Справа № 366/276/18
Провадження № 1-кп/366/62/18
Іменем України
04 квітня 2018 року смт. Іванків
Іванківський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12018110060000003 відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Денисовичі, Поліського району Київської ообласті, українець, громадянин України, освіта вища, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 267-1 КК України,
за участю сторін кримінального провадження - з боку обвинувачення: прокурора ОСОБА_4 ;
з боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_3 ,
27.12.2017, близько 08 год. 00 хв. ОСОБА_3 з корисливих мотивів, оминаючи контрольно-перепускні пункти поліції встановлені по периметру зони відчуження, пішки, незаконно проник на територію зони відчуження, і близько 12 год 00 хв. прибув на колишню залізничну станцію «Товстий ліс», яка відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 23.07.1991 року, належить до зони відчуження, де у період часу з 12 год. 00 хв. до 15 год. 00 хв. вздовж залізниці за допомогою лопати, сокири, плоскогубців та ножівки по металу демонтував із ґрунту мідні дроти, ізоляцію з яких зняв та помістив їх до свого речового мішка. Після цього він йдучи по коліях від залізничної станції «Товстий ліс» у напрямку залізничної станції «Вільча», почав переміщувати мідні дроти за межі зони відчуження без надання передбаченого законом дозволу та без проведення дозиметричного контролю у с. Давидки, Народицького р-ну, Житомирської області, з метою збуту, чим порушив п.5 ст.12 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідно до якого забороняється вивезення за межі зони безумовного (обов'язкового) відселення без спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади - Державного агентства України з управління зоною відчуження будівельних матеріалів і конструкцій, машин і устаткування, домашніх речей, тощо.
Проте, під час переміщення об'єктів промислової продукції за межі зони відчуження, у районі колишньої залізничної станції «Товстий ліс» він був виявлений працівниками поліції, які здійснювали контроль у межах своєї компетенції, визначеної законом, за дотриманням вимог режиму радіаційної безпеки у спеціально визначеній зоні радіоактивного забруднення. Речовий мішок, сокиру, лопату, ножівку по металу плоскогубці та мідні дроти промислового призначення загальною вагою 10,4 кг у ОСОБА_3 було вилучено до Відділу поліції зони Чорнобильської АЕС ГУ НП в Київській області.
На підтвердження встановлених судом обставин свідчать наступні докази, які суд враховує та бере до уваги.
Так, обвинувачений ОСОБА_3 , після роз'яснення суті обвинувачення, визнавши себе винним, підтвердив вищезазначені обставини. Пояснив, що в ніч з 26 на 27 грудня 2017 року він прямував до станції «Блідча», потім йшов до місцевості де жила його тітка. Неодноразово її відвідував раніше, а тому добре знав ту місцевість, де вона проживала. Від наглядно знайомих людей дізнався, що на станції «Товстий ліс» є мідний кабель. Пішов до того місця та лопатою почав викопувати з землі дріт. Викопав близько 10, 4 кг металу. Потім очистив його. Хотів здати його в пункт збору металобрухту та отримати за це грошові кошти. Під кінець дня, коли повертався в бік с. Вільча був виявлений працівниками поліції. Про те, що станція «Товстий ліс» відноситься до зони відчуження знав.
Вину визнає, у вчиненому розкаюється. Наявні в справі докази не оспорює, не вбачає потреби у допиті свідків і дослідженні письмових доказів.
Суд, враховуючи що проти цього не заперечували учасники судового провадження, керуючись вимогами ст. 349 КПК України, після допиту обвинуваченого визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Учасники судового провадження, яким було роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає.
А тому, крім допиту обвинуваченого інші докази, за погодженням з учасниками, не досліджувалися, за виключенням документів, які стосуються особи обвинуваченого та характеризуючих даних на нього, а також документів щодо речових доказів. Суд, вважає доведеною винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 3 ст. 267-1 КК України, а саме вчинення закінченого замаху на порушення вимог режиму радіаційної безпеки, тобто переміщення будь-яким способом за межі зони відчуження без надання передбаченого законом дозволу та без проведення дозиметричного контролю промислової продукції з метою збуту.
При призначенні покарання, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, особу винного.
Вчинений обвинуваченим злочин відповідно до положень ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості. Крім того, ОСОБА_3 , за місцем проживання характеризується позитивно, стан здоров'я задовільний, не працюючий, раніше не судимий.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття в скоєному, саме ця обставина підтверджена судом.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
З'ясувавши обставини та перевіривши їх доказами, враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_3 , суд вважає за необхідне призначити йому покарання у виді обмеження волі.
Проте, враховуючи особу обвинуваченого, тяжкість вчиненого злочину, усі обставини справи в сукупності, наявність пом'якшуючої обставини, відсутність обтяжуючих, вчинив злочин вперше, суд прийшов до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання і приймає рішення про звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, і покладенням обов'язків, визначених ст. 76 КК України.
Призначення саме такого покарання, на погляд суду, є необхідним і буде достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення нових злочинів.
Вирішити питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
Цивільний позов не заявлено, процесуальні витрати відсутні.
Керуючись ст.ст. 100, 368, 370, 374, 395, 532 КПК України, суд
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 267-1 КК України та призначити покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання ОСОБА_3 звільнити з випробовуванням та встановленням іспитового строку тривалістю 1 (один) рік та покладенням обов'язків передбачених ст. 76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цивільний позов не подавався.
Процесуальні витрати відсутні.
Речові докази: лопату, сокиру, плоскогубці, ножівку по металу, речовий мішок, мідні дроти загальною вагою - 10,4 кг - знищити.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області через Іванківський районний суд Київської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1