29 березня 2018 року
Київ
справа №9901/460/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Коваленко Н.В.,
суддів Анцупової Т.О., Гімона М.М., Стародуба О.П., Кравчука В.М.,
за участю секретаря судового засідання Буденко В.В,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1,
представник відповідача Біркіна А.В.,
при розгляді у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та нечинними положень нормативно-правового акту,
розглянувши клопотання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про залишення позову без розгляду,
ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та нечинними пп. 4.10.1-4.10.3, 4.10.5, 4.10.6 п. 4.10 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 з урахуванням змін, внесених рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 грудня 2017 року №140/зп-17.
Позов мотивовано тим, що 29 грудня 2017 року Вищою кваліфікаційною комісією суддів України було прийнято рішення № 140/зп-17, яким внесені зміни до Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13 жовтня 2016 року №81/зп-16. Вказаним рішенням Регламент Вищої кваліфікаційної комісії суддів України було, зокрема, доповнено п. 4.10 під назвою «Порядок розгляду Комісією інформації щодо судді (кандидата на посаду судді), висновку про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, наданих Громадською радою доброчесності», який складається з 11 підпунктів. На думку позивача, підпункти 4.10.1-4.10.3, 4.10.5, 4.10.6 п. 4.10 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України суперечать вимогам статті 19 Конституції України, статті 87, частини першої статті 88, частин третьої та четвертої статті 92, статті 93, частини восьмої статті 98 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
В судовому засіданні 29 березня 2018 року представником Вищої кваліфікаційної комісії суддів України заявлено клопотання про залишення позову без розгляду на підставі пунктів 1 та 2 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України. В обґрунтування заявленого клопотання зазначено, що позовна заява була подана ОСОБА_1 як фізичною особою, хоча обґрунтовуючи порушення своїх прав, останній зазначив, що оспорювані положення безпосередньо впливають на обсяг його прав та обов'язків, як члена Громадської ради доброчесності і можуть призвести до неможливості виконувати Громадською радою доброчесності покладених на неї Законом функції. В свою чергу ОСОБА_1 не надано жодних доказів порушення його прав, свобод чи інтересів з боку Вищої кваліфікаційної комісії суддів України як фізичної особи, крім того, Регламентом Комісії жодним чином не може встановлюватись будь-які обмеження прав, свобод чи законних інтересів фізичної особи, оскільки ним визначено порядок роботи Комісії, спрямований на реалізацію повноважень, визначених Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Якщо ОСОБА_1 звертається до суду в інтересах Громадської ради доброчесності, він повинен надати документ на підтвердження його повноважень щодо представництва інтересів Громадської ради доброчесності. Такий документ визначено частиною другою статті 24 Розділу 5 Регламенту Громадської ради доброчесності, схваленого рішенням Громадської ради доброчесності від 23 листопада 2016 року № 1/2016, відповідно до якої - повноваження уповноваженого представника підтверджується письмовим рішенням Громадської ради доброчесності, прийнятим на зборах Громадської ради доброчесності або на засіданні колегії.
Позивач щодо задоволення клопотання заперечував, посилаючись на те, що дії відповідача щодо внесення змін до регламенту, яким визначається порядок діяльності та обов'язки Громадської ради доброчесності, безпосередньо впливають на обсяг прав та обов'язків ОСОБА_1 як члена Громадської ради доброчесності. Просив відмовити в задоволенні зазначеного клопотання.
Заслухавши пояснення сторін, колегія суддів дійшла висновку по відсутність підстав для залишення позову без розгляду, з огляду на наступне.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Стосовно конституційного права особи на захист від порушень з боку органів державної влади, то офіційне тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України міститься, зокрема, у рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011. У цьому рішенні Конституційний Суд України, серед іншого, відзначив, що «права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі положень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що ОСОБА_1 має адміністративну процесуальну дієздатність, є членом Громадської ради доброчесності.
Відповідно до статті 24 Розділу 5 Регламенту Громадської ради доброчесності, схваленого рішенням Громадської ради доброчесності від 23 листопада 2016 року № 1/2016, Колегія Ради визначає уповноваженого представника (представників) Ради для участі у засіданнях Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо кваліфікаційного оцінювання суддів. Повноваження уповноваженого представника підтверджується письмовим рішенням Ради, прийнятим на засіданні колегії.
Отже положення зазначеної статті, на які посилається представник відповідача у клопотанні про залишення позову без розгляду, передбачає порядок визначення уповноваженого представника (представників) Ради для участі у засіданнях Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо кваліфікаційного оцінювання суддів, а не представництво Громадської ради доброчесності в цілому.
Відповідно до положень пунктів 1 та 2 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності; позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
З огляду на зазначені обставини, суд не має підстав для залишення позову без розгляду на підставі пунктів 1 та 2 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим клопотання відповідача про залишення даного позову без розгляду задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 2, 5, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,
відмовити в задоволенні клопотання представника Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про залишення позову без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення і оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 04.04.2018.
Головуючий суддя Н.В.Коваленко
Судді Т.О.Анцупова
М.М.Гімон
О.П.Стародуб
В.М.Кравчук