20 березня 2018 року
м. Київ
Справа № 755/18390/13-а
Провадження № 11-41зва18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді-доповідача Золотнікова О.С.,
суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Кібенко О.Р., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.
розглянула в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами заяву ОСОБА_3 про перегляд постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 03 вересня 2014 року (суддя
Антипова Л.О.) та постанови Київського апеляційного адміністративного суду
від 27 листопада 2014 року (судді Ганечко О.М., Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.) за виключними обставинами з підстави, визначеної пунктом 3 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в адміністративній справі № 755/18390/13-а за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва (далі - УПФУ у Дніпровському районі м. Києва), Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві (далі - ГУ ДКСУ в м. Києві), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФУ в м. Києві) про визнання дій протиправними та стягнення коштів і
27 травня 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до УПФУ у Дніпровському районі м. Києва, ГУ ДКСУ в м. Києві та ГУ ПФУ в м. Києві, в якому просив (з урахуванням неодноразово уточнених позовних вимог):
1) визнати недійсним розпорядження УПФУ у Дніпровському районі м. Києва про призначення пенсії та розрахунок пенсії позивача, вчинений на підставі довідки Відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) «Радикал» від 3 грудня 1997 року
№ 3160, розрахункові дані якої не відповідають достовірним даним архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 28 вересня 2007 року № 37192;
2) зобов'язати УПФУ у Дніпровському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату основної пенсії позивачу з часу призначення пенсії (з 31 березня 1997 року) і довічно за достовірними даними про заробітну плату, період та режим роботи позивача у зоні відчуження Чорнобильської АЕС з урахуванням 16-годинного режиму роботи, заробітної плати в сумі 0,03 грн/міс., суми премії за роботу в зоні відчуження в сумі 155 крб, зміни вартості життя, зростання мінімальної заробітної плати та виплачених сум відповідно до статті 67 Закону України від 28 лютого 1991 року
№ 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII);
3) зобов'язати УПФУ у Дніпровському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії позивачу як інваліду ІІІ групи з розрахунку 50 % мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року по 23 липня 2011 року та з 01 січня 2014 року довічно з урахуванням зміни вартості життя, зростання мінімальної заробітної плати та виплачених сум на підставі статті 67 Закону № 796-XII;
4) зобов'язати УПФУ у Дніпровському районі м. Києва визнати недійсною довідку ВАТ «Радикал» від 03 грудня 1997 року № 3160 як таку, що містить недостовірні розрахункові дані про роботу позивача в зоні відчуження;
5) стягнути з відповідачів на користь позивача основну пенсію в розмірі
166 тис. 175 грн 66 коп., додаткову пенсію в розмірі 8 тис. 563 грн 26 коп., моральну шкоду в сумі 1 тис. 500 грн, завдані збитки (упущена вигода) в сумі 105 тис. 868 грн
20 коп.;
6) визнати протиправними дії відповідачів що полягають:
- у порушенні права позивача на отримання пенсії із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження Чорнобильської АЕС у розмірі відшкодування фактичних збитків, відповідно до частини першої статті 54 Закону № 796-XII, Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523 іззмінами та доповненнями;
- у бездіяльності, систематичній відмові позивачу вчинити перевірку щодо обґрунтованості видачі довідки ВАТ «Радикал» від 03 грудня 1997 року № 3160 для нарахування пенсії позивачу без підтверджуючих документів про його роботу в зоні відчуження Чорнобильської АЕС у 1986 році, достовірності розрахункових даних пенсійної довідки від 03 грудня 1997 року № 3160 на ім'я позивача, наданих роботодавцем ВАТ «Радикал» до УПФУ у Дніпровському районі м. Києва, а також заявлених позивачем фактів правопорушень з боку роботодавця ВАТ «Радикал» з приводу фальсифікації ним даних архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 28 вересня 2007 року № 37192 про роботу позивача в зоні відчуження Чорнобильської АЕС у 1986 році у пенсійній довідці від 03 грудня 1997 року № 3160;
- у безпідставному нарахуванні пенсії позивачу за неперевіреними даними, без підтверджуючих документів про його роботу щодо ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що призвело до отримання заниженої пенсії по інвалідності з розрахунку 8-годинного робочого дня, зазначеного у пенсійній довідці ВАТ «Радикал» від 03 грудня 1997 року № 3160, замість фактичного 16-годинного робочого дня, зазначеного в архівній довідці Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 28 вересня 2007 року № 37192;
- у безпідставній відмові здійснити перерахунок пенсії за достовірними даними про роботу в зоні відчуження Чорнобильської АЕС з грудня 1997 року на підставі частини першої статті 54, статті 67 Закону № 796-XII, статті 87 Закону України від 05 листопада 1991 року№ 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» та пов'язаних із вказаними законами постанов Кабінету Міністрів України;
- у видачі недостовірних документів ГУ ПФУ в м. Києвідля затвердження незаконно призначеної пенсії за неперевіреними даними, без підтверджуючих документів;
7) визнати протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві у затвердженні розпорядження УПФУ у Дніпровському районі м. Києва від 27 квітня 1998 року про призначення пенсії позивачу за неперевіреними даними, без підтверджуючих документів.
Дніпровський районний суд міста Києва постановою від 03 вересня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовив.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 27 листопада
2014 року постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 03 вересня
2014 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії позивачу як інваліду ІІІ групи з розрахунку 50 % мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року по 23 липня 2011 року скасував, а провадження у справі у цій частині закрив. В іншій частині постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 03 вересня 2014 року змінив в мотивувальній частині.
02 листопада 2017 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду України заяву про перегляд постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 03 вересня 2014 року та постанови Київського апеляційного адміністративного суду
від 27 листопада 2014 року у справі № 755/18390/13-а з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 237 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), а саме у зв'язку зі встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні цієї справи судом, та просив скасувати судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду відповідної інстанції.
На обґрунтування наявності підстав для перегляду судових рішень у заяві зазначено, що 12 жовтня 2017 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) повідомив ОСОБА_3 про приєднання його заяви № 43277/13 до справи «Бурмич та інші проти України».
На думку заявника, Суд повністю задовольнив заяву № 43277/13, що є підставою для перегляду судових рішень у справі № 755/18390/13-а.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.
На підставі підпункту 3 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII заяву ОСОБА_3. про перегляд судових рішень передано до Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою судді Великої Палати Верховного Суду від 10 січня 2018 року відкрито провадження за виключними обставинами в адміністративній справі
№ 755/18390/13-а.
Учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, до суду не з'явилися, у зв'язку із чим на підставі пункту 2 частини першої статті 345 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в заяві ОСОБА_3. доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.
Відповідно до вимог підпункту 3 пункту 1 розділу VІІ «Перехідні положення»
КАС України в редакції Закону № 2147-VIII заява представника позивача розглядається за правилами перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
За правилами пункту 3 частини п'ятої статті 361 КАС України в указаній редакції підставою для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення міжнародних зобов'язань при вирішенні цієї справи судом.
Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), тим самим узявши на себе зобов'язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І Конвенції (стаття 1 Конвенції).
Утілення таких гарантій відбувається шляхом застосування українськими судами при розгляді справ практики ЄСПЛ як джерела права, що передбачено положеннями статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» (далі - Закон № 3477-IV), а також закріплено у відповідних процесуальних законах, зокрема й у частинах першій та другій статті 6 КАС України.
На підставі статті 46 Конвенції та статті 2 Закону № 3477-IV держава Україна зобов'язана виконувати остаточне рішення Суду в будь-якій справі, у якій вона є стороною.
12 жовтня 2017 року Велика палата Суду ухвалила рішення у справі «Бурмич та інші проти України» (заява № 46852/13 та інші) (далі - Рішення), згідно з яким Суд вирішив приєднати до п'яти заяв, зазначених у пункті 1 цього рішення, 12143 заяви, наведені в додатках І і ІІ до цього Рішення, серед яких і заява ОСОБА_3. № 43277/13, вилучити всі 12148 заяв, що стосуються однієї системної проблеми невиконання рішень національних судів в Україні, зі свого реєстру на підставі підпункту «с» пункту 1 статті 37 Конвенції та передати їх Комітету міністрів Ради Європи з метою їх розгляду в межах вжиття заходів загального характеру для виконання пілотного рішення у справі «ЮрійМиколайович Іванов проти України» (далі - справа Іванова).
За висновком ЄСПЛ, юридичні питання за Конвенцією щодо тривалого невиконання рішень національних судів в Україні вже були вирішені в пілотному рішенні у справі Іванова. Таким чином, Суд виконав свою функцію за статтею 19 Конвенції. Зокрема, він визначив системний недолік, дійшов висновку, що цей недолік є порушенням Конвенції, та надав вказівки щодо заходів загального характеру, яких слід вжити відповідно до статті 46 Конвенції, з метою належного виконання пілотного рішення для забезпечення юридичного захисту та відшкодування шкоди всім жертвам - які були є і будуть, встановленого системного порушення. Відповідно до принципу субсидіарності, який лежить в основі всієї Конвенції, а не лише процедури пілотного рішення, питання, розглянуте в пілотному рішенні у справі Іванова, у тому числі забезпечення відшкодування потерпілим від системного порушення Конвенції, констатованого у справі Іванова, є питанням виконання рішення відповідно до статті 46 Конвенції (пункт 197 Рішення).
ЄСПЛ також зазначив, що з огляду на те, що інтереси цих заявників та всіх інших існуючих та потенційних потерпілих від відповідної системної проблеми більш захищені в рамках процесу виконання, Суд установив, що подальший розгляд справ типу Іванова є не найкращим засобом досягнення мети Конвенції. Відтак Суд зробив висновок, що подальший розгляд цієї справи не є виправданим у розумінні підпункту «с» пункту 1 статті 37 Конвенції (пункт 202 Рішення).
Відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 37 Конвенції Суд може на будь-якій стадії провадження у справі прийняти рішення про вилучення заяви з реєстру, якщо обставини дають підстави дійти висновку, що на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим.
Згідно з позицією ЄСПЛ недоліки, на які скаржаться заявники у цих заявах, мають бути усунуті шляхом вжиття заходів загального характеру в процесі виконання пілотного рішення у справі Іванова, у тому числі й наданням належного та достатнього відшкодування шкоди, завданої порушенням Конвенції, установленим зазначеним рішенням, які мають здійснюватись під наглядом Комітету міністрів Ради Європи. Таким чином, ураховуючи різні процеси, задіяні з цією метою, Суд також вважає, що повага до прав людини в розумінні пункту 1 статті 37 Конвенції in fine не вимагає подальшого розгляду цих заяв для ухвалення рішення щодо індивідуального відшкодування (пункт 204 Рішення).
Водночас ЄСПЛ нагадав, що зроблений ним висновок не обмежує його повноважень щодо поновлення відповідно до пункту 2 статті 37 Конвенції цієї або будь-якої іншої аналогічної заяви в реєстрі справ, якщо це буде виправдано обставинами (пункт 207 Рішення).
Відповідно до абзаца дев'ятого частини першої статті 1 Закону № 3477-IV виконання Рішення включає в себе: а) виплату Стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру.
Згідно із частинами другою та третьою статті 10 цього ж Закону додатковими заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який Стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у Рішенні.
Відновлення попереднього юридичного стану Стягувача здійснюється, зокрема, шляхом: а) повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі; б) повторного розгляду справи адміністративним органом.
Відповідно до частини другої статті 13 згаданого Закону заходами загального характеру є заходи, спрямовані на усунення зазначеної в Рішенні системної проблеми та її першопричини, зокрема: а) внесення змін до чинного законодавства та практики його застосування; б) внесення змін до адміністративної практики; в) забезпечення юридичної експертизи законопроектів; г) забезпечення професійної підготовки з питань вивчення Конвенції та практики Суду прокурорів, адвокатів, працівників правоохоронних органів, працівників імміграційних служб, інших категорій працівників, професійна діяльність яких пов'язана із правозастосуванням, а також з триманням людей в умовах позбавлення свободи; д) інші заходи, які визначаються - за умови нагляду з боку Комітету міністрів Ради Європи - державою-відповідачем відповідно до Рішення з метою забезпечення усунення недоліків системного характеру, припинення спричинених цими недоліками порушень Конвенції та забезпечення максимального відшкодування наслідків цих порушень.
Оскільки заяви у справі «Бурмич та інші проти України» було передано до Комітету міністрів Ради Європи для їх розгляду саме в системі заходів загального характеру з виконання пілотного рішення у справі Іванова проти України, то правових підстав для повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі, немає, тому що про потребу вжиття заходів індивідуального характеру щодо заявників у справі «Бурмич та інші проти України» у Рішенні не зазначено.
Водночас законність рішень національних судів, про перегляд яких порушує питання заявник, не може бути піддана сумніву у зв'язку з приєднанням до Рішення заяви ОСОБА_3. № 43277/13, оскільки згідно з Рішенням цю заяву разом з іншими зазначеними в додатках І та ІІ, було вилучено з реєстру справ Суду та передано до Комітету міністрів Ради Європи без дослідження фактичних обставин, правових аспектів та без обґрунтування правової позиції, тобто без розгляду по суті.
Тому доводи заявника про те, що ЄСПЛ, приєднавши його заяву до справи «Бурмич та інші проти України», фактично погодився з усіма наведеними в цій заяві обставинами, є безпідставними.
З урахуванням викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що в задоволенні заяви ОСОБА_3 потрібно відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
Керуючись статтями 243, 345, 356, 359, 361, 368, 369 та підпунктом 3 пункту 1 розділу VІІ КАС України, Велика Палата Верховного Суду
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд у справі № 755/18390/13-а постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 03 вересня 2014 року та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року за виключними обставинами з підстави, визначеної пунктом 3 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О.С. Золотніков
Судді: Н.О. Антонюк О.Б. Прокопенко
С.В. Бакуліна Л.І. Рогач
В.В. Британчук І.В. Саприкіна
Д.А. Гудима О.М. Ситнік
В.І. Данішевська О.С. Ткачук
О.Р. Кібенко В.Ю. Уркевич
Л.М. Лобойко О.Г. Яновська
Н.П. Лященко