Справа № 502/182/18
02 квітня 2018 року м. Кілія
Кілійський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Балана М.В.,
секретар судового засідання Урсул Г.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Кілія справу за позовом
ОСОБА_2
до
Трудівської сільської ради Кілійського району Одеської області
про
визнання права власності на спадкове майно, -
Позивач 05.02.2018 року звернулась до Кілійського районного суду Одеської області з позовною заявою до Трудівської сільської ради Кілійського району Одеської області про встановлення факту належності та визнання права власності на спадкове майно. 12.02.2018 року від представника позивача надійшла уточнена позовна заява, відповідно до якої він просить встановити факт належності житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_3, померлій ІНФОРМАЦІЯ_6 року, та ОСОБА_4, померлому ІНФОРМАЦІЯ_7 року, в рівних частках по 1/2 частині кожному, а після смерті ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в цілому, також визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4
З позовної заяви та уточненої позовної заяви вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_8 року померла мати позивача ОСОБА_3, яка на день смерті проживала за адресою: АДРЕСА_1.Після її смерті залишилося спадкове майно, яке складається з ? частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, який належав померлій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частках по ? частині кожному, оскільки останні його збудували. Однак, належним чином право власності на зазначений житловий будинок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не оформлювали та правовстановлюючих документів не отримували.
Після смерті ОСОБА_3 фактично спадщину успадкував її чоловік ОСОБА_4, оскільки проживав зі спадкодавцем за місцем відкриття спадщини і від спадщини не відмовлявся, вступив в управління та володіння спадковим майном. Позивач на той час навчалась в м. Одеса і фактично спадщину не приймала, оскільки не проживала за вказаною адресою. Таким чином, ОСОБА_4 став належати в цілому житловий будинок. Однак останній не оформлював право власності на спадкове майно.
ІНФОРМАЦІЯ_7 року помер батько позивача ОСОБА_4, який на день смерті проживав за адресою: АДРЕСА_1. На протязі 6-місячного строку з часу відкриття спадщини після його смерті ОСОБА_2 звернулась з заявою до нотаріуса про прийняття спадщини, в результаті чого була відкрита спадкова справа №109/2017. Позивачем було отримано свідоцтво про право на спадщину за законом на інше майно, належне померлому батькові, а саме на земельну ділянку. Але отримати свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1,не має можливості, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на будинок. Жодного спору з будь-якою фізичною особою стосовно спадкового майна у ОСОБА_2 немає, оскільки інших спадкоємців першої черги після смерті ОСОБА_4 немає.
Позивач, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилась, однак від її представника на адресу суду надійшла заява, відповідно до якої віа просить справу розглядати за його відсутності, а також зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник Трудівської сільської ради Кілійського району Одеської області, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, однак від нього на адресу суду надійшла заява, відповідно до якої позов просить провести засідання без його участі.
На підставі вищезазначеного суд ухвалює рішення за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою, в порядку передбаченому ст.ст. 223, 247 ЦПК України.
У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Як зазначено у ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши надані письмові докази, судом достовірно встановлено:
Дослідивши надані письмові докази та розглянувши справу у межах заявлених позовних вимог, суд достовірно встановив такі факти та відповідні їм правовідносини:
Відповідно довідки № 628, наданої 04.08.2017 року Трудівською сільською радою Кілійського району Одеської області, відповідно до записів по господарської книги № 3, особистий рахунок № НОМЕР_1, за адресою: АДРЕСА_1 дійсно знаходиться житловий будинок.
Згідно виписки з домової книги будинку за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований в зазначеному будинку.
Згідно технічного паспорту, виготовленого 30.11.2017 року Комунальним підприємством Кілійської районної ради «Районне бюро технічної інвентаризації», житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, складається з: літ. А - житловий будинок загальною площею - 90,8 кв. м., в тому числі житлової - 40,1 кв.м., літ. Б - комора, № 1-2 - надвірні споруди.
Згідно довідки № 705 від 07.12.2017 року, виданої Комунальним підприємством Кілійської районної ради «Районне бюро технічної інвентаризації», станом на 01.01.2013 року право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, не зареєстровано.
Відповідно до п. 2 Постанови Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» земельні ділянки для будівництва індивідуальних житлових будинків надаються з земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду в безстрокове користування, а побудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовників.
З п.3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства будівництва від 24.05.2001 р. №127, вбачається, що для садибних, дачних та садових будинків не вважається самочинним будівництвом індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, побудовані до 5 серпня 1992 р.
Крім того, згідно п. 3.1 розділу ІІІ Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про затвердження Змін до Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж» від 13.06.2012 № 304, Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, що не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.
15.02.1980 року Дмитрівською сільською радою Кілійського району Одеської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, прізвище дружини після укладення шлюбу - ОСОБА_4, про що було складено відповідний актовий запис за № 3, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 15.02.1980 року.
ІНФОРМАЦІЯ_5 року народилась ОСОБА_2, її батьками записані ОСОБА_4 та ОСОБА_3, про що складено відповідний актовий запис за № 15, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 01.07.1983 року.
ІНФОРМАЦІЯ_6 року померла ОСОБА_3, про що було складено відповідний актовий запис за № 32, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 20.12.2002 року.
Відповідно довідки № 881 від 28.12.2017 року, виданої виконавчим комітетом Трудівської сільської ради Кілійського району Одеської області, ОСОБА_3, 1959 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 року, постійно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1. На день її смерті за вказаною адресою також були зареєстровані ОСОБА_4 та ОСОБА_2.
В ст. 525 ЦК Української РСР зазначено, що часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим -день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.
Згідно ст. 527 ЦК Української РСР спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 594 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
З урахуванням вищезазначеного, судом встановлено, що ОСОБА_4, як спадкоємець першої черги відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 594 ЦК Української РСР прийняв спадщину після смерті дружини ОСОБА_3, однак належним чином право власності на спадкове майно не оформив.
ІНФОРМАЦІЯ_7 року помер ОСОБА_4, про що ІНФОРМАЦІЯ_7 року складено відповідний актовий запис за № 97, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 15.02.2017 року.
Відповідно довідки № 880 від 28.12.2017 року, виданої виконавчим комітетом Трудівської сільської ради Кілійського району Одеської області, ОСОБА_4, 1956 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 року, постійно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1. На день його смерті за вказаною адресою ніхто не проживав та не був зареєстрований.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
У відповідності з ч. 1-2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Згідно ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
У відповідності до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі № 49640277 від 27.10.2017 року, після смерті спадкодавця ОСОБА_4 була заведена спадкова справа № 109/2017.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом серії НОМЕР_6, виданого 27.10.2017 року приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу Одеської області Юрченко М.Є., зареєстровано в реєстрі за № 2271, спадкова справа № 109/2017, ОСОБА_2 успадкували після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 року, земельну ділянку площею 3,6786 га, яку передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Трудівської сільської ради Кілійського району Одеської області.
З інформаційного листа приватного нотаріуса Кілійського районного нотаріального округу Юрченко М.Є. № 607/01-16 від 29.09.2017 року ОСОБА_2 зверталась до нотаріуса для належного оформлення права власності на спадкове майно, а саме на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_4, однак їй було відмовлено в оформленні спадкових прав через відсутність правовстановлюючих документів.
Згідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності на встановлена судом.
В ст. 392 ЦК України вказано, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до листа Міністерства Юстиції України від 21.02.2005 року за № 19-31/319 «Щодо порядку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна» у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.
В ч. 1, 2 ст. 182 ЦК України вказано, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Таким чином, державна реєстрація права власності на нерухомість є обов'язковою умовою оборотоздатності такого майна, та є можливістю особи, яка вважає себе власником такої нерухомості, здійснювати будь-які угоди щодо неї. Якщо спадкодавець за життя не оформив право власності та/або не забезпечив його державну реєстрацію, це стає перешкодою для оформлення права на спадщину в загальному порядку.
Однак відсутність держаної реєстрації речових прав на нерухоме майно по собі не призводить до припинення права власності, так як є лише офіційним визнанням й підтвердженням державою факту виникнення таких прав.
Відсутність державної реєстрації права власності не позбавляє спадкоємця речових прав отримати право на її проведення.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем .
Згдіно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд
Дослідивши письмові докази, надані позивачем, враховуючи наведені норми цивільного законодавства, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_2 про встановлення факту належності та визнання права власності на спадкове майнообґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 12,13,18,141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити в повному обсязі.
Встановити факт належності ОСОБА_3, померлій ІНФОРМАЦІЯ_6 року, та ОСОБА_4, померлому ІНФОРМАЦІЯ_7 року, житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, в рівних частках по 1/2 частині кожному, а після смерті ОСОБА_3, встановити факт належності зазначеного житлового будинку ОСОБА_4 в цілому.
Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, який складається з: літ. А - житловий будинок загальною площею - 90,8 кв. м., в тому числі житлової - 40,1 кв.м., літ. Б - комора, № 1-2 - надвірні споруди, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Одеської області.
Суддя Кілійського районного суду М. В. Балан