Справа №479/1009/17 04.04.2018
Провадження №22-ц/784/516/18
Справа № 479/1009/17
Провадження № 22ц/784/516/18 Головуючий у 1-ї інстанції Репушевська О.В.
Категорія 56 Доповідач апеляційного суду Ямкова О.О.
Іменем України
4 квітня 2018 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого: Ямкової О.О.,
суддів: Колосовського С.Ю., Локтіонової О.В.,
із секретарем: Горенко Ю.В.,
за участю: представника позивача - Гофман О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»
(далі - АТ «Ощадбанк»)
на рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 7 лютого 2018 року, ухваленого під головуванням судді Репушевської О.В. у приміщенні суду в с.м.т. Криве Озеро Миколаївської області в 16 годин 10 хвилин, зі складенням повного тексту судового рішення 14 лютого 2018 року, по справі
за позовом
АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_3
про відшкодування шкоди, заподіяної працівником підприємству,
У листопаді 2017 року АТ «Ощадбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3. про покриття шкоди, що заподіяна банку злочинними діями відповідача, яка була його працівником, шляхом стягнення з останньої на його користь 27 906 грн. 71 коп. заборгованості за кредитом.
Позивач зазначав, що ОСОБА_3 працювала у банківської установі з 3 липня 2006 року по 10 квітня 2014 року на різних посадах. Працюючи на посаді юриста відповідач вступила в злочинний зговір з колишнім керуючим філії банка ОСОБА_4, та підробила кредитний договір і два договори поруки від 22 червня 2007 року, за якими отримала в касі банку 15 000 грн. 00 коп.
ІНФОРМАЦІЯ_1 керуючий філії банку ОСОБА_4 помер, внаслідок чого провадження по кримінальній справі закрито у зв'язку з його смертю.
12 жовтня 2012 року ОСОБА_3 звільнена від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 27, частиною 1 статті 366 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення її до кримінальної відповідальності. Провадження по кримінальній справі закрито.
Внаслідок вчинення злочину у співучасті ОСОБА_3 заподіяна шкода банку, яка складається із заборгованості за підробленим кредитним договором в загальній сумі 27 906грн. 71 коп., а саме: 5 798 грн. 41 коп. тіла кредиту, 654 грн. 60 коп. процентів за кредитом, 111грн. 23 коп. комісії, 12 862 грн. 77 коп. пені, 7 278 грн. 52 коп. збитків від інфляції, 1 201грн. 18 коп.- 3% річних.
27 січня 2017 року на адресу банку надіслана копія постанови про закриття провадження по кримінальній справі відносно відповідача ОСОБА_3, після чого у встановлений строк позивач звернувся до суду .
Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 7 лютого 2017 року у задоволенні позову відмовлено за недоведеністю.
В апеляційній скарзі представник позивача АТ «Ощадбанк»., посилаючись на порушення судом норм матеріального права та невідповідність його висновків обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позов банку задовольнити.
На думку позивача судом першої інстанції не взято до уваги, що наявність постанови про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за нереабілітуючими обставинами є безперечним доказом заподіяння шкоди банку у розрахованому ним розмірі на час розгляду цивільної справи.
Не погодившись з доводами апеляційної скарги, відповідачем надано письмовий відзив, в якому вона вважала правильними висновки суду першої інстанції стосовно відсутності доказів заподіяння нею шкоди за кредитним договором від 22 червня 2007 року, так як кошти за цим договором нею не отримувалися.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.
Судом установлено, що відповідач працювала на різних посадах у АТ «Ощадбанк» в період з 3 липня 2006 року по 10 квітня 2014 року, в тому числі з 26 вересня 2006 року на посаді юриста 2 категорії Кривоозерського відділення.
Постановою Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 12 жовтня 2012 року ОСОБА_3 звільнена від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 27, частиною 1 статті 366 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення її до кримінальної відповідальності. Провадження по кримінальній справі закрито.
Із змісту постанови вбачається, що ОСОБА_3 обвинувачувалася в тому, що перебуваючи на посаді юриста 2 категорії вступила в злочинну змову з керуючим філії ОСОБА_4, де отримавши від нього злочинний наказ виготовила кредитний договір, договори поруки від 22 червня 2007 року, та інші документи, підписала їх від інших осіб, та передала йому з метою подальшого використання. Гроші за підробленими документами нею особисто не отримувалися.
Постановою прокурора Кривоозерського району Миколаївської області від 22 червня 2012 року у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 відмовлено у зв'язку з відсутністю у її діях складу злочину, передбаченого частиною 3 статті 191 КК України, а саме за відсутністю доказів безпосереднього заволодіння нею грошовими коштами, та об'єктивно встановленими обставинами справи стосовно отримання кредитних коштів керуючим банка, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Вважаючи заподіяння шкоди АТ «Ощадбанк» внаслідок злочинних дій ОСОБА_3, банк обґрунтовував свій позов необхідністю покриття заборгованості за цим кредитним договором у розмірі та у відповідності до його умов за нарахуваннями здійсненими ним на час розгляду цивільної справи.
Встановивши такі обставини, та відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції керувався тим, що банком не доведено розмір заподіяної йому шкоди відповідачем та наявність між шкодою та діями ОСОБА_3 причинно-наслідкового зв'язку, оскільки ним неправомірно ототожнений розмір заборгованості за кредитним договором та розмір шкоди, заподіяної працівником підприємству, за яке він може нести матеріальну відповідальність.
В той же час судом визначено, що моментом виявлення заподіяної банку шкоди є отримання ним 24 січня 2017 року постанови про закриття провадження по справі відносно ОСОБА_3.
Проте з такими висновками погодитися неможна, так як вони не відповідають нормам матеріального права та встановленим обставинам справи.
Відповідно до п. 3 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, у випадку, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.
Статями 136, 233 КЗпП України передбачено, що у випадку незгоди працівника покрити завдану шкоду, власник або його уповноважений орган подає позов до відповідного суду в строк до одного року з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
За змістом ч. 2 п. 3, 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємством, установам, організаціям їх працівниками» суд, керуючись вимогами цивільного процесуального законодавства, у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135?, 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з'ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.
Також судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений ст. 233 КЗпП України річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення до суду. Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником.
У відповідності до правових позицій, викладених у Постановах Верховного Суду України від 2 березня 2016 року у справі №6-1263цс15 і від 27 квітня 2016 року у справі №6-216цс16, прийняття постанови про порушення кримінальної справи, або про звільнення особи від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження не усуває юридичного значення доведених до відома юридичної особи або органу державного управління актів, висновків та інших документів, здатних підтвердити початок перебігу встановленого ч. 3 ст. 233 КЗпП України строку звернення до суду.
Так, за матеріалами кримінальної справи, дослідженої у судах першої та апеляційної інстанцій, вбачається, що 3 травня 2012 року керівником філії банку на адресу прокуратури направлено клопотання щодо застосування заходів прокурорського реагування до позичальника та його поручителів у зв'язку з неповерненням кредитних коштів в загальній сумі 7 849 грн. 28 коп. за кредитним договором від 22 червня 2007 року та договорів поруки на його забезпечення у строки визначені цими договорами - 21 червня 2010 року (а.крим.с.3).
На підставі цього клопотання та проведеної за ним перевірки прокуратурою встановлена підробка кредитного договору та договорів поруки службовими особами з метою заволодіння грошовими коштами банка на суму 15 000 грн., внаслідок чого порушена кримінальна справа за фактом заволодіння коштами (а.крим.с.1-2).
У подальшому органами прокуратури повідомлено банк про оформлення укладеного договору юристом Сидоренко В.С., внаслідок чого у АТ «Ощадбанк» витребувано документи щодо її призначення на посаду та її посадова інструкція, а також здійснена виїмка оригіналів кредитних документів. На зазначені повідомлення банком на адресу слідчих органів направлена відповідна інформація та листи 24 травня 2012 року (а.крим.с.26-93).
В межах кримінального провадження прокурором в інтересах АТ «Ощадбанк» пред'явлено цивільний позов до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди на користь банка в сумі 5 798 грн. 41 коп., що складає залишок заборгованості за тілом кредиту (а.крим.с.135-138).
13 червня 2012 року прокуратурою Кривоозерського району Миколаївської області на ім'я керуючого філії АТ «Ощадбанк» направлено подання про усунення причин злочину та умов, що сприяли його вчиненню, в якому чітко, повно та обґрунтовано викладені обставини вчинення ОСОБА_3 підробки документів. У поданні поставлена вимога його розглянути, притягнути винних осіб до дисціплінарної відповідальності та повідомити в місячний термін прокурора про результати його розгляду (а.крим.с.139-141).
Разом з тим, позивач не тільки не звернувся своєчасно до суду з позовом, з огляду на строки кредитного договору, але не звернувся і після повідомлення йому щодо дій працівника, що мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку у травні 2012 року та після надсилання на його адресу відповідного подання у червні 2012 року.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що початком перебігу строку встановленого ч. 3 ст. 233 КЗпП України строку звернення банком до суду є 24 травня 2012 року, дата отримання повідомлення щодо дій працівника банка за його клопотанням щодо проведення перевірки по виявленої шкоді та направлення відповідної інформації до слідчих органів.
Але, починаючи з цього строку банк не тільки не притягнув ОСОБА_3 до дисціплінарної та матеріальної відповідальності, але взагалі не прийняв до неї як працівника будь-яких заходів щодо вирішення питання про покриття виявленої шкоди, з урахуванням того, що відповідач продовжувала працювати у банку до 10 квітня 2014 року.
Посилання позивача на початок перебігу строку з січня 2017 року не тільки є неспроможними, але ще і спростовуються матеріалами дослідженої кримінальної справи, в тому числі у зв'язку зі зверненням банка з позовом до осіб, які не підписували кредитний договір, та договір поруки з надуманих підстав, за відсутності оригіналів кредитної справи, яка приєднана до матеріалів кримінальної справи в якості речового доказу, та показне витребування постанови про закриття провадження по справі відносно відповідача по цивільній справі, яка вже була відповідачем за цивільним позовом у кримінальній справі.
Таким чином, правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача шкоди у розмірі прямих збитків в сумі тіла кредиту немає, так як банком пропущений строк на звернення до суду з цими вимогами.
Отже, за наведених вище обставин, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з підстави, передбачених п.п. 3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову за пропуском звернення до суду.
Підстав для визначення та розподілу судових витрат у відповідності до ст. 141 ЦПК України не має.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 389 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу АТ «Ощадбанк» задовольнити частково.
Рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 7 лютого 2018 року скасувати та ухвалите нове, яким у задоволенні позову АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником підприємству - відмовити за пропуском строку на звернення до суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду, починаючи з дня складення повного змісту рішення.
Повний текст постанови буде складено 4 квітня 2018 року, після проголошення вступної та резолютивної частини.
Головуючий О.О. Ямкова
Судді С.Ю. Колосовський
О.В. Локтіонова