Справа № 405/2029/18
1-кс/405/954/18
"30" березня 2018 р. м. Кропивницький
слідчий суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_1 , секретар ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні № 12017120000000213, клопотання т.в.о. слідчого ВРЗЗС СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Перчунове Добровеличківського району Кіровоградської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , ч. 1 ст. 263 КК України, за участю прокурора ОСОБА_5 , слідчого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_6 , підозрюваного ОСОБА_4 ,
слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 .
Органом досудового розслідування ОСОБА_4 повідомлено про підозру за ч.1 ст. 263 КК України, а саме у зберіганні, придбанні,бойового припасу, вибухової речовини, вибухового пристрою, без передбаченого законом дозволу.
Так, досудовим розслідуванням встановлено, що реалізовуючи протиправні наміри ОСОБА_4 , в порушення п. п. 1, 2 Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України», затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2471-XII від 17 червня 1992 року «Про право власності на окремі види майна», з подальшими змінами та доповненнями, згідно яких зброя, боєприпаси, вибухові речовини й засоби вибуху, віднесені до майна, яке не може перебувати у власності громадян, та «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою КМУ від 17.10.1992 р. №576 і «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622, що регулює порядок поводження з цими предметами, вчинив умисні протиправні дії з незаконного зберігання, придбання вибухової речовини, вибухового пристрою без передбаченого законом дозволу.
У виконання злочинного задуму, ОСОБА_4 , у невстановлені досудовим слідством час, обставини і спосіб, незаконно придбав:
-корпус бойової ручної осколкової гранати оборонної дії типу Ф-1, конструктивно оформлений зарядом вибухової речовини;
-уніфікований підривник ручної гранати дистанційної дії типу УЗРГМ (вибуховий пристрій), поєднання якого з корпусом даної гранати являє собою, у зібраному стані, вибуховий пристрій, що відносився до категорії боєприпасів, вчинивши, тим самим, незаконне без передбаченого законом дозволу, придбання бойового припасу, вибухової речовини і вибухового пристрою.
Вказані корпус гранати та підривник, ОСОБА_4 , переніс за місцем свого проживання - квартири АДРЕСА_3 , де незаконно зберігав.
28.03.2018, в період часу з 06 год. 43 хв. до 08 год. 42 хв., у ході обшуку зазначеної квартири - місця проживання ОСОБА_4 , проведеного працівниками поліції на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19 березня 2018 року, були виявлені та вилучені:
- металевий предмет, зовні схожий на корпус ручної гранати Ф-1;
- металевий предмет з циліндричною основою, схожий на підривник ручної гранати дистанційної дії типу УЗРГМ.
Згідно висновку експерта № 16/207 від 28.03.2018, вилучені за місцем проживання ОСОБА_4 металевий предмет схожий на корпус ручної гранати (об'єкт дослідження № 1) та металевий предмет з циліндричною основою (об'єкт № 2), відповідно є:
-корпус бойової ручної осколкової гранати оборонної дії типу Ф-1, придатної для здійснення вибуху, при наявності відповідного засобу ініціювання вибуху в даному випадку від ініціювання вибуху уніфікованим підривником ручних гранат дистанційної дії типу УЗРГМ - предмет дослідження № 2, в якому містилась вибухова речовина - 2,4,6-тринітротолуол (ТНТ, тротил), згідно тактико-тіхнічної характеристики масою 50-56 грам;
-засобом підриву (предмет дослідження № 2), а саме - уніфікованим підривником ручних гранат дистанційної дії типу УЗРГМ з ознаками промислового способу виготовлення, в якому містилась вибухова речовина - ТНРС (0,08 - 1,12 грама), азид свинцю (0,2 грама), тетрил (0,9 - 1,1 грама), який відносився до категорії боєприпасів, був придатний для здійснення вибуху після видалення запобіжної чеки та вивільнення важеля.
Предмет дослідження № 1 конструктивно поєднувався по різьбовому з'єднанню з предметом дослідження № 2 та у зібраному стані являли собою вибуховий пристрій, що відносився до категорії боєприпасів - бойову ручну осколкову гранату оборонної дії типу Ф-1, що була придатна до здійснення вибуху після видалення запобіжної чеки та вивільнення важеля.
У ході слідства, після проведення зазначених експертиз, фрагменти гранати типу Ф-1, що надійшли після дослідження, оглянуті, визнані речовими доказами та передані до кімнати зберігання речових доказів Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області.
Під час розгляду клопотання прокурор та слідчий зазначили про обґрунтованість підозри, наявність ризиків, та неможливість їх запобігання шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
У судовому засіданні захисник просив відмовити у задоволенні клопотання, вказавши, що матеріали клопотання не містять доказів на обґрунтування оголошеної підозри та заявлених ризиків, крім того, прокурором висловлюються загальні твердження, без належної правової аргументації, щодо неможливості запобіганню заявленим ризикам, шляхом застосуванню більш м'якого запобіжного заходу. Крім того, зазначила, що затримання її підзахисного відбувалось з порушенням, а також просила застосувати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Підозрюваний підтримав позицію захисника та просив застосувати відносно нього запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме цілодобовий домашній арешт.
Заслухавши учасників, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов до такого.
28.03.2018 року о 12 год. 30 хвилин ОСОБА_4 затримано в порядку ст.208 КПК України, у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
29.03.2018 року ОСОБА_4 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Крім того, згідно ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Вирішуючи питання щодо наявності обґрунтованої підозри, слідчий суддя зазначає, що термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі-ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
Водночас, практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.
Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.
Наявні матеріали на думку слідчого судді свідчать, що існують факти та інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що ОСОБА_4 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.263 КК України.
Причетність ОСОБА_4 до оголошеної підозри, підтверджується, протоколом обшуку, висновком експерта(а.к. 9-11,17-26).
Інші доводи сторони захисту про існування обґрунтованої підозри, про належність та допустимість доказів, повинні оцінюватися виключно під час розгляду справи по суті у сукупності із іншими доказами.
Також, слідчий суддя встановив наявність наступних ризиків передбачених:
- п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість підозрюваним ухилятися від кримінальної відповідальності, оскільки через тяжкість кримінального правопорушення по якому оголошено про підозру, зібраних у справі доказів та можливе покарання у разі доведення його провини, що свідчить про те, що останній може вчинити спробу направлену на ухилення від кримінальної відповідальності та суду.
- п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість підозрюваним впливати на свідків, а також інших учасників кримінального провадження, які ще в судовому засіданні не допитувалися.
Разом з тим, прокурором не доведено існування інших ризиків.
Згідно ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор), але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті (недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні), слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід ніж той, який зазначений у клопотанні.
Мотивуючи неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам, слідчий в своєму клопотанні про застосування запобіжного заходу тримання під вартою та прокурор в судовому засіданні під час розгляду клопотання слідчого застосовують загальні твердження, без належної аргументації з посиланням на певні обставини, а тому фактично не довели доцільність застосування до ОСОБА_4 лише запобіжного заходу тримання під вартою, а також те, що жоден із більш м'яких, ніж тримання під вартою, запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, тобто, слідчий суддя приходить до переконливого висновку про те, що стороною обвинувачення не надано доказів, достатніх, щоб переконати суд у необхідності застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою.
Під час вирішення про достатній та необхідний запобіжний захід, що може забезпечити належну процесуальну поведінку та запобігти встановленим ризикам, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, сталі соціальні зв'язки, позитивні характеристики, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.
За вказаних обставин, враховуючи наявні ризики, передбачені п.п.1, 2 та 3 ч.1 ст.177 КПК України, а також те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, слідчий суддя визнає за необхідне, з урахуванням вимог ст.181 КПК України, застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід домашній арешт в межах строку досудового розслідування, заборонивши останньому цілодобово залишати житло та поклавши на нього обов'язки передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Керуючись ст.ст.176-197, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -
клопотання т.в.о. слідчого ВРЗЗС СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк до 29.05.2018 року, який полягає у забороні останньому цілодобово залишати квартиру АДРЕСА_3 .
Зобов”язати ОСОБА_4 , прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 на строк до 29.05.2018 року наступні обов'язки:
- не відлучатися із місця проживання, без дозволу слідчого, прокурора та в подальшому суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та в подальшому суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утриматися від спілкування зі свідками за винятком участі в процесуальних діях під час досудового розслідування та у суді.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
Дата закінчення дії ухвали слідчого судді визначити до 29.05.2018 року.
Ухвалу передати до Добровеличківського ВП Новоукраїнського ВП ГУНП в Кіровоградській області - для виконання.
Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження (ч.4 ст.181 КПК України).
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Кіровоградської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Ленінського
районного суду м. Кіровограда ОСОБА_7