Тарутинський районний суд Одеської області
Справа №514/1702/17
Провадження по справі № 2/514/6/18
03 квітня 2018 року смт Тарутине
Тарутинський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Тончевої Н.М.
при секретарі - Образенко Т.М.,
розглянувши в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду смт Тарутине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Красненської сільської ради Тарутинського району Одеської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Красненської сільської ради Тарутинського району Одеської області про визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1 за набувальною давністю.
Свої вимоги мотивує тим, що 08 червня 1992 року його мати ОСОБА_2 купила квартиру АДРЕСА_2, про що був складений договір купівлі-продажу, посвідчений секретарем виконавчого комітету Красненської сільської ради Тарутинського району Одеської області та зареєстрований в реєстрі за №76.
12 жовтня 1998 року виконавчим комітетом Красненської сільської ради Тарутинського району Одеської області в особі секретаря було посвідчено договір дарування, зареєстрований в реєстрі за №49, яким ОСОБА_2 подарувала квартиру АДРЕСА_2 позивачу ОСОБА_1.
Згідно з діючим на той час законодавством зазначений договір мав юридичну силу і являвся правовстановлюючим документом для проведення реєстрації права власності на нерухоме майно, однак своєчасно для реєстрації права власності на квартиру згідно договору дарування позивач не звернувся.
07 серпня 2009 року ОСОБА_2 померла.
При зверненні до державного реєстратора речових прав виконавчого комітету Тарутинської селищної ради Тарутинського району Одеської області з заявою щодо державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 на підставі договору дарування від 12 жовтня 1998 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Красненської сільської ради Тарутинського району Одеської області позивачу було повідомлено, що зазначені посадові особи органів місцевого самоврядування з моменту вводу в дію Закону України «Про нотаріат», а саме з 01 січня 1994 року, не мають права на посвідчення правочинів, тобто договорів купівлі-продажу, договорів дарування тощо, а тому зареєструвати право власності на підставі вказаних документів не має можливості.
Однак, починаючи з 08 червня 1992 року і по даний час позивач мешкає у зазначеній квартирі, доглядає за нею, утримує, робить поточний та капітальний ремонт, веде домашнє господарство, сплачує комунальні послуги. Вважає, що викладені обставини є достатніми для визнання за ним права власності на зазначену за набувальною давністю, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду відкрито провадження за вказаним позовом та призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Одночасно запропоновано відповідачу у 15 денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження подати на адресу Тарутинського районного суду Одеської області заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов. Копію ухвали надіслано сторонам.
Представник відповідача - Красненської сільської ради Тарутинського району Одеської області отримавши копію ухвали у встановлений судом строк відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подав, у зв'язку з чим згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Крім того, представник відповідача - Красненської сільської ради Тарутинського району Одеської області сільський голова ОСОБА_3 надала суду заяву, в якій позов позивача визнала в повному обсязі (а.с.66).
Оскільки розгляд справи здійснюється судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.
Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Частина 1 статті 344 ЦК України регламентує, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено зазначеним Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Згідно зі ч. 3 ст. 344 ЦК України, якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності.
Відповідно до ч. 4 ст. 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Постановою пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснено порядок застосування норм, передбачених статтею 344 ЦК України, а саме:
пунктом 9 передбачено, що відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК;
пунктом 10 передбачено, що якщо особа, яка заявляє про давність володіння, заволоділа чужим майном на підставі договору з його власником (оренди, зберігання тощо), який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності за відповідними вимогами (частина третя статті 344 ЦК). При цьому строк позовної давності починає обчислюватись з моменту закінчення строку дії договору, якщо інший строк повернення речі не був установлений самим договором;
пунктом 11 передбачено, що враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК);
пунктом 13 передбачено, що можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності. Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади;
пунктом 14 передбачено, що виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю. Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Пунктом 1 Перехідних положень ЦК України передбачено, що цей Кодекс набирає чинності з 01 січня 2004 року.
Згідно п. 8 Перехідних положень ЦК України, правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що 08 червня 1992 року ОСОБА_2 купила квартиру АДРЕСА_2, про що був складений договір купівлі-продажу, посвідчений секретарем виконавчого комітету Красненської сільської ради Тарутинського району Одеської області та зареєстрований в реєстрі за №76 (а.с.34).
Так, ОСОБА_2 є попереднім власником спірного майна.
12 жовтня 1998 року виконавчим комітетом Красненської сільської ради Тарутинського району Одеської області в особі секретаря було посвідчено договір дарування, зареєстрований в реєстрі за №49, яким ОСОБА_2 подарувала квартиру АДРЕСА_2 позивачу ОСОБА_1 (а.с.33).
07 серпня 2009 року ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЖД №194226, виданим 11 серпня 2009 року Красненською сільською радою Тарутинського району Одеської області (а.с.32).
При зверненні до державного реєстратора речових прав виконавчого комітету Тарутинської селищної ради Тарутинського району Одеської області з заявою щодо державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 на підставі договору дарування від 12 жовтня 1998 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Красненської сільської ради Тарутинського району Одеської області позивачу було повідомлено, що зазначені посадові особи органів місцевого самоврядування з моменту вводу в дію Закону України «Про нотаріат», а саме з 01 січня 1994 року, не мають права на посвідчення правочинів, тобто договорів купівлі-продажу, договорів дарування тощо, а тому зареєструвати право власності на підставі вказаних документів не має можливості, що підтверджується листом №02/02-12 від 02 січня 2018 року (а.с.44).
З копії технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_3 вбачається, що його виготовлено на замовлення ОСОБА_1, відомості про власника житлового будинку не зазначені (а.с.21-24).
З довідки виконавчого комітету Красненської сільської ради Тарутинського району Одеської області №559 від 08 червня 2017 року вбачається, що згідно номеру об'єкту по господарського обліку 0208-1 у Погосподарській книзі №3 Красненської сільської ради Тарутинського району Одеської області на 2016-2020 роки на ОСОБА_1 зареєстровано квартиру №2 у будинку №3 в селі Красне Тарутинського району Одеської області (а.с.26).
Згідно наведеного, ОСОБА_1 має всі законні підстави бути визнаним власником майна за набувальною давністю та є належним позивачем по даній справі, оскільки він добросовісно заволодів цим майном і вже понад п'ятнадцять років продовжує відкрито, безперервно володіти ним.
Таким чином з огляду на вищевказане, дослідивши юридичну природу виниклих правовідносин, враховуючи, що позивач ОСОБА_1 добросовісно заволодів спірним майном та безперервно володів ним вже більше п'ятнадцяти років, беручі до уваги наявні докази, які свідчать про існуючі підстави для визнання за позивачем права власності в порядку набувальної давності на зазначену квартиру, позов підлягає задоволенню.
Крім того, позивач ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи довічно, що підтверджується пенсійним посвідченням серії АГ №583618, виданим 26 січня 2006 року (а.с.5).
Пунктом 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди І та ІІ груп.
Згідно зі ч. 6 ст. 142 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.п.1 п. 1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою справляється судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0.4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом 14 грудня 2017 року (а.с.1).
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» від 21 грудня 2016 року №1801-VІІІ передбачено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2017 року в розмірі 1600 гривень 00 копійок. Враховуючи вище викладене мінімальний розмір судового збору за вимогу майнового характеру по даній категорії справ складає - 640 гривень.
Зі звіту про незалежну експертну оцінку чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_3 вбачається, що ринкова вартість квартири дорівнює 71950 гривень (а.с.7-20).
Тож, враховуючи, що судом задоволено вимоги позивача та останнього звільнено від сплати судового збору, з відповідача в дохід держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 719 гривень 50 копійок.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,13,81,89,142,264,265,268,272, 273, 279, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Красненської сільської ради Тарутинського району Одеської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН №2056511299 право власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_2 згідно технічного паспорту, виготовленого станом на 21 травня 2017 року, загальною вартістю 71950 гривень.
Стягнути з Красненської сільської ради Тарутинського району Одеської області на користь держави судовий збір в розмірі 719 (сімсот дев'ятнадцять) гривень 50 (п'ятдесят) копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Тарутинський районний суд Одеської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Тончева