Справа № 2-610/18
760/3227/16-ц
15 березня 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді КІЗЮН Л.І.
при секретарі: Швидченко О.В.,
за участю позивачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника позивача - ОСОБА_3,
представників відповідача - Кахраманова Р.Н., Тузової В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення суми вкладу та відсотків, -
02 лютого 2016 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення суми вкладу та відсотків, в якому просять стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 35 000,00 дол. США; на користь ОСОБА_2 25 000,00 дол. США.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилаються на те, що між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» 15 лютого 2014 року було укладено депозитний договір №SAMDNWFD0070077801200 та передано Банку 25 000,00 дол. США.
15 лютого 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено депозитний договір №SAMDNWFD0070077801700 та передано Банку 10 000,00 дол. США.
15 лютого 2014 року між ОСОБА_2 було укладено депозитний договір №SAMDNWFD0070077795400 та передано Банку 25 000,00 дол. США.
Навесні 2014 року у зв'язку із припиненням функціонування банківських відділень ПАТ КБ «ПриватБанк» на території АР Крим, рахунки позивачів були безпідставно заблоковано Банком, нарахування відсотків було припинено.
З метою отримання належних позивачам коштів та нарахованих по ним відсотків, вони неодноразово зверталися до ПАТ КБ «ПриватБанк» із вимогами про розблокування рахунків та видачі коштів.
Проте, до теперішнього часу позивачам не повернуто вклади та не сплачені проценти за користування їх коштами, що зумовило останніх за захистом своїх прав звернутися до суду.
В подальшому позивачі неодноразово уточнювали та збільшували обсяг своїх позовних вимог та відповідно до остаточної редакції позовних вимог, поданої до суду 12 березня 2018 року останні просили суд стягнути Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»:
на користь ОСОБА_1 кошти за договорами банківського вкладу: №SAMDNWFD0070077801200 15.02.2014 року:
- 25 000,00 доларів США - сума вкладу;
- 4 883,56 дол. США - не нараховані відсотки за період з 15.02.2014 р. по 28.01.2016 р.;
- 525,34 дол. США - не нараховані відсотки за період з 29.01.2016 р. по 05.03.2018 р.;
- 1 576,03 дол. США - 3% річних за період з 29.01.2016 р. по 05.03.2018 р.,
а всього 31 984,93 дол. США.
на користь ОСОБА_1 кошти за договорами банківського вкладу: №SAMDNWFD0070077801700 15.02.2014 року:
- 10 000,00 доларів США - сума вкладу;
- 1 382,74 дол. США - не нараховані відсотки за період з 15.02.2014 р. по 05.02.2016 р.;
- 207,95 дол. США - не нараховані відсотки за період з 06.02.2016 р. по 05.03.2018 р.;
- 623,84 дол. США - 3% річних за період з 06.02.2016 р. по 05.03.2018 р.,
а всього 12 214,53 дол. США.
на користь ОСОБА_2 кошти за договорами банківського вкладу: №SAMDNWFD0070077795400 15.02.2014 року:
- 25 000,00 доларів США - сума вкладу;
- 4 883,56 дол. США - не нараховані відсотки за період з 15.02.2014 р. по 28.01.2016 р.;
- 525,34 дол. США - не нараховані відсотки за період з 29.01.2016 р. по 05.03.2018 р.;
- 1 576,03 дол. США - 3% річних за період з 29.01.2016 р. по 05.03.2018 р.,
а всього 31 984,93 дол. США.
Всього, з врахуванням штрафних санкцій, просили стягнути 76 184,39 дол. США (а.с. 2 Т. 2).
В судовому засіданні позивачі та їх представник підтримали заявлені позовні вимоги в поновному обсязі та, з урахуванням останньої поданої заяви про зменшення позовних вимог, просили задовольнити в повному обсязі, посилаючись на підстави та обставини, викладені в позовній заяві, посилаючись на надані письмові докази та те, що Банк безпідставно відмовляється повертати кошти за вказаними депозитними договорами та відсотки по них.
Представник відповідачів ПАТ КБ «ПриватБанк» в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, просили відмовити в його задоволенні повністю, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність. В обґрунтування своїх заперечень послалися на те, що в підтвердження існування правовідносин між сторонами позивачами надано ксерокопії договорів та квитанцій, проте на них відсутні обов'язкові реквізити договору, печатка юридичної особи. Позивачі не надали належних доказів внесення грошових коштів на рахунки банку. Квитанції оформлені неналежним чином, не містять відбитку печатки (штампу) банку за юридичною адресою з МФО та підпису клієнта. Крім того, позивачами не дотримано порядку розірвання договору банківського вкладу та зобов'язання за договорами депозитного вкладу, укладеними між працівниками Філії «Кримське ГРУ ПАТ КБ «Приват Банк», виконує АНО «ФЗВ», за рахунок майна банку, яке знаходиться на території АРК та міста Севастополя. При цьому, виплати здійснюються на підставі оригіналів документів, у тому числі договору депозитного вкладу та платіжного документу про внесення за ним коштів. Надали суду письмові заперечення (а.с.а.с. 159-163, 203-205).
Вислухавши пояснення позивачів, представника позивача, пояснення представників відповідача, врахувавши їх доводи та вивчивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Судом встановлено, що 15 лютого 2014 року між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено:
1) депозитний договір №SAMDNWFD0070077801200 вклад «Стандарт» від 15.02.2014 року на суму 25 000,00 доларів США під 10% річних строком до 15.02.2015 року включно;
2) депозитний договір №SAMDNWFD0070077801700 вклад «Стандарт» від 15.02.2014 року на суму 10 000,00 доларів США під 7% річних строком до 15.02.2015 року включно (а.с.а.с. 27-33, 41-47 Т. 2).
15 лютого 2014 року між позивачем ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено депозитний договір №SAMDNWFD0070077795400 вклад «Стандарт» від 15.02.2014 року на суму 25 000,00 доларів США під 10% річних строком до 15.02.2015 року включно (а.с.а.с. 34-40 Т. 2).
На кожний із депозитних вкладів наявні відповідно і підтверджують правовідносини сторін спору заяви на оформлення вкладу із зазначенням реквізитів сторін, суми вкладу, номерів рахунку, строку дії депозиту, порядку нарахування відсотків, та квитанції Севастопольської філії ПАТ КБ «Приватбанк», із підписом працівника Банку та його печатки, що свідчать про внесення коштів; копії яких долучені до матеріалів справи.
Так, відповідно до квитанцій позивачами внесено у касу Банку 25 000,00 доларів США, 10 000,00 доларів США, 25 000,00 доларів США відповідно на рахунок відповідача (а.с.а.с. 28, 35, 42 Т. 2).
Позивачами надані оригінали наведених документів, які були оглянуті судом та представниками відповідачів в судовому засіданні.
На початку 2014 року позивачі не змогли скористатись картками, на яких обліковувались усі депозитні кошти у зв'язку з тим, що їх рахунки Банком були заблоковані, після чого вони неодноразово зверталася до Банку про виплату їм коштів, що перебувають на вказаних депозитних рахунках.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права.
Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує, або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
А пунктом 19 ст. 1 цього Закону передбачено, що продукція - це будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб. А в силу п. 17 ст. 1 цього Закону, послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Згідно п. 1 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк має право здійснювати банківську діяльність шляхом надання банківських послуг, до яких, зокрема, належить залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб.
Таким чином, позивачі є споживачами банківських послуг ПАТ КБ «Приват Банк», а тому на ці правовідносини, що виникли між сторонами, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».
Отже, відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму вклад, що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором; частиною 1 ст. 1059 ЦК України про те, що договір банківського вкладу укладається у письмовій формі, а письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту; ст. 1074 ЦК України про те, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною. Якщо відповідно до договору банківського вкладу вклад повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент. Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.
Оскільки, стороною укладених договорів банківського вкладу є ПАТ КБ «Приват Банк», то згідно з чинним законодавством, яке регулює цей вид правовідносин, зобов'язання за дійсним договором має виконувати саме відповідач, як юридична особа, а не його філія. Ліквідація філій або припинення у будь-який спосіб їх діяльності не звільняє відповідача від виконання обов'язків.
Судом враховуються положення нормативних документів НБУ, зокрема, Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року №492, Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої Постановою Правління НБУ від 01 червня 2011 року №174, які роз'яснюють, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.
Також судом при оцінці правовідносин враховуються норми, що регулюють зобов'язальні правовідносини та наслідки невиконання зобов'язань - ст.ст. 526, 530, 610, 629 ЦК України.
Доводи представників Банку відносно того, що позивачами не було доведено жодним належним доказом факт внесення коштів на рахунки, відкриті на підставі договорів від 15.02.2014 року №SAMDNWFD0070077801200, №SAMDNWFD0070077801700, №SAMDNWFD0070077795400, та наявності коштів на депозитних рахунках на час звернення до суду з позовом спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами, наданими позивачами.
Так, позивачами надавались оригінали договорів та оригінали квитанцій по договорам про внесення коштів, які оглядалися судом та представниками відповідача у судовому засіданні.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Отже, вина відповідача у зобов'язальних правовідносинах презюмується, якщо він не доведе відсутності своєї вини, тобто не доведе належними та допустимими доказами виплату позивачу грошового вкладу та процентів за користування грошима або не доведе іншого розміру заборгованості.
Однак, суду відповідачем не було надано доказів виконання грошових зобов'язань.
Представники відповідача не надали будь-яких доказів про те, що грошові кошти, які вказані у квитанціях не опубліковувалися на рахунках банку. Так само не надано доказів, що зазначені документи є сфальшованими та вимог про визнання договорів банківського вкладу недійсними не заявляли.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, або розірвання договору.
У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Доводи представника Банку про те, що Банк не мав можливості здійснювати банківську діяльність на території АР Крим після окупації не звільняють відповідача від виконання своїх зобов'язань, так як одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Доводи представника Банку, що позивачу необхідно надати докази, що АНО «Фонд захисту вкладників» не придбала у неї право (вимогу) за вказаним вкладом, не ґрунтуються на нормах діючого в Україні законодавства.
Частиною 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України визначено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом». Узгоджується це і з положенням ст. 530 ЦКУ про виконання зобов'язання в установлений строк.
Суд враховує і практику Європейського суду з прав людини, зокрема: у справі «Золотас проти Греції» Європейський суд чітко вказав, що «особа, яка розмістила грошову суму в банку, передала йому право використання цієї суми, банк був зобов'язаний зберігати її, й у разі використання з метою одержання прибутку мав повернути еквівалентну суму вкладникові після припинення дії угоди. Отже, власник рахунку міг уважати, що його вклад у банку - в безпеці, особливо при отриманні відсотків. Власник рахунку правомірно вважав, що буде повідомлений про ситуацію, яка загрожує суті угоди з банком і його фінансовим інтересам, щоб він міг завчасно зробити дії відповідно до закону та зберегти право на захист свого майна. Подібні довірчі відносини характерні для банківських операцій та банківської справи».
Відмовляючись у повному обсязі повернути кошти, що належать клієнтові, банк порушує також і положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також Першого протоколу, ратифікованих Україною. В абз.1 ст.1 протоколу вказано, що «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Суд враховує, що згідно з положеннями ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Також ст. 1074 ЦК України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається. Обмеження можливі тільки за рішенням суду або у випадках, установлених законом. В силу ч. 2 ст. 1066 ЦК України банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
Оскільки Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приват Банк» не було виконано грошове зобов'язання по виплаті позивачам сум вкладів після звернення з відповідними заявами, останні, в силу положень ст. 625 ЦК України, мають право на стягнення коштів за грошові вклади.
Разом з тим, суд вважає, що не підлягає задоволенню вимоги позивачів про стягнення з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» пені за прострочення надання фінансових послуг, а саме 3% річних за договорами, яка обчислена у відповідності до положень Закону України «Про захист прав споживачів», з огляду на таке.
Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
За своєю правовою природою укладені договори породжують між сторонами зобов'язальні правовідносини, які регулюються нормами зобов'язального права та положеннями самого укладеного договору. Договір банківського вкладу належить до грошових зобов'язань.
Таким чином, до правовідносин між сторонами, які виникли з приводу виконання договорів, Закон України «Про захист прав споживачів» застосується лише в частині, що не врегульована умовами договору та нормами ЦК України.
Слід зазначити, що згідно з преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
В свою чергу, правовідносини, які виникли між сторонами, випливають із договору банківського вкладу та не є предметом регулювання Закону України «Про захист прав споживачів», врегульовані главою 71 ЦК України та Законом України «Про банки та банківську діяльність». Зокрема, ст. 1058 ЦК України визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Тобто банківський вклад не є ані роботою (діяльністю виконавця, результатом якої є виготовлення товару або зміна його властивостей за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб), ані продажем товару (продукції) у сенсі положень, визначених Законом України «Про захист прав споживачів».
Банк при позичанні коштів у вкладника, для їх розміщення у якості банківського вкладу, не отримує жодної винагороди за користування такими коштами, а навпаки сплачує відсотки (дохід вкладника) за період їх використання. Кошти вкладу ніяк не можуть розглядатися як «вартість робіт (послуг)» та/або «загальна вартість замовлення» у сенсі ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
А тому, вимоги позивачів про стягнення з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» пені за прострочення надання фінансових послуг, а саме 3% річних за договорами, яка обчислена у відповідності до положень Закону України «Про захист прав споживачів» є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивачами на виконання вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України частково доведені позовні вимоги, які знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, у зв'язку з чим підлягають частковому задоволенню.
На підставі ст. 141 ЦПК України, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 13 780,00 грн.
Керуючись Конституцією України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про банки та банківську діяльність», ст.ст. 15, 16, 525, 526, 610, 614, 625, 629, 1058, 1059, 1060, 1066, 1074, 1075 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 141, 258, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення суми вкладу та відсотків - задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором №SAMDNWFD0070077801200 від 15 лютого 2014 року у розмірі 30 408 (тридцять тисяч чотириста вісім) доларів США 90 центів, що еквівалентно по курсу Національного Банку України 791 056 (сімсот дев'яносто одна тисяча п'ятдесят шість) грн. 46 коп.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором №SAMDNWFD0070077801700 від 15 лютого 2014 року у розмірі 11 590 (одиннадцять тисяч п'ятсот дев'яносто) доларів США 69 центів, що еквівалентно по курсу Національного Банку України 301 519 (сімсот дев'яносто одна тисяча п'ятдесят шість) грн. 95 коп.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором №SAMDNWFD0070077795400 від 15 лютого 2014 року у розмірі 30 408 (тридцять тисяч чотириста вісім) доларів США 90 центів, що еквівалентно по курсу Національного Банку України 791 056 (сімсот дев'яносто одна тисяча п'ятдесят шість) грн. 46 коп.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у розмірі 13 780 (тринадцять тисяч сімсот вісімдесят) грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через районний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1.
Позивач: ОСОБА_2, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2.
Відповідач: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570.
Суддя Л.І. Кізюн