Справа № 359/885/18 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/780/378/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
Категорія 18 03.04.2018
03 квітня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_5 ,
засудженого - ОСОБА_6 в режимі відеоконференції під час трансляції з Державної установи «Бориспільська виправна колонія (№119)»,
секретаря судових засідань - ОСОБА_7 ,
провівши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційний розгляд за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2018 року про відмову в задоволенні клопотання щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання засудженого
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Глеваха, Васильківського району, Київської області, до засудження проживав за адресою: АДРЕСА_1 , відбуває покарання у Державній установі «Бориспільська виправна колонія (№119)» за вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 серпня 2013 року,
До Бориспільського міськрайонного суду Київської області у лютому 2018 року надійшло клопотання ОСОБА_6 про умовно-дострокове його звільнення, на підставі ст. 81 КК України, від подальшого відбування покарання, призначеного йому вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 серпня 2013 року за ч.3 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 70 КК України, у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 6 (шість) місяців.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2018 року у задоволенні зазначеного клопотання відмовлено. Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що враховуючи тяжкість та характер вчиненого ОСОБА_6 злочину, дані про особу засудженого, невідбуту частину покарання, яка є досить значною, його нестабільну поведінку, яка постійно змінювалася, та характеристику засудженого, яка також постійно змінювалась, і наявність незнятого в установленому законом порядку стягнення у виді суворої догани, суд першої інстанції, дійшов до висновку, що засуджений не має усіх належних умов, передбачених ст. 81 КК України, для його умовно-дострокового звільнення.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, засуджений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2018 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою подане клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - задовольнити. Підставою для скасування судового рішення апелянт зазначає невідповідність висновків суду, викладених в ухвалі, фактичним обставинам провадження та вимогам чинного законодавства.
Обґрунтовуючи свої вимоги, засуджений посилається на те, що суд першої інстанції врахував обставини, які не відповідають дійсності. Так, невідбута частина покарання становить 1 рік 2 місяці. Апелянт вказує, що має лише 1 стягнення, яке погашене, а 2 дисциплінарні стягнення - це профілактичні бесіди, що не є дисциплінарними стягненнями, про що, ОСОБА_6 вже подав скаргу прокурору. Крім того, судом не враховано, що він отримав 4 заохочення, а не 3, як вказав суд першої інстанції, та отриманні вони після профілактичних бесід, що доводить його виправлення. Він знов працевлаштований з липня 2017 року і працює до цього дня. Вважає, що своєю поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, а тому заслуговує щоб до нього було застосовано ст. 81 КК України.
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого ОСОБА_6 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, доводи прокурора, який заперечив проти апеляційної скарги засудженого, вважаючи ухвалу суду законною та обґрунтованою, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно із ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення та після фактичного відбуття засудженим відповідного строку покарання, передбаченого частиною третьою цієї статті.
Як видно з матеріалів провадження та особової справи, ОСОБА_6 засуджений вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 серпня 2013 року за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України. За вироком суду, ОСОБА_6 визнаний винним у вчиненні таємного викрадення чужого майна з проникненням у житло, скоєного повторно. На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарання за вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2013 року, ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_6 обчислюється з 29 жовтня 2013 року, кінець строку відбування покарання - 29 квітня 2019 року, дві третини строку покарання минули 29 жовтня 2017 року.
Згідно із характеристикою від 05 липня 2017 року та довідкою про стягнення і заохочення, виданими установою виконання покарань, засуджений ОСОБА_6 за час відбування покарання в Державній установі «Бориспільська виправна колонія (№119)» своє виправлення не довів та не заслуговує на умовно-дострокове звільнення. Як вбачається з довідки стягнень та заохочень, засуджений ОСОБА_6 за час відбування покарання в Державній установі «Бориспільська виправна колонія (№119)» має три заохочення та три стягнення, одне з яких на час розгляду клопотання у суді першої інстанції не знято та не погашено.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо нестабільності поведінки засудженого ОСОБА_6 , що не дає суду можливості зробити висновок про виправлення та перевиховання засудженого і можливості застосування до нього умовно-дострокового звільнення на підставі ст. 81 КК України.
Суд першої інстанції під час розгляду клопотання засудженого ОСОБА_6 повністю дотримався вимог кримінального закону та розділу 8 КПК України, та обґрунтовано дійшов висновку про те, що застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є передчасним, з чим погоджується і колегія суддів.
При цьому, доводи апелянта щодо невідповідності висновків суду, викладених в ухвалі, фактичним обставинам провадження не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду. Всупереч доводам апеляційної скарги засудженого, колегія суддів вважає, що дотримання порядку та умов відбування покарання, а також добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання є його обов'язком відповідно до ст. 9 КВК України.
За таких обставин колегія суддів вважає, що постановлена судом ухвала відносно ОСОБА_6 є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому підстав для її скасування та задоволення поданої апеляційної скарги не вбачає.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2018 року про відмову в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо його умовно-дострокового звільнення від відбування покарання - залишити без змін.
Судді:
_______________ _________________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4