Справа № 500/740/18
Провадження № 2/500/1533/18
02 квітня 2018 року
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого - судді Адамова А.С.,
за участю секретаря - Нікітіної Ю.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізмаїлі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3про визнання права власності на спадкове майно,
12.02.2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами, якими просять суд визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті батьків ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, мотивуючи тим, що нотаріусом йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку із тим, що право власності на будинок не зареєстровано у встановленому законом порядку.
В судовому засіданні від 12.03.2018р. протокольною ухвалою було витребувано від приватного нотаріуса Ізмаїльського міського нотаріального округу Головного територіального управління юстиції в Одеській області Єфіменко М.Д. копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, та залучено до участі у справі співвідповідача ОСОБА_3.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, сповіщений належним чином про час та місце розгляду справи, надав до суду письмову заяву розгляд справи без його участі, в якій наполягав на задоволенні позовних вимог.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, сповіщені належним чином про час та місце розгляду справи, надали до суду письмові заяви про визнання позову та розгляд справи без їх участі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що згідно договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки під будівництво індивідуального житлового будинку на право особистої власності НОМЕР_3 від 11.06.1965р. ОСОБА_4 надана на праві безстрокового користування земельна ділянка АДРЕСА_1, що підтверджено також витягом із рішення Виконкому Ізмаїльської міської Ради депутатів трудівників від 13.05.1965р.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 06.09.1997 року, виданого відділом реєстрації актів громадського стану виконкому Ізмаїльської міської Ради Одеської області, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР (1963 рік), діючого на час відкриття спадщини, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Відповідно до ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР (1963 рік), при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР (1963 рік), що був чинний на час відкриття спадщини, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно п.1 ч.1 ст. 549 ЦК УРСР (1963 року) спадкоємець, який фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, вважається таким, що прийняв спадщину.
Відповідно ст. 553 ЦК УРСР (1963 року) спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить зокрема - житловий будинок АДРЕСА_1, який фактично, відповідно до ст. ст. 548, 549 ЦК УРСР (1963 рік), що був чинний на час відкриття спадщини, прийняла його дружина ОСОБА_5, син ОСОБА_1, оскільки вступили в управління та володіння спадковим майном.
Також, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 22.02.2002р. звернулися до Ізмаїльської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після ОСОБА_4 у вигляді акцій ВАТ «Дунайсудосервіс» та отримали свідоцтво про право на спадщину за законом на вказане майно.
Згідно розпорядження Ізмаїльського міського голови №57 від 19.02.2016р. «Про перейменування вулиць, провулків та проспекту в м. Ізмаїл Одеської області» АДРЕСА_1 перейменовано у АДРЕСА_1.
Згідно Адресного реєстру м. Ізмаїл, вищевказаний об'єкт нерухомості має юридичний адрес АДРЕСА_1.
Відповідно до технічного паспорту КП «Ізмаїльське МБТІ» та Звіту про незалежну оцінку майна №07022018-004 від 07.02.2018р., наданого ФОП ОСОБА_9, на житловий будинок АДРЕСА_1, за вказаною адресою розташований житловий будинок, який побудований та введений в експлуатацію у 1968р.
Згідно довідки КП «Ізмаїльське МБТІ» за №629 від 10.04.2017р. право власності за договором про надання у безстрокове користування земельною ділянкою під будівництво індивідуального житлового будинку на право особистої власності НОМЕР_3 від 11.06.1965р. не зареєстровано. Об'єктів самочинного будівництва за адресою: АДРЕСА_1, не виявлено. Дата останньої інвентаризації 05.04.2017р.
Згідно довідки КП «Ізмаїльське МБТІ» за №515 від 02.04.2018р., відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи КП «Ізмаїльське МБТІ» на об'єкт нерухомості по АДРЕСА_1 станом на 31.12.2012р. власником є ОСОБА_4 (рос. мовою) на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку від 11.06.1965р., посвідчений державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори в реєстрі НОМЕР_3.
За життя ОСОБА_5 та ОСОБА_1 не оформили в установленому законом порядку своїх спадкових прав на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 08.01.2014 року, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2.
Після смерті ОСОБА_5 згідно ст.1220 ЦК України відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить 1/2 частина житлового будинку з надвірними спорудами, який розташований по АДРЕСА_1.
Спадкоємцями першої черги за законом, відповідно до ст. 1261 ЦК України, після смерті ОСОБА_5 стали її діти: син ОСОБА_1, що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 08.07.1970р., та дочка ОСОБА_2.
Позивач спадщину прийняв фактично, оскільки на день смерті спадкодавця, час відкриття спадщини, протягом шести місяців проживав та був зареєстрований разом із спадкодавцем за однією адресою та по цей час.
Відповідно до заповіту, посвідченого 08.04.2008 року приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Єфіменко М.Д., зареєстрованого в реєстрі за №3070, ОСОБА_5 належну їй на праві власності частину житлового будинку АДРЕСА_2 заповіла ОСОБА_3, а грошові внески у ВАТ «Державний ощадний банк Україна» заповіла ОСОБА_2
Відповідач ОСОБА_3, як спадкоємець за заповітом, спадщину за заповітом після ОСОБА_5 прийняв так як 02.07.2014р. звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Дочка спадкодавця ОСОБА_2 спадщину після смерті матері не прийняла, оскільки на момент смерті спадкодавця, час відкриття спадщини, та протягом шести місяців не проживала та не була зареєстрована разом із спадкодавцем за однією адресою, заяву про прийняття спадщину у встановлений законом строк до нотаріуса не подавала.
Житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 не охоплений заповітом, отже спадкується по закону.
На звернення позивача до приватного нотаріуса Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Єфіменко М.Д. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом у вигляді частки житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1, письмовою відповіддю нотаріуса за №01-16/77 від 26.01.2018р. йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку із тим, що існує заповіт від імені ОСОБА_5 на належну на праві власності частку житлового будинку АДРЕСА_2 на ім'я ОСОБА_3 та на грошові внески - на ім'я ОСОБА_2. Також, право власності на житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 не зареєстровано у встановленому законом порядку.
Також судом досліджено спадкову справу №301, заведену Ізмаїльською державною нотаріальною конторою після ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_1 та ОСОБА_5 щодо акцій, що належали померлому.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно із ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною 1 статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Частиною 1 ст. 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
Відповідно до ч. 1 статті 1234 ЦК України визначено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Згідно ч. 1 ст. 1235 ЦК України встановлено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно до п.п. 4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів. Спадкоємець повинен надати нотаріусу правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності спадкодавця на нерухоме майно.
Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.
Згідно п. 3.1 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Відповідно до ст. 316 Цивільного Кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Враховуючи викладене, на думку суду правомірними є вимоги щодо спадкування спадкоємцем ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батьків ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.
У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13, 78, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, у тому числі, з огляду на те, що відповідач визнав позов і обставини визнані сторонами не підлягають доказуванню у відповідності до ст. 81 ч.1 ЦПК України. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1)до ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_6, виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області 02.06.1999 року, місце проживання: АДРЕСА_3), ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_7, виданий Ізмаїльським МВ ГУМВС України в Одеській області 02.09.2008 року, місце проживання: АДРЕСА_2)про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 04.04.2018р.
Суддя: А.С.Адамов