Справа № 761/9735/18
Провадження № 1-кс/761/6735/2018
19 березня 2018 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 120 181 000 700 010 64, у якому
гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Києва, українець, громадянин України, з повною середньою освітою, який у зареєстрованому у шлюбі не перебуває, офіційно не працевлаштований, зареєстрований та фактично мешкає за адресою - АДРЕСА_1 , не судимий,
підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 121 КК України,
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло погоджене з прокурором Київської місцевої прокуратури № 7 ОСОБА_3 клопотання слідчого Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На обґрунтування клопотання зазначено, що 17.03.2018 ОСОБА_4 повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 121 КК України, це кримінальне правопорушення вчинене за таких обставин.
ОСОБА_4 15.03.2018 спільно з ОСОБА_7 перебував за місцем свого мешкання за адресою - АДРЕСА_1 . На ґрунті раптово виниклої неприязні між вказаними особами розпочався словесний конфлікт, під час якого у ОСОБА_4 виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 .
Реалізуючи задумане, ОСОБА_4 умисно завдав потерпілому численних ударів в область грудей, живота та голови, у результаті чого спричинив останньому тілесні ушкодження.
У подальшому ОСОБА_4 , усвідомлюючи злочинність своїх дій, вивів потерпілого ОСОБА_7 на вулицю, де ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 від отриманих тілесних ушкоджень помер.
На думку слідчого, існують ризики щодо переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, знищення, спотворення чи приховування речей, що мають значення для встановлення обставин вчинення злочину.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, наполягав на його задоволенні з підстав, які у ньому зазначені.
Підозрюваний та його захисник заперечували проти задоволення клопотання, зазначаючи, що висунута підозра необґрунтована, оскільки ОСОБА_4 наполягав, що не причетний до вчинення вказаного правопорушення, тому наведені стороною обвинувачення ризики його позапроцесуальної поведінки відсутні, крім того, останній наміру переховуватись від органу досудового розслідування не має.
На підставі викладеного захисник просив застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід, не пов'язаний з ізоляцією від суспільства.
Слідчий суддя, заслухавши доводи сторін, дослідивши надані учасниками судового засідання матеріали, дійшов висновку про таке.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Частиною 1 статті 194 КПК на слідчого суддю під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу покладений обов'язок встановити існування наступних складових:
-чи доведені обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри;
-чи наявні ризики, передбачені статтею 177 КПК, та на які вказує слідчий;
-чи не є достатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тлумачення наведених вище процесуальних норм у їх логічному зв'язку з положеннями Глави 4 КПК приводить слідчого суддю до висновку, що під час вирішення питання щодо застосування до особи запобіжних заходів оцінка наданих сторонами доказів має спрямовуватися не на досягнення остаточного переконання у винуватості особи у вчиненні інкримінованого правопорушення, а має на меті встановити, чи є підозра обґрунтованою.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Мироненко і Мартиненко проти України» останній наголосив, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої здійснено затримання особи .
Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «K.F. проти Німеччини»«обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
Отже на початковій стадії розслідування, суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.
З огляду на зазначене, слідчий суддя вважає, що наданими органом досудового розслідування матеріалами певною мірою підтверджується наявність в діях підозрюваного ОСОБА_4 окремих ознак інкримінованого злочину.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у цьому випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя вважає такі дії цілком вірогідними з огляду на покарання, яке загрожує підозрюваному ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину.
Крім того, відповідно до рішення ЄСПЛ «Бекчієв проти Молдови» ризик переховування оцінюється також з урахуванням характеру людини, його моральних принципів, місця проживання, місця роботи, коштів, сімейних стосунків.
Враховуючи наведене, слідчий суддя вважає, що про реальне існування наведеного вище ризику свідчить відсутність у підозрюваного міцних соціальних зв'язків, постійного місця роботи, сім'ї, непрацездатних утриманців, тобто факторів, які б стримали останнього від дій, спрямованих на переховування від органу досудового розслідування та суду.
Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його ув'язнення у невизначеному майбутньому, тобто після його можливого затримання, з засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.
У той же час, не ґрунтуються на матеріалах клопотання доводи сторони обвинувачення про наявність ризику щодо вчинення підозрюваним дій, спрямованих на приховування слідів кримінального правопорушення, оскільки обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_4 дій, дані про особу підозрюваного спростовують наведений ризик.
Крім того, слідчим та прокурором не надано даних на підтвердження ризиків, що підозрюваний може здійснити незаконний вплив на свідків у кримінальному провадженні.
Отже, за результатами встановлених у судовому засіданні обставин слідчий суддя вважає, що дійсно існує ризик позапроцесуальної поведінки підозрюваного.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.
Слідчий суддя звертає увагу, що ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Хайредінов проти України» зазначив, що тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не розглянули можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Прокурором не доведено, що більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, що свідчить про необхідність вирішення питання про можливість застосування менш суворого запобіжного заходу, який зможе забезпечити достатні гарантії виконання підозрюваним його процесуальних обов'язків.
Приймаючи до уваги обставини вчинення інкримінованого підозрюваному діяння, наявність постійного місця проживання, відсутність у останнього судимостей, слідчий суддя вважає за можливе застосувати до ОСОБА_4 менш суворий запобіжний захід.
На підставі викладеного, керуючись ст. 176-179, 182, 183, 193, 194, 309 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання слідчого Подільського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_6 відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання за адресою - АДРЕСА_1 , та покласти на нього такі обов'язки:
- не залишати приміщення квартири АДРЕСА_2 без дозволу слідчого або прокурора;
-прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;
-здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд в Україну;
-повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця свого проживання ;
-носити електронний засіб контролю.
Контроль за виконанням ухвали покласти на органи Національної поліції за місцем проживання ОСОБА_4 .
Строк дії ухвали встановити по 17 травня 2018 року включно.
На ухвалу прокурором, підозрюваним, його захисником упродовж п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду м.Києва.
Слідчий суддя ОСОБА_1