Справа № 2-7870/2009 Головуючий у І інстанції Бондаренко О.В.
Провадження № 22-ц/780/1951/18 Доповідач у 2 інстанції Березовенко Р. В.
Категорія 26 30.03.2018
30 березня 2018 року Апеляційний суд Київської області в складі судді судової палати в цивільних справах Березовенко Р.В., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2016 року у справі за заявою Державної іпотечної установи, заінтересовані особи: акціонерний комерційний банк "Трансбанк", ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, -
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2016 року заяву Державної іпотечної установи про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання задоволено.
Поновлено пропущений строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання, а саме:
виконавчого листа від 03.12.2009 року № 2-7870/09 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит з ОСОБА_3 в сумі 97170,18 грн.,
виконавчого листа від 03.12.2009 року № 2-7870/09 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит з ОСОБА_4 в сумі 97170,18 грн.,
виконавчого листа від 03.12.2009 року № 2-7870/09 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит з ОСОБА_2 в сумі 97170,18 грн.,
виконавчого листа від 03.12.2009 року № 2-7870/09,22/ц-1452/10 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки з ОСОБА_3,
виконавчого листа від 03.12.2009 року № 2-7870/09,22/ц-1452/10 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки з ОСОБА_4,
виконавчого листа від 03.12.2009 року № 2-7870/09,22/ц-1452/10 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки з ОСОБА_2
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_2 12 лютого 2018 року подала апеляційну скаргу на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2016 року з пропуском річного строку на її апеляційне оскарження.
Однак апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою не може бути відкрито з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:
1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки;
2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 разом зі скаргою 12 лютого 2018 року подано клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження вказаної ухвали місцевого суду з посиланням на поважність причин пропуску строку. ОСОБА_2 вказує на те, що вона дізналась про постановлену ухвалу від 11 березня 2016 року - 31 січня 2018 року, під час ознайомлення в суді з повним текстом цієї ухвали, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Однак, вищевказані посилання ОСОБА_2, як на підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції.
Вирішення питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави поновлення процесуальних строків на оскарження судового рішення. (п. 27 рішення Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» та «Трух проти України» (ухвала) від 14 жовтня 2003 року).
Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду буде порушувати законні права та інтереси сторін і суперечити принципу (правової визначеності) права на справедливий суд, що закріплене в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та згідно зі статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства України (п. 53 рішення Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» заява № 32053/13 ).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 була залучена до участі у справі в якості відповідача з 2009 року. З дня відкриття провадження у справі - 28 вересня 2009 року в суді першої інстанції і до дня винесення постанови Верховним судом від 04 січня 2018 року вона неодноразово викликалась судами на судові засідання по даній справі за адресами, які зазначались в матеріалах справи, зокрема апеляційних, касаційних скаргах ОСОБА_3
Також на поштову адресу ОСОБА_2 надсилалась копія ухвали про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання від 11 березня 2016 року (Т.2 а.с. 24).
Із Єдиного Державного реєстру судових рішень вбачається, що мотивований текст судового рішення від 11 березня 2016 року у вказаній справі був надісланий до реєстру 11 березня 2016 року та оприлюднений 14 березня 2016 року.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_3 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2016 року разом з повідомленням про розгляд справи 01 серпня 2016 року о 11-30 год. була надіслана на адресу ОСОБА_2, що підтверджується судовим повідомленням апеляційного суду від 05 липня 2016 року (Т.2 а.с.82), та отримана матір'ю ОСОБА_4 14 липня 2016 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (Т.2 а.с. 98).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 було відомо про апеляційне оскарження ухвали місцевого суду від 11 березня 2016 року, оскільки вона була повідомлена про її розгляд 01 серпня 2016 року, 29 серпня 2016 року через отримання матір'ю ОСОБА_4 судового повідомлення, в якій ОСОБА_4 також залучена відповідачем (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення - Т.2 а.с. 98, 106).
Відповідно до ч. 3 ст. 130 ЦПК України, якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії.
А також, судове повідомлення про розгляд справи 03 жовтня 2016 року було вручено особисто ОСОБА_2 за поштовою адресою: АДРЕСА_1 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення - Т.2 а.с. 116).
Отже, про апеляційне оскарження ОСОБА_3 ухвали суду від 11 березня 2016 року і про її розгляд в суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_2 була повідомлена належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень (Т.2 а.с. 98, 106, 116).
Таким чином, апелянт ОСОБА_2 знала про оскарження того ж самого документа, оскільки у березні 2016 року вже подавалася апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції від 11 березня 2016 року і ухвалою апеляційного суду від 10 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 було відхилено, ухвалу Білоцерківського районного міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2016 року залишено без змін.
ОСОБА_2 також був відомий і номер справи, яка знаходиться в провадження суду ще з 2009 року.
І ОСОБА_2, і ОСОБА_4 також, як сторони у справі, неодноразово були повідомлені належним чином про розгляд справи судами різних інстанцій.
Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 2 ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процессу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Крім того, відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Отже, ОСОБА_2 було відомо про постановлення ухвали суду від 11 березня 2016 року і вона могла приймати участь в судовому засідання апеляційного суду під час перегляду апеляційної скарги ОСОБА_3 та дізнатися результат розгляду вказаної апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що наведені ОСОБА_2 підстави для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження не можуть бути враховані судом, оскільки незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення (ч. 2 ст. 358 ЦПК України).
Щодо причин неповідомлення ОСОБА_2 про наявність ухвали від 11 березня 2016 року протягом двох років, а саме, з 11 березня 2016 року по 31 січня 2018 року, то вони є недоведеними та безпідставними.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення суду у справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.).
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі «Рябих проти Росії»).
Встановлення в законі строків на апеляційне оскарження також спрямовано на забезпечення вказаного принципу. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення може порушити принцип правової визначеності.
Разом з тим, сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України»).
Сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Виходячи з вищенаведеного та враховуючи ті обставини, що відповідач ОСОБА_2 була залучена до розгляду справи № 2-7870/2009, повідомлялась, відповідно до вимог чинного на час розгляду справи Цивільного процесуального кодексу України, про розгляд цієї справи, але свідомо не дізнавалась про стан відомого їй судового провадження та ухилялась від отримання судових повідомлень в даній справі, та своєчасно не скористалась правом на оскарження ухвали суду в апеляційному порядку, і те, що апеляційна скарга подана нею після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, вважаю, що відсутні правові підстави для відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2016 року, відповідно до вимог ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Керуючись ч. 3 ст. 354, ч.2 ст. 358 ЦПК України, апеляційний суд, -
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про поновлення процесуальних строків апеляційного оскарження ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2016 року.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2016 року у справі за заявою Державної іпотечної установи, заінтересовані особи: акціонерний комерційний банк "Трансбанк", ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів.
Суддя Апеляційного суду Київської області Р.В. Березовенко