Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/85/16-к
Номер провадження: 1-кс/511/190/18
03.04.2018 року слідчий суддя Роздільнянського районного суду Одеської області ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 за участю: прокурора ОСОБА_3 , власника майна - ОСОБА_4 представника власника майна - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна Одеської області клопотання ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_4 про скасування арешту майна,-
02.04.2018 року представник власника арештованого майна ОСОБА_4 - ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді про скасування арешту майна.
Представник ОСОБА_5 клопотання обґрунтував тим, що ухвалою слідчого судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 18.01.2016 року було задоволено клопотання прокурора Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області та накладено арешт на майно, зокрема на транспортний засіб «Камаз» 55111 д/з НОМЕР_1 1990 року випуску, який належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 . Під час розгляду клопотання про арешт майна ОСОБА_4 не викликався, розгляд зазначеного клопотання було проведено за його відсутністю.При цьому вказує, що арешт було накладено у зв'язку з необхідністю проведення експертиз. Але ніяких необхідних слідчих дій відносно арештованого майна не було проведено, тому вважає, що в подальшому арешті майна немає потреби, у зв'язку з чим він звернувся до суду з вказаним клопотанням.
В судовому засіданні представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 суду пояснив, що автомобіль марки «Камаз» 55111 д/з НОМЕР_1 1990 року випуску належить ОСОБА_4 на праві власності. Кримінальне провадження порушено в 2014 році, підозра до цього часу нікому не пред'явлена, необхідність у подальшому арешті автомобіля минула, просив клопотання задовольнити, арешт на транспортний засіб скасувати.
Власник арештованого майна ОСОБА_4 думку свого представника підтримав, просив також скасувати арешт з належного йому на праві власності автомобіля «Камаз».
Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти скасування арешту на зазначене в клопотанні майно.
Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання, кримінального провадження, вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що в провадженні СВ Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області знаходиться кримінальне провадження №12014160390000813, внесеного в ЄРДР від 05.05.2014 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України.
Ухвалою слідчого судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 18.01.2016 року було задоволено клопотання прокурора Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області та накладено арешт на майно, зокрема на транспортний засіб «Камаз» 55111 д/з НОМЕР_1 1990 року випуску, який належить ОСОБА_4 .
Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Згідно ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: 1) верховенство права; 2) законність; 3) рівність перед законом і судом; 4) повага до людської гідності; 5) забезпечення права на свободу та особисту недоторканність; 6) недоторканність житла чи іншого володіння особи; 7) таємниця спілкування; 8) невтручання у приватне життя; 9) недоторканність права власності; 10) презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; 11) свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім'ї; 12) заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення; 13) забезпечення права на захист; 14) доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень; 15) змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 16) безпосередність дослідження показань, речей і документів; 17) забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності; 18) публічність; 19) диспозитивність; 20) гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами; 21) розумність строків; 22) мова, якою здійснюється кримінальне провадження.
Коментована стаття закріплює загальні засади кримінального провадження, які у своїй основі співзвучні з нормами Конституції України, що визначають сутність взаємин людини і громадянина з державою (її органами), закріплюють права, свободи і обов'язки людини і громадянина у таких взаєминах, встановлюють основи організації і діяльності правоохоронних, правозахисних органів і суду та визначають основні засади судочинства, зокрема в кримінальному провадженні.
Засади кримінального провадження - це закріплені у Конституції України, загальновизнаних міжнародних актах та у кримінальному процесуальному законодавстві фундаментальні (базові) керівні для учасників провадження положення, що виражають і визначають найістотніші властивості провадження, вимоги до правил і способу діяльності, насамперед, органів і службових осіб, які ведуть кримінальне провадження, та є гарантіями забезпечення дотримання прав, свобод, законних інтересів тих учасників провадження, які залучаються до нього, а в підсумку - виконання завдань кримінального провадження.
Відповідно до ст. 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є: 1) виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід; 2) накладення грошового стягнення; 3) тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом; 4) відсторонення від посади; 5) тимчасовий доступ до речей і документів; 6) тимчасове вилучення майна; 7) арешт майна; 8) затримання особи; 9) запобіжні заходи.
Під заходами забезпечення кримінального провадження прийнято розуміти передбачені КПК заходи примусового характеру, які застосовуються за наявності підстав та в порядку, встановленому законом, з метою запобігання і подолання негативних обставин, що перешкоджають або можуть перешкоджати вирішенню завдань кримінального провадження, забезпеченню його дієвості.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, п. п. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", п. п. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Таким чином, слідчий суддя вважає, що представником заявника, власника майна на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін доведено необґрунтованість накладення арешту на майно, але доведено відсутність потреби в застосуванні такого заходу та вважає, що втручання держави у право заявника на володіння майном, не забезпечує "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
З урахуванням викладеного, враховуючи позицію прокурора, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню, та арешт майна підлягає скасуванню як такий, необхідність в якому відпала.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.170,174 КПК України, ч.2 ст.376 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_4 про скасування арешту майна по кримінальному провадженню за №12014160390000813 від 11.04.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 240 КК України - задовольнити.
Скасувати арешт, який був накладений слідчим суддею Роздільнянського районного суду Одеської області від 18.01.2016 року на автомобіль марки «Камаз» 55111 д/з НОМЕР_1 1990 року випуску, який належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Одеської області протягом п'яти днів.
Слідчий суддя: ОСОБА_1