Номер провадження 6/522/294/18
Справа № 2-3018/11
26 березня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси, у складі:
головуючого судді Шенцевої О.П.,
при секретарі - Соболевій О.М.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі, подання державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного управління юстиції в Одеській області, про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1, -
Державний виконавець Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного управління юстиції в Одеській області звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження виїзду за межі України ОСОБА_1, посилається на те, що на виконанні в Другому Приморському відділі ДВС Одеського міського управління юстиції знаходиться виконавчий лист, виданий Приморським районним судом м. Одеси 05.07.2012 року, по цивільній справі за позовом Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради до ОСОБА_1, за участю третіх осіб: Виконавчого комітету Одеської міської ради, ОСОБА_2, за позовом Приморської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1, за участю третьої особи: ОСОБА_2 та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зобов'язання привести, реконструйовану квартиру у попередній стан та відшкодування матеріальної і моральної шкоди..
За вказаними виконавчими документами боржниками є ОСОБА_1 та сума стягнення складає 273 932 грн.
02.11.2015 року виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
Сторони в судове засідання не викликались, що відповідає вимогам ч. 4 ст. 441 ЦПК України, якої встановлено, що суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотримання таких засад: верховенства права, обов'язковість виконання рішень, законність, диспозитивність, справедливість, неупередженість та об'єктивність.
У відповідності до п. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені цим Законом заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.
Статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України» громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконанні зобов'язання - до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язання заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, або він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (п. 36). На це «право на суд», в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі «Салонтаджі-Дробняк проти Сербії» (п. 132).
Разом з тим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства», (п. 57). Встановлюючи такі правила, держава користується певною свободою розсуду.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини застосовувані державою обмеження в доступі особи до національного суду не повинні звужувати чи зменшувати залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або такою мірою, що буде нівельована сама суть права. Більше того, встановлене державою обмеження суперечитиме пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не має законної мети і якщо не буде забезпечено пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Фаєд проти Сполученого Королівства» (п. 65), рішення від 18 лютого 1999 р. у справі «Вайт і Кеннеді проти Німеччини» (п. 59), рішення від 10 травня 2001 р. у справі «Т.Р. та К.М. проти Сполученого Королівства» (п. 98), рішення від 10 травня 2001 р. у справі «Z. Та інші проти Сполученого Королівства» (п. 93).
Державним виконавцем, не долучені до подання документи про те, що державним виконавцем відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» були прийняті усі можливі та необхідні заходи щодо виконання виконавчого документу, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
Враховуючи те, що суд при здійсненні правосуддя захищає права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України, у задоволенні клопотання, яке не ґрунтується на вимогах закону, слід відмовити як у заявленому без достатніх підстав.
Керуючись ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 260, 247, 441 ЦПК України,-
У задоволенні подання Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного управління юстиції в Одеській області, про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 - відмовити.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга протягом п'ятнадцяти днів з дня її оголошення безпосередньо до апеляційного суду Одеської області.
Суддя