Справа № 520/3387/18
Провадження № 2/520/4180/18
04.04.2018 року
Суддя Київського районного суду м. Одеси Коваленко О.Б., розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Державний нотаріус Другої Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 про визнання заповіту подружжя недійсним ,-
22.03.2018 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Державний нотаріус Другої Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 про визнання заповіту подружжя недійсним, та просить суд визнати недійсним заповіт подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_8 щодо майна, яке належить їм на праві спільної сумісної власності, посвідчений державним нотаріусом Другої Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_7, 02 червня 2011 року, зареєстрований в реєстрі за №1-1409. Згідно вказаного заповіту подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_8 заповіли належний їм садовий будинок 996, що розташований за адресою: Одеська область, м.Білгород-Дністровський, смт Затока, садівниче товариство «Прибой», включаючи земельну ділянку загальною площею 0,028 га, за цією ж адресою, на якій розташований даний садовий будинок.
Пунктом 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ « Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ від 01.03.2013 року № 3 було сформульовано наступну правову позицію: « виключна підсудність встановлена для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна».
До того ж, Пленум Верховного суду України в п.27 своєї Постанови № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» сформулював наступну правову позицію: «позови про визнання правочинів недійсними щодо нерухомого майна та застосування наслідків недійсності пред'являються за місцезнаходженням майна».
Згідно з правовою позицією Конституційного суду України, викладеній в абзаці шостому п.2.2. рішення КСУ від 11 .02.2014 року № 1-рп/2014 у справі №1-1/2014 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_9 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 1241 Цивільного кодексу України визначено, що «виходячи зі змісту положень частин першої, другої, третьої статті 202 Кодексу заповіт за своєю правовою природою є одностороннім правочином - дією особи, спрямованої на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків».
Отже, спірний заповіт як правочин безпосередньо створює підстави для набуття, зміни або припинення цивільних прав спадкоємців щодо визначеного у даному заповіті нерухомого майна.
Пунктом 41 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ « Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ від 01.03.2013 року №3 визнається, що у разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Згідно частини 1 статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
На підставі викладеного та керуючись ст. 31 ЦПК України, суддя
Матеріали справи № 520/3387/18 (провадження № 2/520/4180/18) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Державний нотаріус Другої Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 про визнання заповіту подружжя недійсним передати на розгляд до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ( 67707, Одеська область, м.Білгород-Дністровський, вул.Військової слави, 27).
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Коваленко О. Б.