Справа № 669/1137/17
Головуючий у 1-й інстанції: Бараболя Н.С.
Суддя-доповідач: Курко О. П.
03 квітня 2018 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Драчук Т. О. Совгири Д. І.
за участю:
секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Білогірського районного суду Хмельницької області від 05 лютого 2018 року (смт. Білогір'я) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Виконувача обов'язків заступника начальника Львівської митниці Державної фіскальної служби - начальник Управління протидії митним правопорушенням Скромного Ярослава Ігоровича, Львівської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил,
в жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Білогірського районного суду Хмельницької області з позовом до Виконувача обов'язків заступника начальника Львівської митниці Державної фіскальної служби - начальник Управління протидії митним правопорушенням Скромного Ярослава Ігоровича, Львівської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил за № 4259/20900/17 від 18 вересня 2017 року.
Постановою Білогірського районного суду Хмельницької області від 05 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено частково, а саме: скасовано постанову в. о. заступника начальника Львівської митниці ДФС - начальника УПМП Скромного Ярослава Ігоровича № 4259/20900/17 від 18 вересня 2017 року про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 МК України та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу на суму 8500,00 грн. Справу направлено на новий розгляд в. о. заступника начальника Львівської митниці ДФС - начальника УПМП Скромному Ярославу Ігоровичу.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що постановою в справі про порушення митних правил № 4259/20900/17 від 18 вересня 2017 року ОСОБА_2 притягнено до відповідальності за ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу 8500 гривень.
З постанови в справі про порушення митних правил за № 4259/20900/17 від 18 вересня 2017 вбачається, що під час здійснення митних формальностей було проведено аналітично-перевірочні заходи з використанням баз даних, а саме: ПІК "Інспектор-2006" та в ЄАІС ДФС та встановлено, що 14.07.2017р. через пункт пропуску "Шегині-Медика" Львівської митниці ДФС було ввезено на митну територію України автомобіль марки "Ford Escort", VIN: НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 (країна реєстрації - Республіка Польща). Даний транспортний засіб був ввезений без письмового декларування та сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті транспортних засобів на строк, передбачений нормами ст. 95 МК України.
Одночасно було встановлено відсутність у ПІК "Інспектор-2006" та ЄАІС ДФС України інформації про вивезення з митної території України вказаного автомобіля станом на 23.08.2017 року.
ОСОБА_2 надано відомості згідно яких він не зміг вивезти автомобіль, яким тимчасово приїхав до України у зв'язку із відсутністю закордонного паспорта, що унеможливлювало перетин кордону позивачем. Вказана обставина підтверджується копією біометричного паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3), виданого на ім'я ОСОБА_2, де в графі "Дата видачі" вказано, що даний документ виготовлено 25.07.2017 року. А також повідомленням Білогірського РС УДМС в Хмельницькій області №20/1212 від 26.12.2017 року, згідно якого громадянин ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, 21.08.2017 року одержав паспорт громадянина України для виїзду за кордон, серії НОМЕР_4. Затримка у видачі паспорта відбулася у зв'язку із різким збільшенням кількості оформлюваних документів про що свідчить скарга позивача на дії Державної міграційної служби України, а також повідомлення на скаргу №Я-109 від 31.07.2017 року.
Не погоджуючись з даною постановою, позивач звернувся з позов до суду.
Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що в.о. начальника Львівської митниці ДФС - начальника УПМП Скромний Ярослав Ігорович розглядаючи справу про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не дослідив в повному обсязі всі обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про порушення митних правил, які б підтвердили вчинення позивачем адміністративного правопорушення, чим порушив право позивача на захист.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 95 МК України для автомобільного транспорту встановлено строк транзитного перевезення в десять діб, а у разі переміщення в зоні діяльності одного митного органу - п'ять діб.
Згідно з ч. 3 ст. 470 МК України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Виходячи з наведених норм законодавства та встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем було перевищено транзитний строк встановлений ст.95 МК України для доставки до митного органу автомобіля, що перебуває під митним контролем.
Згідно ч. 1 ст. 192 МК України обов'язок термінового повідомлення найближчого органу доходів і зборів про обставини події (аварії або дії обставин непереборної сили), місце знаходження товарів і транспортного засобу покладається на перевізника у випадку, якщо він не зміг прибути до митного органу призначення.
Відповідно до ч. 1 ст. 460 МК України вчинення порушень митних правил, передбачених ст. 470 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.
Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вказані норми чітко визначають умови звільнення особи від відповідальності за перелічені порушення митних правил, якими є: аварія, дія обставин непереборної сили або протиправні дії третіх осіб, що підтверджується відповідними документами.
Відповідно до п.п. "в" п. 2 Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України 17 листопада 2005 року № 1118, обставинами непереборної сили є: смерть власника ТЗ; стихійне лихо (пожежа, повінь, інше стихійне лихо чи сезонне природне явище, зокрема замерзання моря, проток, портів тощо, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів); військові дії чи надзвичайний стан у регіоні, через який переміщується ТЗ; страйк; злочинні дії третіх осіб, спрямовані проти власника ТЗ; дорожня пригода за участю ТЗ, яка спричинила повне або часткове його пошкодження; неможливість подальшого руху ТЗ, якщо зсув або ожеледиця створює небезпеку чи загрозу дорожньому руху, життю чи здоров'ю людей або навколишньому середовищу; інші схожі за характером обставини чи події.
Також згідно з п. 2 розділу VIII "Підтвердження факту втрати товарів унаслідок аварії або дії обставин непоборної сили" Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2013 р. № 657, обставини непереборної сили - це надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадянські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов'язкових для особи, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події; аварія - небезпечна подія техногенного характеру, у зв'язку з якою товари, транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, були пошкоджені (зіпсовані, знищені, втрачені тощо) або потребували певного часу для відновлення можливості їх переміщення з метою забезпечення виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи; факт аварії чи дії обставин непереборної сили - часткове чи повне пошкодження (зіпсуття, знищення, втрата тощо) товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, або позбавлення можливості виконання відповідною особою передбачених законодавством України з питань державної митної справи або встановлених відповідним митним органом України вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем.
Відповідно до п. 3 вказаного Порядку залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції.
Колегія суддів зауважує, що відсутність закордонного паспорта не може бути причиною того, що автомобіль не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення та, відповідно, дана обставина не може призупиняти строк дії транзиту належного позивачу транспортного засобу.
Окрім того, згідно п. 3 ч. 1 ст. 191 Митного кодексу України, перевізники мають право замінювати уповноважену перевізником особу (водія), відповідальну за доставку товарів до органу доходів і зборів призначення, попередньо повідомивши цей орган про причини такої заміни (стан здоров'я, візові питання, вимоги Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення).
Суд зазначає, що згідно п. 2 ч. 1 ст. 192 МК України, якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов'язаний терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.
Однак, ОСОБА_2 до органів доходів і зборів із повідомленням щодо факту аварії або дії обставин непереборної сили не звертався.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження настання у позивача непереборних обставин, які унеможливили вивезення транспортного засобу у встановлені законодавством терміни.
Відтак, доводи апеляційної скарги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, а встановлені у справі обставини підтверджуються матеріалами справи.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Отже, висновки суду першої інстанції по суті спору не відповідають встановленим у справі обставинам, що призвело до неправильного її вирішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби України задовольнити повністю.
Постанову Білогірського районного суду Хмельницької області від 05 лютого 2018 року - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили в порядку ст. 325 КАС України та згідно ст. 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова суду складена в повному обсязі 03 квітня 2018 року.
Головуючий Курко О. П.
Судді Драчук Т. О. Совгира Д. І.