Справа № 370/251/17 Головуючий у І інстанції МАзка Н.Б.
Провадження № 22-ц/780/809/18 Доповідач у 2 інстанції Іванова І. В.
Категорія 58 03.04.2018
Іменем України
03 квітня 2018 року м. Київ
справа № 370/251/17
провадження № 22ц/780/809/18
Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Іванової І.В., Сліпченка О.І., Гуля В.В.
сторони :
позивач - ОСОБА_4
відповідач - Червоноградський міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Червоноградського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області на рішення Макарівського районного суду Київської області від 08 листопада 2017 року у складі судді Мазки Н.Б., повний текст складений 06.12.2017 року,
встановила:
Статтею 351 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Відповідно до розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України: пункт 8) до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується; пункт 9) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У січні 2017 року позивачка ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Червоноградського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про зняття арешту з майна, посилаючись на те, що 10.05.2016 року за договорами купівлі-продажу вона придбала будинок АДРЕСА_1, та присадибну ділянку площею 0,145 га за цією ж адресою. Вищевказані договори купівлі-продажу оформлені 10.05.2016 року та зареєстровані приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Дурицьким А.П., де вона отримала витяг, з якого їй стало відомо про те, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна є запис від 08.12.2006 року за №4189399 про накладення арешту на все майно ОСОБА_4, який внесений до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна реєстратором - Жовківською державною нотаріальною конторою Львівської області, відповідно до постанови Червоноградської ДВС №64-8 від 16.02.2004 року.
Позивачка вважає, що вищевказаний арешт накладений на все її майно безпідставно, оскільки будь-яких судових рішень Червоноградський міський суд Львівської області, стосовно неї, яка зареєстрована у АДРЕСА_2 ніколи не виносив, тому просила скасувати арешт накладений на все її нерухоме майно та зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним номером 4189399, виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна цей запис.
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 08 листопада 2017 року позов задоволено.
Скасовано арешт, накладений на все нерухоме майно ОСОБА_4 та зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним номером 4189399.
Запис від 08.12.2006 14:28:24 за №4189399 про арешт усього нерухомого майна ОСОБА_4 виключений з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна.
Стягнуто з Червоноградського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 640 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідач Червоноградський міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області подав до суду апеляційну скаргу, просить рішення скасувати та постановити нове рішення про відмову в позові.
Посилається у скарзі на те, що у записі з витягу Єдиного реєстру заборон, скасованого судом не вказано даних, які б могли ідентифікувати особу ОСОБА_4, саме як позивачку, оскільки відсутня дата народження, ідентифікаційний код та адреса проживання, тому нема підстав вважати, що даний арешт накладений помилково. При цьому апелянт зазначив, що у відділі відсутні відомості щодо постанови Червоноградської ДВС №64-8 від 16.02.2004 року, оскільки виконавче провадження знищено по строкам, відповідно до Порядку роботи з документами в органах ДВС, тому апелянт посилаючись на те, що дії державного виконавця вчинялись відповідно до вимог Закону вважають стягнення з них судового збору безпідставним.
У відзиві на скаргу ОСОБА_4 зазначила, що у скарзі не наведено жодних підстав для скасування рішення, просить залишити скаргу без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши доводи апеляційної скарги Червоноградського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за наявності арешту (обтяження), накладеного на все майно позивачки, порушується її право приватної власності, внаслідок чого вона позбавлена змоги користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.
Судова колегія не погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Звертаючись до суду з даним позовом за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з під арешту, ОСОБА_4, посилалась, що її вимоги ґрунтуються на її праві власності на майно.
З матеріалів справи вбачається, що 10.05.2016 року за договорами купівлі-продажу позивачка придбала нерухоме майно - будинок АДРЕСА_1, та присадибну ділянку площею 0,145 га за цією ж адресою. Вищевказані договори купівлі-продажу оформлені 10.05.2016 року приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Дурицьким А.П. за реєстраційним №1265 та реєстраційним №1266 та зареєстровані вищевказаним нотаріусом у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 28.12.2016 року, постановою 64-8 від 16.02.2004 року Червоноградською ДВС накладено арешт на все майно ОСОБА_4, зареєстрованого 08.12.20106 року №4189399 реєстратором Жовківською державною нотаріальною конторою (а.с.7-8).
Згідно постанови 64-8 від 09.02.2008 року припинено чинність арешту майна ОСОБА_4, що був помилково накладений державним виконавцем Каплан С.Б. постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження №64-8 (а.с.10).
З супровідного листа №8-64/03/1061 від 09.02.2008 року, вбачається, що ВДВС Червонградського міського управління юстиції направив для виконання постанову про зняття арешту з майна боржника ОСОБА_4 до МБТІ м.Червонограда, Державної нотаріальної контори (а.с.9).
Згідно листів Червоноградського міського відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області №5061/09-15/17785 від 25.10.2016 року та №5959/09-15/20353 від 16.12.2016 року, на запит ОСОБА_4 надана відповідь, що у зв'язку з відсутністю відомостей про вищевказану постанову, з неможливістю ідентифікувати її особу, та зі спливом строків зберігання матеріалів виконавчого провадження, питання щодо зняття арешту з її майна може бути вирішено в судовому порядку (а.с.11-13).
За таких обставин, оспорюваний арешт на майно ОСОБА_4, згідно якої відсутні дані про те, що ця особі саме і є позивачкою у даній справі, було накладено державним виконавцем у 2004 році, а тому на думку колегії суддів відсутні підстави для його скасування та захисту прав позивачки, як власника будинку АДРЕСА_1, та присадибної ділянки площею 0,145 га за цією адресою, яку вона придбала у 2016 році, оскільки право власності позивачки на будинок та земельну ділянку зареєстроване у встановленому законом порядку на підставі зазначеного договору купівлі-продажу від 10.05.2016 року, при цьому дані, які б давали підстави стверджувати про недійсність спірного арешту відсутні.
Отже, суд першої інстанції дійшов до передчасного висновку про скасування спірного арешту в судовому порядку.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом постановою 64-8 від 09.02.2008 року ВДВС Червонградського міського управління юстиції припинено чинність арешту майна ОСОБА_4, що був помилково накладений державним виконавцем Каплан С.Б. постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження №64-8 (а.с.10).
Таким чином, відсутній і сам предмет спору про скасування арешту, а доводи позивачки про те, що вказана постанова не виконана не дає підстав для задоволення її позовних вимог, оскільки в даному випадку позивачка не позбавлена можливості звернутись з відповідною скаргою на дії чи бездіяльність ВДВС Червонградського міського управління юстиції.
Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
За таких обставин, судова колегія погоджується з доводами скарги про те, що у справі відсутні докази про те, що ОСОБА_4, на майно якої накладений арешт і позивачка у даній справі, це одна і та ж сама особа.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд вважає, що доводи позивачки не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, відповідно до ст.376 ЦПК України.
Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення, або ухвалює нове, відповідно змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 7, 369, 374, 376, 381,389 ЦПК України, Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах
постановив :
Апеляційну скаргу Червоноградського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області задовольнити.
Рішення Макарівського районного суду Київської області від 08 листопада 2017 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь Червоноградського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області судові витрати у сумі 960 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий : І.В.Іванова
Судді :
Гуль В.В.
Сліпченко О.І.