Справа № 761/10810/18
Провадження № 1-кс/761/7371/2018
28 березня 2018 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю слідчого СВ ВП №1 Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві лейтенанта поліції ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018100100002401 від 28 лютого 2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України,
26 березня 2018 року слідчий СВ ВП №1 Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві лейтенант поліції ОСОБА_3 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням, погодженим з прокурором Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018100100002401 від 28 лютого 2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України, про арешт майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 43,8 кв.м., із забороною користування, розпорядження та відчуження вказаної квартири.
Клопотання мотивоване тим, що у провадженні СВ Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження за №12018100100002401 від 28 лютого 2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України.
Досудовим слідством встановлено, що що приблизно в грудні 2017 року невстановлені слідством особи, керуючись корисливими мотивами та прагненням до незаконного збагачення, розробили спільний злочинний план, відповідно до якого вони за допомогою підроблення офіційних документів та під приводом продажу квартири АДРЕСА_1 шляхом обману заволодіють грошовими коштами особи, яка матиме намір на придбання даної квартири.
Реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, з метою підшукування особи, яка на підставі підроблених документів, може виконувати роль власника квартири АДРЕСА_1 , невстановлена слідством особа жіночої статі, відповідно до розподілених ролей, подзвонила раніше знайомому їй громадянину ОСОБА_5 та запропонувала йому взяти участь у вчиненні шахрайських дій пов'язаних з незаконним продажем квартири, пообіцявши останньому грошову винагороду. Отримавши згоду ОСОБА_5 , невстановлена слідством особа жіночої статі, у невстановлений слідством день та час звела ОСОБА_5 разом із іншим учасником злочинної змови, невстановленою особою чоловічої статі, який далі керував діями ОСОБА_5 , спрямованими для подальшої реалізації загальної злочинної мети.
Так, невстановлена слідством особа чоловічої статі, відповідно до заздалегідь розробленого плану у невстановлений слідством день та за невстановлених обставин зустрівся з ОСОБА_5 та іншими невстановленими учасниками злочинної змови, в Печерському районі міста Києва, де невстановлена слідством особа чоловічої статі, проінструктувала ОСОБА_5 , про порядок дій, спосіб поведінки при укладанні правочину, легенду за якою ОСОБА_5 нібито хоче продати вказану квартиру, а також і саму адресу зазначеної квартири. Потім, в одному із приміщень офісів ОСОБА_5 було надано договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 від 26.10.2004 укладений нібито між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_7 на бланку (ВВО №147215), де за вказівкою невстановленої слідством особи ОСОБА_5 від імені уявного покупця вказаної квартири поставив свій підпис, усвідомлюючи, що вказану квартиру в 2004 році він не придбав. В подальшому, ОСОБА_5 від невстановленої слідством особи чоловічої статі, отримав невелику грошову винагороду та був проінструктований про необхідність бути на зв'язку, оскільки планується укладання іншого правочину, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
Далі, 12 березня 2018 року невстановлена слідством особа жіночої статі, продовжуючи свої злочинні дії та виконуючи завчасно обумовлену роль, з метою досягнення загальної злочинної мети, подзвонила ОСОБА_5 , та проінструктувала, про необхідність бути готовим для укладання правочину наступного дня. Так, 13.03.2018 ОСОБА_5 подзвонила невстановлена слідством особа чоловічої статі, яка повідомила, про необхідність зустрітися для укладання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Після чого, ОСОБА_5 13.03.2018 близько 11 год. 00 хв. зустрівся із вказаною особою, та вони направились до площі Вокзальна в м. Києві, де до них приєдналася інша невстановлена слідством особа чоловічої статі, роль якої було виступати в якості брокера зі сторони продавця ОСОБА_5 . В цей момент, перша невстановлена слідством особа чоловічої статі, передала ОСОБА_5 папку із завідомо підробленими документами, а саме договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 26.10.2004 укладений нібито між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_7 на бланку (ВВО №147215), інформаційною довідкою БТІ КВ-2018 №39095 від 06.03.2018, довідкою РДА Солом'янського району №18/321 від 12.03.2018 та іншими документами необхідними для укладання правочину договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
Далі, невстановлена слідством особа чоловічої статі, яка виступала в якості брокера від продавця ОСОБА_5 , разом із ОСОБА_5 прибули до офісу приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_8 , що за адресою АДРЕСА_2 , з метою укладання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , за підробленими документами. Перебуваючи в офісі приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_8 , в якому також були присутні покупець - ОСОБА_9 та брокери зі сторони покупця - ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , будучи достовірно обізнаними, що не є власником квартири АДРЕСА_1 , оскільки не придбав вказану квартиру у встановлений законом спосіб, передав ОСОБА_12 завідомо підроблені документи, якими засвідчував своє уявне право власності на квартиру та реальні наміри її продажу, а саме: договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 26.10.2004 укладений нібито між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_7 на бланку (ВВО №147215), інформаційна довідка БТІ КВ-2018 №39095 від 06.03.2018; довідка РДА Солом'янського району №18/321 від 12.03.2018 та інші документи необхідні для укладання правочину договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , тим самим вводячи в оману ОСОБА_11 та покупця ОСОБА_9
ОСОБА_11 , будучи необізнаним в істинних намірах ОСОБА_5 переглянув зазначені документи та передав їх нотаріусу для укладання договору купівлі-продажу.
За усною домовленістю між сторонами, після підписання договору купівлі-продажу між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , до внесення відповідних відомостей в реєстр нерухомого майна, ОСОБА_9 мав передати ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 29 500 доларів США (що згідно офіційного курсу НБУ на момент вчинення злочину складає 764 640 гривень).
В подальшому, перед підписанням договору купівлі-продажу ОСОБА_5 достовірно знаючи, що не має у власності квартири АДРЕСА_1 , та що договір купівлі-продажу квартири від 26.10.2004 укладений нібито між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_7 на бланку (ВВО №147215); інформаційна довідка БТІ КВ-2018 №39095 від 06.03.2018; довідка РДА Солом'янського району №18/321 від 12.03.2018 є завідомо підробленими офіційними документами, діючи за попередньою змовою із невстановленими слідством особами, переслідуючи корисливий мотив, підписав договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 , після чого відповідно до домовленостей ОСОБА_9 мав сплатити ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 29 500 доларів США (що згідно офіційного курсу НБУ на момент вчинення злочину складає 764 640 гривень), що є особливо великими розмірами, тим самим ввівши в оману ОСОБА_9 . Однак ОСОБА_9 не зміг передати ОСОБА_5 грошові кошти, так як до приміщення офісу увійшли працівники поліції, та ОСОБА_5 не вчинив усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, та злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі.
Встановлено, що наданий ОСОБА_5 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 26.10.2004 укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_7 на бланку (ВВО №147215), згідно відповіді Київського державного нотаріального архіву Головного територіального управління юстиції у м. Києві Міністерство юстиції України від 12.03.2018, договір відчуження нерухомого майна за реєстровим №6260 посвідчений приватним нотаріусом Київської міського нотаріального округу ОСОБА_7 дійсно існує, проте предметом договору є квартира АДРЕСА_3 . Також в даному договорі вказано, що квартира ОСОБА_5 належить на підставі документу яким є Свідоцтво про праві власності на житло, виданого Печерською районною радою у м. Києві Державною адміністрацією 10.02.2004 р, згідно розпорядженням (наказом) від 10.02.2004 р. №30548. Однак, згідно відповіді наданої Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією , свідоцтво про право власності на житло, а саме на кв. АДРЕСА_1 , на підставі розпорядження від 10.02.2004 №30548, відділом приватизації державного житлового фонду Печерської райдержадміністрації не видавалось. Звернення щодо приватизації квартири кв. АДРЕСА_1 , до відділу приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства та будівництва Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, органу приватизації державного житлового фонду Печерської районної в м. Києві державної адміністрації не надходили.
Надана для укладання договору інформаційна довідка БТІ КВ-2018 №39095 від 06.03.2018 про те, що кв. АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована на ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 26.10.2014, зареєстрованого в Бюро 03.11.2004 р., записано в реєстровій книзі д. 1741-2, не відповідає дійсності, так як, відповідно до довідки від 06.03.2018 наданої КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» згідно даними реєстрових книг кв. АДРЕСА_1 на праві власності не реєструвалася.
Згідно технічного паспорту на кв. АДРЕСА_1 (завіреного печаткою ФОП ОСОБА_13 ) в графі власник квартири значиться ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на даний час місце знаходження якої не встановлено.
Відомості про право власність на кв. АДРЕСА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні, а також згідно інформаційної довідки від 06.03.2018 наданої КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» по даними реєстрових книг на праві власності не реєструвалася.
Виходячи з вищевикладеного, є підстави вважати, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 будучи достовірно обізнаними, що не є власником квартири АДРЕСА_1 , оскільки не придбав вказану квартиру у встановлений законом спосіб, передав завідомо підроблені документи, якими засвідчував своє уявне право власності на квартиру та реальні наміри її продажу, а саме: договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 26.10.2004 укладений нібито між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_7 на бланку (ВВО №147215), інформаційна довідка БТІ КВ-2018 №39095 від 06.03.2018; довідка РДА Солом'янського району №18/321 від 12.03.2018 та інші документи необхідні для укладання правочину договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , тим самим вводячи в оману покупця ОСОБА_9 .
Постановою слідчого СВ ВП №1 Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві лейтенанта поліції ОСОБА_15 від 16 березня 2018 року квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 43,8 кв.м., було визнано речовим доказом в кримінальному провадженні №12018100100002401 від 28 лютого 2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України.
З метою всебічного, об'єктивного та неупередженого розслідування кримінального провадження та встановлення істини у справі, зважаючи на те, що квартира АДРЕСА_1 визнана речовим доказом у кримінальному провадженні, з метою запобігання злочинним посяганням на вказаний об'єкт нерухомого майна під час проведення розслідування, виникла необхідність у накладенні арешту на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .
Слідчий ОСОБА_15 в судовому засіданні клопотання підтримала з мотивів наведених у ньому та просила його задовольнити.
Враховуючи те, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт не було тимчасово вилучене та розгляд справи без повідомлення власника майна є необхідним, з метою забезпечення арешту майна, слідчий суддя приходить до висновку про розгляд вищевказаного клопотання без повідомлення про його розгляд власника майна.
Вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, вислухавши пояснення слідчого, вважаю, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст.ст. 131, 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно з ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Положеннями ч.2 ст. 170 КПК України визначено, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч.3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч.10 ст. 170 КПК арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що наявні достатні підстави для арешту зазначеного в клопотанні слідчого майна, оскільки, як встановлено з матеріалів клопотання та пояснень слідчого, що квартира АДРЕСА_1 , є предметом кримінального правопорушення, визнана речовим доказом, тобто відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а також з метою запобігання злочинним посяганням на вказаний об'єкт нерухомого майна під час проведення розслідування, забезпечення його збереження та недопущення подальшого відчуження.
Крім того, слідчим доведено існування реальних ризиків передачі та відчуження вказаного майна, передбачені абз.2 ч.1 ст. 170 КПК України.
Керуючись вимогами ст.ст. 131, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ ВП №1 Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018100100002401 від 28 лютого 2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України, про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 43,8 кв.м., із забороною користування, розпорядження та відчуження вказаної квартири.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Апеляційного суду м.Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Відповідно до ст. 174 КПК України арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законних представників, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя ОСОБА_1