Справа № 520/15621/17
Провадження № 2-а/520/165/18
02.04.2018 року
Суддя Київського районного суду м. Одеси Калініченко Л.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фіскальної служби про визнання незаконною та скасування постанови в справі про порушення митних правил,
18 грудня 2017 року до Київського районного суду міста Одеси надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фіскальної служби про визнання незаконною та скасування постанови в справі про порушення митних правил, в якому позивач просить суд: визнати незаконною та скасувати постанову Львівської митниці Державної фіскальної служби в справі про порушення митних правил №4534/20900/17 від 21 листопада 2017 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 8500 гривень 00 копійок, а також присудити з Державного бюджету України на його користь, понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 гривень 00 копійок.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що оскаржувана постанова в справі про порушення митних правил є незаконною, оскільки відсутня подія і склад адміністративного правопорушення. Вищевикладені обставини і стали підставою для звернення до суду з вказаним адміністративним позовом.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу адміністративну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 22 грудня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фіскальної служби про визнання незаконною та скасування постанови в справі про порушення митних правил - залишено без руху, надано позивачеві строк, терміном в десять днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків поданої заяви, а саме для: зазначення у позові ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України) у відношенні відповідача; зазначення відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору; зазначення відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; зазначення інформації щодо кожного доказу, що підтверджують вказані в позові обставини на які посилається позивач; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; зазначення обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; надання власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; роз'яснено, що у разі надання до суду додаткових документів, у відповідності до ч.1 ст.161 КАС України, позивачеві необхідно надати їх копії у відповідності до кількості учасників справи. Роз'яснено позивачеві, що у разі невиконання вимог суду у вказаний строк, заява буде вважатись неподаною та повернута позивачу.
22 грудня 2017 року позивачеві було направлено копію ухвали судді, що підтверджується супровідним листом наявним в матеріалах справи.
Позивачем вказана копія ухвали судді не отримана, що підтверджується повернутим на адресу суду поштовим конвертом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, з зазначенням причини не вручення за закінченням терміну зберігання.
У зв'язку з чим, 12 лютого 2018 року судом було повторно направлено копію ухвали судді від 22 грудня 2017 року на адресу позивача, що підтверджується супровідним листом наявним в матеріалах справи.
Позивачем вказана копія ухвали судді потворно не отримана, що підтверджується повернутим на адресу суду поштовим конвертом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, з зазначенням причини не вручення за закінченням терміну зберігання.
Зазначаємо, що копія ухвали судді від 22.12.2017 року надсилалась на ім'я позивача - ОСОБА_1, за адресою зазначеною позивачем особисто у позові, а саме: м. Одеса, пр. Адміральський, 1/39, яка також є адресою зареєстрованого місця мешкання позивача, що підтверджується довідкою з відділу адресно-довідкової роботи ГУДМС України в Одеській області.
Відповідно до положень ч.11 ст. 126 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Згідно ч.1 ст. 131 КАС України учасники судового процесу зобов'язанні під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Позивач про зміну адреси місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби, суд не повідомляв, у зв'язку з чим судом направлялась уся поштова кореспонденція за вищевказаною адресою місця реєстрації та мешкання позивача, зазначеною ним особисто у позові.
Відповідно до правової позиції Верховного суду України, зазначеної у постанові від 01.11.2017 року (справа №569/16079/14-ц), законодавець не покладає на суд обов'язку повторно постановити ухвалу про залишення скарги без руху в разі повернення листа з такою ухвалою у зв'язку із закінченням терміну зберігання; водночас строк зберігання поштового відправлення в один місяць дає можливість особі вжити заходів для отримання відправлення та ознайомлення з такою ухвалою протягом цього строку.
Суд також зазначає, що згідно з ч.2 ст. 44 КАС України, учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частини 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що права особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
На підставі вищевикладеного, зазначаємо, що позивачем не отримується поштова кореспонденція за адресою зазначеною ним особисто у позові, у зв'язку з чим, суд позбавлений можливості вручити позивачеві копію ухвали судді, крім того, з дня подання позову до суду, а саме з 18 грудня 2017 року по цей час, тобто більше трьох місяців, позивач не вчинив жодних заходів, щоб дізнатись про стан провадження в цій справі, що дає підстави вважати, що ОСОБА_1 втратив інтерес до провадження в цій справі.
Станом на 02 квітня 2018 року позивач не виконав вимоги ухвали суду від 22 грудня 2017 року у встановлений судом термін.
Відповідно п.1 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Оскільки позивачем не виконані вимоги ухвали суду від 22 грудня 2017 року у встановлений судом термін, позовна заява підлягає поверненню позивачу згідно п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Керуючись п.1 ч.4 ст.169 КАС України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фіскальної служби про визнання незаконною та скасування постанови в справі про порушення митних правил - повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на ухвалу протягом п'ятнадцяти днів з дня її отримання.
Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Калініченко Л. В.