4 квітня 2018 року
м. Київ
Справа № 369/8825/16-ц
Провадження № 14-103цс18
ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Лященко Н.П.,
суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Національний Кредит» (далі - ПАТ «Банк Національний Кредит») в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «БанкНаціональний Кредит» Паламарчука Віталія Віталійовича до ОСОБА_7 про визнання нікчемного правочину недійсним
за заявою ПАТ «БанкНаціональний Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк Національний Кредит» БрайкаСтаніслава Анатолійовича про перегляд рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 4 листопада 2016 року, ухвали Апеляційного суду Київської області від 22 грудня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 липня 2017 року і
У вересні 2016 року ПАТ «Банк Національний Кредит» в особі уповноваженої особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк Національний Кредит» Паламарчука В.В. звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 8 лютого 2013 року між ПАТ «БанкНаціональний Кредит» та ОСОБА_7 було укладено договір банківського вкладу «Стандартний» № 111206-ДР-07, за умовами якого банк прийняв від відповідача грошові кошти в розмірі 150 тис. грн з виплатою процентної ставки за депозитом у розмірі 19,5% річних. Пунктом 3.7 вказаного договору було передбачено, що у випадку його розірвання з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою в розмірі 2 % річних за весь період перебування коштів на депозитному рахунку. 15 травня 2015 року між ПАТ «Банк Національний Кредит» та ОСОБА_7 було укладено договір № 1 про внесення змін до договору банківського вкладу від 8 лютого 2013 року, за умовами якого у п. 3.7 цього договору було внесено зміни, а саме щодо збільшення процентної ставки до 22% річних, яка нараховується у разі розірвання договору з ініціативи вкладника. Позивач вважав, що при укладенні договору від 15 травня 2015 року про внесення змін до договору банківського вкладу від 8 лютого 2013 року, банк відмовився від власних майнових вимог, тому на підставі пункту 1 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зазначений договір є нікчемним.
Посилаючись на зазначені обставини, а також на те, що отриманих на підставі нікчемного правочину коштів відповідач добровільно не повернув, позивач просив визнати недійсним нікчемний договір про внесення змін № 1 від 15 травня 2015 року до договору банківського вкладу «Стандартний» №111206-ДР-07 від 8 лютого 2013 року, укладеного між ПАТ «Банк національний кредит» та ОСОБА_7
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 4 листопада 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 22 грудня 2016 року, у задоволенні позову ПАТ «Банк національний кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк національний кредит» Паламарчука В.В. відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 липня 2017 року касаційну скаргу ПАТ «Банк національний кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк національний кредит» Паламарчука В.В. відхилено, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 4 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 22 грудня 2016 року залишено без змін.
10 листопада 2017 року до Верховного Суду України ПАТ «Банк національний кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк національний кредит» Брайко С.А. подав заяву про перегляд рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 4 листопада 2016 року, ухвали Апеляційного суду Київської області від 22 грудня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 липня 2017 року з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції, що була чинною на момент подачі заяви про перегляд.
Ухвалою Верховного Суду України від 16 листопада 2017 року відкрито провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Києво-Святошинського районного суду Київської області.
У зв'язку з набранням чинності 15 грудня 2017 року Законом України від
3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» заяву передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2018 року заяву ПАТ «Банк національний кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк національний кредит» БрайкаС.А. про перегляд рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 4 листопада 2016 року, ухвали Апеляційного суду Київської області від 22 грудня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 липня 2017 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до підпункту 2 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України.
22 березня 2018 року справа надійшла до Великої Палати Верховного Суду та передана судді-доповідачу відповідно до автоматизованого розподілу справ.
Згідно з підпунктом 1 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у цивільних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.
Якщо цивільна справа за заявою про перегляд судових рішень Верховним Судом України відповідно до правил, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, повинна розглядатися на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України, - така справа після її отримання Касаційним цивільним судом передається на розгляд Великої Палати Верховного Суду (підпункт 2 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України).
За приписами пунктів 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України (у редакції, чинній на дату подання заяви) заява про перегляд судових рішень у цивільних справах могла бути подана з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
Частиною другою статті 360І ЦПК України (у редакції, чинній на час подання заяви) було установлено, що у Верховному Суді України справа про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 355 цього Кодексу, розглядається Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України. Якщо судове рішення оскаржується з підстав неоднакового застосування однієї і тієї самої норми права судами касаційної інстанції різної юрисдикції, справа розглядається на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України (що відповідало підставі оскарження, визначеної пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України).
Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі підпункту 2 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду виходив із того, що заява ПАТ «Банк національний кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк національний кредит» Брайка С.А. про перегляд судових рішень подана з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання заяви про перегляд судового рішення). Оскільки до заяви про перегляд додано постанови судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року (№ 910/15932/16, № 910/15937/16, № 910/15939/16), Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року (№ 910/1574/16, № 910/1576/16), 6 вересня 2017 року (№ 910/1572/16), заява ПАТ «Банк національний кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк національний кредит» БрайкаС.А. згідно з правилами, що діяли на момент її подання, підлягала розгляду на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України.
Проте такий висновок є помилковим.
Згідно із заявою ПАТ «Банк національний кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк національний кредит» Брайка С.А.та доданих до неї матеріалів заяву про перегляд судових рішень у справі № 369/8825/16-ц подано з підстави неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права судом касаційної інстанції - Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ. На обґрунтування неоднакового застосування норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, додано копії ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2017 року (№ 753/9201/16-ц), 2 серпня 2017 року (№ 758/15269/15-ц), 27 вересня 2017 року (№ 369/8827/16-ц)
Крім того, у заяві ПАТ «Банк національний кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк національний кредит» Брайка С.А. посилається на таку підставу для перегляду, як невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права. На обґрунтування цієї підстави додано копії постанов Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року (№ 910/1574/16, № 910/1576/16), 23 серпня 2017 року (№ 910/15932/16, № 910/15937/16, № 910/15939/16), 6 вересня 2017 року (№910/1572/16). Проте така підстава також не передбачала розгляд справи на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України згідно зі статтею 360І ЦПК України (у редакції, чинній на час подання заяви).
Таким чином, заява ПАТ «Банк національний кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк національний кредит» Брайка С.А. подана з інших підстав, аніж ті, що зумовлювали передачу справи на розгляд на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України згідно із частиною другою статті 360І ЦПК України (у редакції, чинній на час подання заяви).
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Zand v. Austria» (заява N 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року), висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]».
З огляду на зазначене розгляд заяви ПАТ «Банк національний кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк національний кредит» Брайка С.А. не належить до повноважень Великої Палати Верховного Суду.
Таким чином, заяву ПАТ «Банк національний кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк національний кредит» Брайка С.А. про перегляд рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 4 листопада 2016 року, ухвали Апеляційного суду Київської області від 22 грудня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 липня 2017 року слід повернути на розгляд до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України.
Ураховуючи наведене та керуючись підпунктами 1, 2 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення», статтею 264 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
Справу за позовом публічного акціонерного товариства «Банк національний кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Банк національний кредит» Паламарчука Віталія Віталійовича до ОСОБА_7 про визнання нікчемного правочину недійсним за заявою публічного акціонерного товариства «Банк національний кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Банк національний кредит» Брайка СтаніславаАнатолійовича про перегляд рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 4 листопада 2016 року, ухвали Апеляційного суду Київської області від 22 грудня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 липня 2017 року - повернути на розгляд до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.П. Лященко
Судді: Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко
С.В. Бакуліна О.Б. Прокопенко
В.В. Британчук Л.І. Рогач
Д.А. Гудима І.В. Саприкіна
В.І. Данішевська О.М. Ситнік
О.С. Золотніков О.С. Ткачук
О.Р. Кібенко В.Ю. Уркевич
В.С. Князєв О.Г. Яновська