№ 33/796/678/2018 Постанова винесена суддею Агафоновим С.А.
Категорія: ст. 124 КУпАП
23 березня 2018 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва Павленко О.П., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_2, іншого учасника ДТП -
ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 щодо
ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в
с. Котлярка Попільнянського району Житомирської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2,
на постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 13 грудня
2017 року
Постановою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 13 грудня
2017 року провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно
ОСОБА_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, закрито в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Згідно з постановою судді місцевого суду, відносно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення, за яким він, 19 вересня 2017 року на перехресті пр. Відрадний та вул. Гарматна в м. Києві, керуючи транспортним засобом «Мітсубіші», державний номерний знак НОМЕР_1, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_2, внаслідок чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п. 13.1 ПДР України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Проте, посилаючись на встановлені при судовому розгляді обставини та матеріали справи, суддя Солом'янського районного суду м. Києва дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 порушень вимог п. 13.1 ПДР України і відповідно, складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 13 грудня 2017 року, як незаконну та необґрунтовану, скасувати та прийняти нову постанову, якою визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП.
Апелянт вважає, що рішення судом постановлено без всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин дорожньо-транспортної пригоди, без належної оцінки доказів, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Зокрема, посилається на те, що суд, здійснивши розгляд справи у його відсутність, позбавив його можливості скористатися процесуальними правами, передбаченими ст. 269 КУпАП, в тому числі надати пояснення з приводу обставин ДТП, аргументувати безпідставність доводів ОСОБА_2 та заявити клопотання про проведення автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи з метою встановлення механізму та істинних обставин ДТП.
Крім того, апелянт указує, що судове рішення не містить обґрунтованих фактів на підтвердження висновку суду про здійснення руху автомобіля «Тойота» перед зіткненням з автомобілем «Мітсубіші», проте його автомобіль на момент зіткнення не рухався, тобто перебував у статичному стані, а суд безпідставно не врахував його пояснення щодо механізму ДТП, які фактично підтверджують вину ОСОБА_2 у недотриманні ПДР України і доводять обґрунтованість складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення.
Також вважає, що посилання суду на те, що автомобіль «Тойота» отримав пошкодження лише бокової частини, є безпідставним і не відповідає схемі ДТП, в якій зафіксовано пошкодження задньої правої частини автомобіля «Тойота». А версія ОСОБА_2, яку безпідставно взяв до уваги суд, про рух автомобіля «Тойота» з лівої крайньої смуги руху в праву, внаслідок чого начебто відбулося зіткнення автомобілів, не відповідає дійсності, є вигаданою з метою уникнути відповідальності за вчинене.
За таких обставин, апелянт вважає, що постанова судді містить передчасний висновок про відсутність в діях ОСОБА_2 порушень вимог ПДР України і відповідно складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Заслухавши пояснення ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, заперечення ОСОБА_2 щодо доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, допитавши експерта ОСОБА_5, вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Доводи ОСОБА_3 про те, що судом першої інстанції були порушені його права, передбачені ст. 269 КУпАП, є непереконливими, оскільки в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 на стадії складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_3 потерпілим не визнавався, автомобіль, яким він керував під час ДТП, як це слідує зі схеми місця події, належіть іншій особі, в той же час, з огляду на доводи його апеляційної скарги про спричинення йому в результаті ДТП майнової шкоди, суд апеляційної інстанції допустив до розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_3, визнавши його потерпілим.
Що стосується інших доводів апелянта, то вони є непереконливими, з огляду на наступне.
Згідно з диспозицією ст. 124 КУпАП обов'язковою ознакою даного адміністративного правопорушення є наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями особи у виді порушення правил дорожнього руху та наслідками у виді пошкодження транспортних засобів або іншого майна.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст.ст. 251, 252 КУпАП, зобов'язані з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом і правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283,
284 КУпАП.
Цих вимог закону суддею місцевого суду при розгляді справи стосовно ОСОБА_2 було дотримано.
Як убачається з провадження в справі про адміністративне правопорушення та змісту постанови, суддя місцевого суду при розгляді даної справи дослідив її матеріали, вислухав пояснення особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2, проаналізував у постанові досліджені докази у їх сукупності, зокрема, ретельно перевірив дані, які містяться: в протоколі про адміністративне правопорушення від 19 вересня 2017 року (а.с. 1); схемі місця ДТП, звернувши при цьому увагу на розташування транспортних засобів після зіткнення і характер їх механічних пошкоджень (а.с. 2); світлинах з місця події (а.с. 9-14); поясненнях в суді ОСОБА_2, які узгоджуються з його ж письмовими поясненнями, що були надані відразу після цієї пригоди (а.с. 3, 15); надав таким доказам об'єктивну оцінку та прийшов до правильного висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Крім того, суддя місцевого суду, аналізуючи відомості, зафіксовані в схемі місця ДТП і світлинах з місця пригоди, обґрунтовано вважав, що письмові пояснення водія ОСОБА_3 щодо обставин зазначеної дорожньо-транспортної пригоди є неспроможними, а відтак вірно не прийняв їх до уваги, бо вони спростовуються доказами в справі в їх сукупності.
Доводи ОСОБА_3 щодо неповноти судового розгляду слід визнати непереконливими. Між тим, вирішуючи клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про проведення в цьому провадженні комплексної судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в даному випадку є достатнім для перевірки доводів ОСОБА_3 щодо іншого, ніж встановлено судом першої інстанції, механізму ДТП залучення судового експерта-автотехніка Київського науково-дослідного інституту судових експертиз в порядку ст. 273 КУпАП.
На виконання судового доручення директором вказаної експертної установи для участі в справі був призначений головний судовий експерт Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_5 (стаж експертної діяльності 30 років, спеціалізація: 10.1 - дослідження обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди; 10.2 - дослідження технічного стану транспортних засобів; 10.3 - дослідження деталей транспортних засобів; 10.4 - транспортно трасологічні дослідження), який, будучи попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених обов'язків у суді, ознайомившись з матеріалами справи, надав в суді наступні висновки.
Зокрема, експерт зазначив, що з матеріалів справи, а саме схеми місця ДТП та світлин з місця пригоди, вбачається, що в результаті ДТП автомобіль «Мітсубіші» отримав пошкодження в лівій передній кутовій частині, а автомобіль «Тойота», якщо виключати пошкодження бічної правої частини, в задній правій частині бамперу колісної ніши (розпочинається від правого заокруглення бамперу до арки задньої правої двері). Дані пошкодження, з огляду на схему ДТП, на якій зафіксовано розташування автомобілів в кінцевому положенні, що також відображено в світлинах, свідчать, що безпосередньо перед зіткненням автомобіль «Мітсубіші» гальмував, бо заднє колесо лівої сторони цього автомобіля розташоване на значній відстані від правого краю проїзної частини, а перед початком гальмування, виходячи з фіксації на світлинах кінцевого положення автомобіля «Мітсубіші», цей транспортний засіб міг розташовуватися від правого краю проїзної частини приблизно в 1 метрі від бардюрного каменю (ширина правої крайньої смуги - 3,2 метри, ширина автомобіля «Мітсубіші» в межах 1,8 метрів). Таким чином, враховуючи указане розташування автомобіля «Мітсубіші» на проїзній частині, а також пошкодження автомобілів - ліва передня і задня права частини, автомобіль «Тойота» не міг здійснювати маневрування чи здійснення повороту праворуч з крайньої правої смуги руху, а повинен був знаходитися або в другій смузі руху, або частково колесами рухатися по крайній правій смузі. Отже, в даній дорожній ситуації водію автомобіля «Тойота» необхідно було керуватися вимогами п.п. 10.1, 10.4 ПДР України, водночас невиконання ним даних пунктів ПДР України, з технічної точки зору, перебуває в причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, а його пояснення про механізм ДТП, з технічної точки зору, є неспроможними. При цьому в даному випадку порушення водієм «Мітсубіші» п. 13.1 ПДР України, з технічної точки зору, взагалі не має відношення до настання даної ДТП та не могло перебувати в причинному зв'язку з її наслідками.
Крім того, на обґрунтування своїх висновків, експерт зазначив, що слідова інформація (сліди гальмування, інформація щодо наявних подряпин, штрихів, вм'ятин тощо) свідчить про те, що в момент контактування обидва транспортні засоби знаходилися в русі. Зокрема, про це свідчать подряпини на задній правій частині автомобіля «Тойота», які частково направлені ззаду наперед, а потім спереду назад, у автомобіля «Мітсубіші» - на лівій бічній частині заокругленого бамперу, які направлені ззаду наперед, а в передній частині - спереду назад.
Якщо б водій автомобіля «Тойота», як пояснив експерт, дійсно завчасно зайняв крайнє праве положення на проїзній частині для повороту праворуч, а водій автомобіля «Мітсубіші» вчасно не відреагував на зупинку попереду їдучого автомобіля, то зіткнення транспортних засобів було б між передньою і задньою частинами автомобілів, а не кутовими їх частинами та ще і з таким розташуванням автомобіля «Мітсубіші» на проїзній частині, що було зафіксовано на схемі ДТП і світлинах з місця пригоди. В той же час, розташування автомобіля «Мітсубіші» на схемі місця ДТП не паралельно, а під кутом, свідчить лише про те, що водій данго автомобіля гальмував і відвертав небезпечну ситуацію поворотом праворуч (гальмування і відворот), тобто на схемі ДТП було зафіксовано кінцеве положення автомобіля, а не його рух в такому положенні.
За відсутності підстав для сумнівів у правильності надання в суді апеляційної інстанції висновків у поставлених перед експертом ОСОБА_5 питаннях, з урахуванням того, що дослідження проведено компетентним експертом за відповідним фахом, на підставі сукупності всіх фактичних обставин, які узгоджуються з тими, що були встановлені як суддею місцевого суду, так і в суді апеляційної інстанції, за заданими характеристиками, які надають можливість їх оцінки експертом з технічної точки зору, висновок експерта ОСОБА_5, як такий, що узгоджується з іншими доказами у справі, приймається судом апеляційної інстанції до уваги, в той же час такий висновок спростовує всі доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що він здійснював маневр повороту праворуч з крайньої правої смуги руху і в момент зіткнення його автомобіль був у нерухомому стані, отже він дотримав ПДР України, а дорожньо-транспортна пригода сталася виключно з вини водія ОСОБА_2
З урахуванням викладеного, відсутні підстави вважати, що в даній дорожній ситуації водій ОСОБА_2 не виконав вимоги п. 13.1 ПДР України, що б перебувало в прямому причино-наслідковому зв'язку з виникненням ДТП і її наслідками, отже судове рішення про закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є законним та обґрунтованим, а тому апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 13 грудня 2017 року, якою провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду міста Києва О.П. Павленко