розгляду питань, пов'язаних з узгодженням документації по землеустрою, затверджений протоколом №65 від 19.05.2011р., рішення Маріупольської міської ради №6/16-1626 від 21.02.2012р. «Про надання земельної ділянки по вул.7-ий проїзд, 3 в Іллічівському районі фізичній особі - підприємцю Калугіну О.М », акт приймання-передачі земельної ділянки №б/н б/д, розрахунок договірних обов'язків по орендній сплаті за землю станом на 20.06.2017р., документ, що підтверджує правовий статус позивача, витяг з веб-сайту Міністерства юстиції України «Безкоштовний запит. Детальна інформація про фізичну особу» щодо відповідача від 14.09.2017р., довіреність на представника позивача.
Нормативно вимоги обґрунтовано ст.ст.3, 45 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.14.1.136, 129.4, 270, 288 Податкового кодексу України, ст.ст.13, 15, 24 Закону України «Про оренду землі», ст.ст.96, 206 Земельного кодексу України, ст.ст.258, 525, 526, 527, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 198 Господарського кодексу України.
22.01.2018р. від відповідача через канцелярію господарського суду Донецької області отримано відзив б/н від 18.01.2018р., до якого додано документи, наведені у переліку.
За змістом представленого суду відзиву, відповідач просить відмовити у задоволенні позову; свідчить про стягнення з нього постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27.07.2015р. по справі №805/2502/15-а орендної плати за користування означеною вище земельною ділянкою за період з грудня 2013р. по березень 2014р., та про встановлення даним судовим актом розповсюдження норм Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на спірні правовідносини.
Керуючись приписами ч.8 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає відзив наданим у межах встановлених процесуальних строків.
Ухвалою суду від 25.01.2018р. відкладено підготовче засідання на 15.02.2018р.; встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив та заперечення до 15.02.2018р.; визначено одночасно направити останнє на адресу відповідача та надати докази такого направлення; визнано явку представника позивача у судове засідання обов'язковою.
14.02.2018р. представником позивача на електронну адресу суду направлено копію заяви №562/2018 від 12.02.2018р. щодо збільшення позовних вимог, за змістом якої фактично заявлено до стягнення заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою розташованою за адресою: вулиця 7 - ий проїзд, 3 в Кальміуському (Іллічівському) районі м.Маріуполя, площею 0,0486 га кадастровий номер (1412300000:03:001:0162) у сумі 50635 грн. 74 коп., та пені у розмірі 13699 грн. 66 коп., а разом 64335 грн. 40 коп.
До означеної заяви додано у копіях: розрахунок договірних обов'язків по орендній сплаті за землю, довіреність на представника позивача.
Ухвалою суду від 15.02.2018р. продовжено строк підготовчого провадження до 22.03.2018р. (включно); відкладено підготовче засідання на 06.03.2018р.; встановлено строк позивачу для надання доказів направлення заяви №562/2018 від 12.02.2018р. щодо збільшення позовних вимог на адресу відповідача до 06.03.2018р.; встановлено строк відповідачу для подання відповіді на заяву №562/2018 від 12.02.2018р. щодо збільшення позовних вимог та заперечень до 06.03.2018р.; визнано явку представника позивача у судове засідання обов'язковою.
Явка не забезпечена.
20.02.2018р. від позивача через канцелярію господарського суду Донецької області отримано оригінал заяви №562/2018 від 12.02.2018р. щодо збільшення позовних вимог з доданими до неї: оригіналом розрахунку договірних обов'язків по орендній платі за землю, фіскального чеку ПАТ "Укрпошта" ЦПЗ№15 від 14.02.2018р. №2198 (матеріали справи містять копію, оригінал вилучено для скерування позивачу на підставі ухвали суду від 22.03.2018р.).
Ухвалою суду від 06.03.2018р. відкладено підготовче засідання на 22.03.2018р.; встановлено строк відповідачу для подання відповіді на заяву №562/2018 від 12.02.2018р. щодо збільшення позовних вимог та заперечень до 22.03.2018р.; повідомлено сторін про призначення справи до судового розгляду по суті 22.03.2018р. у відповідності до приписів ст.185 Господарського процесуального кодексу України; визнано явку представників сторін у судове засідання обов'язковою.
Явка не забезпечена.
Ухвалою суду від 22.03.2018р. підготовче провадження по справі №905/2992/17 визначено закритим; справу №905/2992/17 призначено до судового розгляду по суті 22.03.2018р.; повідомлено сторін про продовження судового засідання, що відбудеться 03.04.2018р.
Заява позивача №562/2018 від 12.02.2018р. щодо збільшення позовних вимог з доданими до неї документами повернута позивачу та не прийнята судом до розгляду, про що, керуючись ч.5 ст.46 Господарського процесуального кодексу України, зазначено в означеному процесуальному документі.
26.03.2018р. від відповідача отримано заперечення №б/н від 19.03.2018р. на заяву про збільшення позовних вимог.
Дана заява відповідача судом не береться до уваги, оскільки заява позивача №562/2018 від 12.02.2018р. про збільшення позовних вимог не прийнята судом до розгляду.
Одночасно суд звертає увагу позивача, що повернення заяви про збільшення позовних вимог, не позбавляє права на звернення до суду із окремим позовом.
Представник позивача в судове засідання 03.04.2018р. не з'явився.
Представник відповідача в судове засідання 03.04.2018р. не з'явився.
Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Так, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також забезпечення з боку суду можливості сторін для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв'язку) відповідних доказів до суду, з огляду на таке суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо наступного.
За приписами статті 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання, тобто, правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, виникають, зокрема, з договору.
Згідно із ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
21.05.2012р. між Маріупольською міською радою (Орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Калугіним Олександром Миколайовичем (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки №947, відповідно до п.1.1 якого орендодавець, згідно до рішення Маріупольської міської ради №6/16-1626 від 21.02.2012р., надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться: по вулиці 7-ий проїзд, 3 (три) в Іллічівському районі міста Маріуполя. Кадастровий номер: 1412300000:03:001:0162.
В оренду передається земельна ділянка загальною площею: 0,0486 га (п.2.1 договору).
Згідно п.2.2 договору на земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна: нежитлова будівля, а також інші об'єкти інфраструктури згідно технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.
Відповідно до п.3.1 договору договір укладено терміном на 10 років (до 21.02.2022р.).
Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 2 місяця до закінчення строку дії договору оренди повідомити письмово орендодавця про намір поновлення терміну дії договору. В іншому випадку договір поновленню не підлягає (п.3.2 договору).
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 2012р. (з урахуванням коефіцієнту індексації на 2012р.) становить: 691,91 грн./кв.м. (п.4.1 договору).
Згідно п.4.3 договору орендна плата за землю (платіж), згідно вищезазначеного рішення, сплачується орендарем у грошовій формі у розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки (за рік).
Орендна плата за землю вноситься за базовий податковий (звітний) період щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п.4.4 договору).
Розмір орендної плати за земельну ділянку змінюється у разі індексації у встановленому законом порядку грошової оцінки. У разі індексації грошової оцінки земель міста Маріуполя, Орендар зобов'язаний вносити орендну плату у новому розмірі зі дня індексації (п.4.5 договору).
Відповідно до п.5.1 договору земельна ділянка передається в оренду з метою та за цільовим призначенням: для технічного обслуговування та ремонту автомобілів (функціонування автомийки).
Передача земельної ділянки орендарю здійснюється протягом 5 днів після державної реєстрації цього договору згідно з актом приймання-передачі об'єкту оренди (п.6.5 договору).
Згідно п.13.2 договору цей договір набуває чинності на підставі ст.18 Закону України «Про оренду землі» після його підписання сторонами та державної реєстрації у управлінні Держкомзему у м.Маріуполі Донецької області.
На підставі постанови Кабінету Міністрів України №1021 від 09.09.2009р. договір оренди земельної ділянки зареєстрований у управлінні Деркомзему у м.Маріуполі Донецької області, про що у книзі записів про державну реєстрацію договорів ренди вчинено запис №141230004000917 від 24.05.2012р.
У відповідності до умов договору сторонами складено акт приймання-передачі земельної ділянки про те, що Орендодавець передав, а Орендар прийняв у користування земельну ділянку площею 0,0486га, кадастровий номер 1412300000:03:001:0162, розташовану за адресою: вул. 7-ий проїзд, 3 в Іллічівському районі міста Маріуполя.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Статтею 13 цього ж закону визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст.11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Частиною 1 ст.24 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.
Зважаючи на наведені положення законодавства та наведені вище положення укладеного між сторонами договору оренди землі, суд дійшов висновку, що між сторонами наявні саме правовідносини щодо оренди землі, який регулює строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, а тому до цього договору в повній мірі застосовані положення Закону України «Про оренду землі» та іншого законодавства, яке регулює земельні відносини в Україні.
Статтею 526 Цивільного кодексу України, що кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, орендна плата за землю має сплачуватися своєчасно та в повному обсязі, згідно з умовами укладеного договору оренди землі.
Згідно розрахунку договірних обов'язків по орендній платі за землю, станом на 20.06.2017р., представленого позивачем, останнім визначено стягнення заборгованості з відповідача за користування земельною ділянкою за період з грудня 2013р. по квітень 2017р.
Разом з цим, суду представлено копію ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.01.2016р. по справі №805/2502/15-а, якою залишено без змін постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27.07.2015р. по адміністративній справі №805/2502/15-а.
Даним судовим актом першої інстанції адміністративного суду позовні вимоги Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Фізичної особи-підприємця Калугіна Олександра Миколайовича м.Маріуполь про стягнення податкового боргу у загальному розмірі 11761,57 грн., з яких: заборгованість зі сплати єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 2052,78 грн., заборгованість зі сплати орендної плати з фізичних осіб в розмірі 9708,79 грн.- задоволено частково, стягнуто з Фізичної особи підприємця Калугіна Олександра Миколайовича м.Маріуполь на користь місцевого бюджету Іллічівського району м.Маріуполя заборгованість зі сплати єдиного податку з фізичних осіб штрафні фінансові санкції з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 2050 (дві тисячі пятдесят дві гривні) 78 копійок; стягнуто з Фізичної особи підприємця Калугіна Олександра Миколайовича м.Маріуполь на користь місцевого бюджету заборгованість зі сплати орендної плати з фізичних осіб в розмірів сумі 2795 (дві тисячі сімсот девяносто пять гривні) 75 копійок; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
При цьому, у мотивувальній частині постанови встановлено наявність правовідносин між сторонами на підставі договору №947 від 21.05.2012р., суд дійшов висновку про те, що відповідач не сплатив суму узгодженого податкового зобов'язання по орендній платі за землю відповідно до поданих податкових декларації за період грудень 2013р. - листопад 2014р.; встановлено, що відповідач звільнений від виконання своїх обов'язків зі сплати орендної плати з фізичних осіб, оскільки відповідно до Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» субєкти господарювання, які знаходяться на території проведення антитерористичної операції з 14 квітня 2014 року звільняються від сплати орендної плати; зазначено, що позовні вимоги в частині стягнення податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 9708,79 грн. підлягають частковому задоволенню за період грудень 2013р. по березень 2014р. в сумі 2795,75 грн. в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Доказів скасування ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.01.2016р. по справі №805/2502/15-а та рішення постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27.07.2015р. по адміністративній справі №805/2502/15-а суду не представлено.
Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 5 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Проте, доказів у спростування обставин, встановлених постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27.07.2015р. по адміністративній справі №805/2502/15-а, позивачем суду не представлено.
З огляду на вищевикладене, в частині вимог щодо стягнення орендної плати за договором оренди земельної ділянки №947 від 21.05.2012р. за період з грудня 2013р. по березень 2014р. є наявним рішення суду, який в межах своєї компетенції вирішив спір у приведеній частині, внаслідок чого фактично відбувся захист порушеного права позивача щодо отримання орендної плати за зобов'язаннями грудня 2013р. - березня 2014р. за договором №947 від 21.05.2012р.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення орендної плати з грудня 2013р. по березень 2014р. за договором №947 від 21.05.2012р. підлягають залишенню без задоволення.
Щодо позовних вимог в частині стягнення орендної плати за договором оренди земельної ділянки №947 від 21.05.2012р. за період з квітня 2014р. по квітень 2017р. слід зазначити таке.
З 14.10.2014р. набрав чинності Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».
Згідно преамбули цього нормативного акту Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (в редакції за станом по 07.06.2016р.) під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
У статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» законодавець зазначив, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014.
У відповідності до ч.5 ст.11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у 10 - денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1053 - р від 30.10.2014р. був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включено м.Маріуполь.
05.11.2014р. Кабінетом Міністрів України прийнято нове розпорядження №1079 - р, яким зупинено дію розпорядження КМУ від 30.10.2014р. № 1053 - р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015р. у справі №826/18327/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тар Альянс» до Кабінету Міністрів України визнано нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014р. «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України» від 30.10.2014р. №1053 - р». Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015р. постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.01.2015р. у зазначеній адміністративній справі залишена без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України К/800/19383/15 від 28.07.2015р. постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.01.2015р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Таким чином, дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014р. №1053-р була зупинена на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №1079 - р від 05.11.2014р.
Одночасно відповідно до ст.1 Закону України «Про боротьбу з терроризмом» антитерористична операція включає комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності. Райони проведення антитерористичної операції визначаються у тому числі керівництвом антитерористичної операції.
Керівником Антитерористичного центру при СБУ виданий Наказ від 07.10.2014р. №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 07.04.2014 року.
Таким чином, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014р. визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом. Одночасно, проведення антитерористичної операції на території м.Маріуполь є загальновідомим фактом.
Крім того, у відповідності до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. № 1275 - р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України", на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до якого включено м.Маріуполь.
Беручи до уваги визначення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», проміжок часу з 14.04.2014р. по 30.04.2017р. включно є періодом проведення антитерористичної операції.
Місцезнаходженням означеної земельної ділянки є Донецька область, м.Маріуполь, Кальміуський (Іллічівському) район, вул.7-ий проїзд, 3.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1003410136 від 19.12.2017р. діяльністю відповідача є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Як зазначено вище, цільовим призначенням земельної ділянки за договором №947 від 21.05.2015р. є технічне обслуговування та ремонт автомобілів (функціонування автомийки) (п.5.1 договору).
Відтак, суд дійшов висновку про здійснення Фізичною особою - підприємцем Калугіним Олександром Миколайовичем господарської діяльності у м.Маріуполь, який віднесено розпорядженням Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015р. «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» до території проведення антитерористичної операції.
Таким чином, відповідач є суб'єктом господарювання, що здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції у розумінні приписів Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».
Отже, дія означеного нормативно-правового акту розповсюджується на спірні правовідносини та має пріоритетне застосування.
Так, суд погоджується із твердженням відповідача щодо застосування Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» при вирішенні даного спору.
Спеціальність означених законодавчих приписів по відношенню до приведених вище норм відносно обов'язку сплати орендної плати за користування земельними ділянками зумовлена п.3 ст.11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669-VI від 02.09.2014р.
Означений Закон відповідно до п.1 його Прикінцевих та перехідних положень набрав чинності з наступного дня після його опублікування, яке відбулося 14.10.2014р. у «Голосі України» №197 та за своєю сутністю в частині наведених вище норм встановив тимчасове спеціальне право орендарів впродовж відповідного періоду (що розпочався з 14.04.2014р.) не здійснювати орендні платежі за користування земельними ділянками державної та комунальної власності на території населених пунктів, визначення переліку яких цим Законом доручено Кабінету Міністрів України (абз.3 п.5 ст.11 Закону).
Таким чином, означене спеціальне право, яке за своєю суттю опосередковує гарантії підприємництва в умовах запровадженого особливого режиму антитерористичної операції встановлено і надано безпосередньо спеціальним Законом у відповідності до п.8 ст.92 Конституції України та в силу цієї ж норми Основного Закону не можуть бути скасовані інакше, ніж відповідним Законом або у встановленому таким Законом порядку. В свою чергу, Кабінет Міністрів України зобов'язаний на виконання Закону №1669-VI від 02.09.2014р. лише визначити коло суб'єктів такого спеціального права і це повноваження не може ототожнюватися із запровадження цього права або його зміною/скасуванням.
Поряд із викладеним, з огляду на внесення змін Законом України №1365-VIII від 17.05.2016р. до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (редакція діє з 08.06.2016р.), відповідачем втрачено статус суб'єкта на якого розповсюджуються приписи цього Закону.
Отже, Маріупольська міська рада Донецької області як орендодавець не мала суб'єктивного права на отримання орендної плати, від сплати якої тимчасово звільнено, а у орендаря, відповідно, не було обов'язку сплачувати з 14.04.2014р. по 07.06.2016р. таку орендну плату.
З огляду на таке, враховуючи фактичні обставини справи та відсутність будь-яких доказів, що спростовують дане, згідно норм процесуального закону, відповідач за оренду спірної земельної ділянки у період за 01.04.2014р.-13.04.2014р. та з 08.06.2016р. по 30.04.2017р. повинен сплатити позивачу плату у загальній сумі 16925,49 грн. (364,29 грн. за 13 днів квітня 2014р. + 1153,57 за 23 дня червня 2016р. + (1504,66 х 5 місяців починаючи з липня 2016р.) + 1504,61 за грудень 2016р. + (1594,93 х 4 місяця 2017р.)), та строк виконання цього спірного зобов'язання є таким, що настав.
Проте, в порушення ст.ст.525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, грошове зобов'язання відповідача перед позивачем у приведеній частині не виконано.
Доказів, що свідчать про сплату плати за оренду земельної ділянки за договором №947 від 21.05.2012р. у період за 01.04.2014р.-13.04.2014р. та з 08.06.2016р. по 30.04.2017р. в повному обсязі чи частково у період розгляду справи суду не представлено.
Відтак, вимоги Маріупольської міської ради Донецької області, м.Маріуполь Донецької області, про стягнення з Фізичної особи - підприємця Калугіна Олександра Миколайовича, м.Маріуполь Донецької області, заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою підлягають задоволенню частково у розмірі 16925,49грн. за зобов'язаннями квітня 2014р. (01.04.2014р.-13.04.2014р.) та 08.06.2016р. по квітень 2017р.
Щодо стягнення пені у розмірі 5780,80 грн. за період з 21.06.2016р. по 20.06.2017р., господарський суд зазначає наступне.
Пунктом 4.11 договору сторони обумовили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,3% від несплаченої суми за кожен день прострочення, доки суму прострочення орендної плати не буде повністю сплачено, але не більше ніж 120% річної облікової ставці НБУ, діючої на день виникнення боргу або на день його погашення, в залежності від того, яка з цих величин більше.
За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Виходячи з приведеного положення договору, сторонами обумовлено інший період нарахування пені, що встановлює припинення нарахування моментом повної сплати за простроченими зобов'язаннями.
Разом з тим, дане не змінює нарахування штрафних санкцій за кожним зобов'язанням від дня, коли воно мало бути виконано.
Здійснив перерахунок даних вимог, з урахуванням викладеного, судом встановлено таке.
Сума 29232,26 грн. застосована позивачем, як базова, для розрахунку пені, починаючи з 21.06.2016р., є загальною сумою за зобов'язанням грудня 2013р. по квітень 2016р.
Проте, в частині стягнення пені за зобов'язаннями, починаючи з 14.04.2014р. по квітень 2016р., суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині, з огляду на те, що нарахування здійснено позивачем щодо зобов'язань з орендної плати, які є скасованими у розумінні Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", як і щодо зобов'язань травня 2016р. по 07.06.2016р., що включено у суму 30736,92 грн., застосовану для нарахування пені, починаючи з 01.07.2016р.
Таким чином, штрафні санкції застосовуються за зобов'язаннями грудня 2013р. (525,53грн. залишок, з урахуванням проведених оплат минулих періодів) по 13.04.2014р. (364,29грн. орендна плата за 13 днів квітня 2014р.) і становлять загальний розмір 309,50грн., дотримуючись п.4.11 договору №947 від 21.05.2012р., за період з 21.06.2016р. по 20.06.2017р., за зобов'язаннями починаючи з 08.06.2016р. (1153,37 грн. орендна плата за 23 дні червня 2016р.) по квітень 2017р., за період від дня, коли кожне із останніх зобов'язань мало бути виконано та по 20.06.2017р., становлять 1316,69 грн.
Розрахунок проведено із застосуванням 120% річної облікової ставки НБУ, оскільки 0,3% від несплаченої суми за кожен день прострочення становлять суму більшу, також застосовано облікову ставку НБУ, діючу на день виникнення боргу.
Беручи до уваги наведене, розрахунок позивача за цих підстав відхилено.
Таким чином, позовні вимоги Маріупольської міської ради Донецької області, м.Маріуполь Донецької області, в частині стягнення з Фізичної особи - підприємця Калугіна Олександра Миколайовича, м.Маріуполь Донецької області, пені підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 1626,19 грн.
Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 7, 13, 42, 73-81, 86, 129, 202, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позовні вимоги Маріупольської міської ради Донецької області, м.Маріуполь Донецької області, до Фізичної особи - підприємця Калугіна Олександра Миколайовича, м.Маріуполь Донецької області, про стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: вул. 7-ий проїзд, 3 в Кальміуському (Іллічівському) районі м.Маріуполя, площею 0,0486 га, кадастровий номер (1412300000:03:001:0162) у сумі 47649,21 грн., та пені у розмірі 5780,80 грн., а разом 53430,01 грн., задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Калугіна Олександра Миколайовича (87531, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, банківські реквізити не вказано) на користь Маріупольської міської ради Донецької області (87500, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Мира, буд.70, ЄДРПОУ 33852448, банківські реквізити не зазначено) 18551,68 грн., у тому числі сума основного боргу у розмірі 16925,49 грн., пеня у розмірі 1626,19 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 555,54 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Рішення ухвалено у судовому засіданні 03.04.2018р.
6. Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня ухвалення судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
7. Повний текст рішення складено та підписано 03.04.2018р.
Суддя О.В. Кротінова