Справа № 383/860/17
Номер провадження 2/383/56/18
02 квітня 2018 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді - Адаменко І.А.,
за участю:
секретаря судового засідання Одінцової Н.Г.,
позивача ОСОБА_1,
представника позивача - адвоката ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бобринець Кіровоградської області, в залі засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу № 383/860/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування витрат пов'язаних з утриманням житлового будинку,-
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовними вимогами до ОСОБА_3 про відшкодування витрат пов'язаних з утриманням житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, в розмірі 31719 грн.
Обгрунтовуючи позов зазначила, що 29.11.1991 року уклала шлюб з ОСОБА_5 та з 13.05.1992 року була зареєстрована у будинку за адресою: АДРЕСА_1, який на той час належав її свекрусі ОСОБА_6, де проживала разом з чоловіком та донькою ОСОБА_7 з 13.05.1992 року по травень 2017 року, тобто 25 років. Коли ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік стосунки з між нею та свекрухою погіршилися.
На даний час власником будинку за вказаною адресою є відповідачка, яка є рідною сестрою її померлого чоловіка. В квітні 2017 року відповідачка повідомила її про те, щоб вибиралася з будинку, оскільки є власницею вказаного будинку. Позивач відмовилась, але ОСОБА_3 постійно влаштовувала скандали з цього приводу та погрожувала їй, що поміняє замки в будинку.
При цьому зазначила, що нею з чоловіком були проведені ремонтні роботи в будинку, а саме придбані та встановлені платикові вікна на загальну сумі 7619 грн., придбаний асфальтобетон на суму 10000 грн., проведено газ в будинку на який витратили 10000 грн., придбано будівельні матеріли на ремонт кухні в розмірі 4100 грн., тобто понесені витрати на утримання будинку на загальну суму 31719 грн.
Також, нею разом з покійним чоловіком, на протязі всього часу проживання постійно здійснювався догляд за будинком для покращення житлових умов в будинку та прибудинкової території та сплачувалися комунальні послуги.
Посилаючись на вказані обставини вважає, що з ОСОБА_3 повинні бути стягнуті на її користь витрати на утримання житлового будинку за вказаною адресою на загальну суму 31719 грн.
У судовому засіданні позивач поданий позов підтримала та просила його задовольнити пояснивши, що власниками будинку за адресою: АДРЕСА_1, були батьки її покійного чоловіка ОСОБА_5. В домоволодінні за вказаною адресою проживала з 1992 року, спочатку проживали у літній кухні по 1994 рік, потім з квітня 1995 року перейшли проживати до будинку, де за згодою батьків чоловіка зробили ремонт, провели воду та газ, побудували сарай, веранду, встановили пластикові вікна. В будинку проживала до 01.05.2017 року, а потім відповідачка змусила її покинути будинок.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надав суду пояснення аналогічні змісту позовної заяви та просила позов задовольнити. Подала до суду відповідь на відзив, згідно якого вважає безпідставними посилання відповідача на те, що не була повідомлена та не давала згоди на проведення ремонтних робіт в будинку, оскільки позивач проживала у будинку з 13.05.1992 року, а відповідач стала його власником лише 04.04.2017 року та до цього власником будинку була свекруха позивача, яка не заперечувала проти поліпшення житлових умов в будинку (а.с.104-105).
Відповідач заперечила проти задоволення позову та просила відмовити в його задоволенні. Надала відзив на позовну заяву, згідно якого вказала, що рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 18.02.2009 року за нею було визнано право власності на 2/5 частини житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_8. Згідно договору дарування частки житлового будинку від 04.04.2017 року її мати ОСОБА_6 подарувала їй 3/5 частки житлового будинку за вказаною адресою. Позивач була зареєстрована та проживала у вказаному будинку разом зі своїм чоловіком ОСОБА_5 її рідним братом та дочкою ОСОБА_7, як член сім'ї власника будинку ОСОБА_6. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її брат ОСОБА_5. Вказує, що після набуття нею права власності на весь будинок у квітні 2017 року позивач ОСОБА_1 у травні 2017 року добровільно виселилася з будинку. Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16.11.2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_7 визнано такими, що втратили право користування житловим будинком з господарсько побутовими будівлями за вказаною адресою.
На час набуття нею права власності на 2/5 частки будинку у 2009 році та інших 3/5 частки у 2017 році вона проживала у с. Вереміївка Бобринецького району та спірним будинком ніколи не користувалась та не відносилася до членів сім»ї позивача, й плату за користування будинком від позивача не отримувала. Позивач проживаючи у будинку зі своєю родиною, використовувала будинок на власний розсуд, проводили роботи по його утриманню та ремонту, направлені на покращення саме своїх житлових умов. Вказує, що з того часу як вона стала власником будинку вона не давала згоди на проведення ремонтних робіт в будинку позивачці. Доказів необхідності повернення позивачу витрат на ремонт будинку для його збереження останнім не надано. Окрім того, підключення будинку до газопостачання було здійснено у 1997 році за кошти батьків та коли вона співвласником будинку ще не була.
Суд, заслухавши пояснення сторін та інших учасників справи, свідків, дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач з 29.11.1991 року перебувала у зареєстрованому шлюбі із братом відповідачки, ОСОБА_5, від якого у них ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась донька ОСОБА_7 (а.с.7,8).
Як вбачається з копії домової книги на домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 (а.с.9-10) та копії паспорта позивача (а.с.5-6), остання зареєстрована за вказаною адресою з 12.05.1992 року та до травня 2017 року користувалась вказаним житловим приміщенням як член сім'ї колишніх власників будинку ОСОБА_6 та ОСОБА_8.
Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16.11.2017 року у справі №383/518/17 визнано ОСОБА_1 та ОСОБА_7 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - житловим будинком з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 75-79).
Зокрема вказаним рішення суду встановлено, що на підставі рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 18.02.2009 року за відповідачем ОСОБА_3 визнано право власності на 2/5 частини житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого в АДРЕСА_1, в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_8.
Згідно договору дарування частки житлового будинку від 04.04.2017 року ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_3 3/5 часток житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями АДРЕСА_1.
Отже, ОСОБА_3 набула право власності на весь житловий будинок 04.04.2017р.
Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно роз'яснень п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» №7 від 04.10.1991 року, інші особи, які приймали участь у будівництві жилого будинку (його купівлі) не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво (купівлю будинку), якщо допомогу забудовнику (покупцю) вони надавали не безоплатно. Таке ж право за цих умов належить членам сім'ї власника жилого будинку, якщо вони приймали участь лише у будівництві підсобних будівель (літньої кухні, сараю, тощо) і підсобних приміщень або коли їх затрати на ремонт жилого будинку перевищували покладений на них ст.156 ЖК обов'язок.
Відповідно до ч.1 ст.156 Житлового кодексу Української РСР члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до ч.3 ст.156 Житлового кодексу Української РСР члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу.
До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство (ст.64 ЖК УРСР).
Відповідно до статті 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Згідно змісту ч. 1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб тощо.
Аналогічна норма закріплена в ст.150 ЖК України, відповідно якої, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину
будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого
проживання і проживання членів їх сімей і мають право
розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати,
дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати,
укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що є дочкою позивача, відповідач є її тіткою з якою не спілкується. З 1992 року по 2013 рік проживала з батьками в будинку за адресою: АДРЕСА_1. За цей час батьками проводились ремонті роботи в будинку та подвір'ї, а саме провели газ, воду, заасфальтували двір, зробили ремонт кухні та ванної кімнати, замінили вікна у 2014 році. Протиріч щодо проведення ремонтних робіт у будинку між її батьками та власником будинку, її бабусею, не було. Після смерті батька ОСОБА_5 повною власницею будинку стала відповідачка й у травні 2017 року вони з матір»ю виселилися із будинку, а за рішенням суду втратитили право користування ним.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що позивач є її мачухою, відповідач рідною тіткою. Їй відомо, що позивачка з її батьком за час проживання в будинку за адресою АДРЕСА_1, робили ремонті роботи, клеїли обої, робили ремонт ванної кімнати та кухні, замінювали вікна. Хто саме брав кредит їй невідомо.
Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що знає позивачку, яка є її колишньою сусідкою. Коли позивачка проживала зі своїм покійним чоловіком за адресою АДРЕСА_1, вони робили ремонт в будинку, заасфальтували подвір'я, чистили дах, брали кредит щоб встановити вікна, провели газ, воду. За чиї кошти проводили ці ремонтні роботи їй невідомо.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснив, що у 2014 році безкоштовно допомагав чоловіку позивача ОСОБА_5 укладати асфальт на подвір'ї домоволодіння за адресою АДРЕСА_1. Мати ОСОБА_5 бачила що кладуть асфальт та заперечень він неї не було.
Звертаючись до суду із вказаним позовом позивач зазначила, що нею разом з покійним чоловіком за час проживання у вказаному вище будинку були проведені ремонтні роботи та проведено газ за власні кошти згідно домовленості із попереднім власником будинку, що підтверджує копією чеків про сплату коштів на придбання будівельних матерів, копією договору купівлі-продажу №6/39 від 15.03.2012 року, копією накладної №226 від 06.04.2015 року, копією рахунку-фактури №226 від 03.09.2015 року, копією кредитного договору №33 від 11.09.2015 року, копією квитанції до прибуткового касового ордера №32 від 16.09.2014 року, копією накладної від 16.09.2014 року, копією прибуткового касового ордера №32 від 16.09.2014 року та квитанцією до прибуткового касового ордера №564 від 21.03.1995 року та №1237 від 29.07.1997 року, копією договору про надання послуг з газопостачання від 30.03.2006 року, копією робочого проекту №79 на газопостачання житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.13-46).
Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Разом з тим, оцінюючи покази свідків та надані позивачем письмові докази на підтвердження своїх вимог, суд приходить до висновку, що сам по собі факт проведення ремонтних робіт в будинку правового значення у справі не має, оскільки позивачем не надано переконливих доказів того, що затрати на ремонт жилого будинку перевищували покладений на позивача ст.156 ЖК обов'язок.
Окрім того, ремонтні роботи проводилися в період, коли відповідачка ще не була повним власником будинку за адресою: АДРЕСА_1, та за відома попереднього власника, членом сім»ї якого була позивачка, з дотриманням вимог ст.156 ЖК, а тому, за таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат пов'язаних з утриманням вказаного житлового будинку в розмірі 31719 грн.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, розглянувши спір між сторонами з підстав, зазначених в позові, суд приходить до остаточного висновку про необґрунтованість і недоведеність позовних вимог та необхідності відмови у їх задоволенні.
Керуючись ст.ст. 12, 76-82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 319, 383, 405 ЦК України, ст.ст. 64, 150, 156 Житлового кодексу Української РСР, суд,-
ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_3 про відшкодування витрат пов'язаних з утриманням житлового будинку відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Кіровоградської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до п.п. 15.5) п.15 ч.1 Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Бобринецький районний суд Кіровоградської області).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серія НОМЕР_1, виданий Бобринецьким РВ УМВС України в Кіровоградській області 13 серпня 1999 року, зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1.
Відповідач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, паспорт серія НОМЕР_2, виданий Бобринецьким РВ УМВС МВС України в Кіровоградській області 17 лютого 1998 року, зареєстрована адреса проживання: село Вереміївка Бобринецького району Кіровоградської області, поштовий індекс 27243.
Представник позивача: адвокат ОСОБА_2, свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю від 22 серпня 2013 року №16.
Повне судове рішення складено 04.04.2018 року.
Суддя І.М. Адаменко