29.03.2018 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в особі судді Гошовського Г.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 11сс/777/175/2018, в якій ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_1, непрацюючий, притягнутий до адміністративної відповідальності як такий, що вчинив правопорушення, передбачені ст. 122-2 і ч.1 ст. 130 КУпАП, за його апеляційною скаргою на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду від 15.12.2017.
Цією постановою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушень передбачених ст. 122-2 та ч.1 ст. 130 КУпАП і підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.
Суддя визнав установленим, що ОСОБА_1 05.11.2017 о 03:45 в м. Ужгород на вул. Л. Толстого, 46 керував транспортним засобом «Volkswagen Golf» НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння і відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, а на проспекті Свободи не виконав вимогу поліцейського про зупинку на своєчасно поданий звуковий сигнал і світловий сигнал синього і червоного кольору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді і закрити провадження в справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що в стані алкогольного сп'яніння не перебував, вимогу поліцейського про зупинку виконав, як тільки почув і зрозумів, що вона стосується саме його; що кайданки щодо нього було застосовано безпідставно; що від проходження медичного огляду в закладі охорони здоров'я він не відмовлявся, а навпаки, на ньому наполягав, проте його вимога була поліцейським проігнорована; що у протоколах про адміністративні правопорушення фактичні обставини перекручені, справу розглянуто без його завчасного повідомлення та участі, його письмове пояснення суддею не враховано, але і не спростовано, копії постанови йому не надіслано.
До початку апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Апеляційний суд перевірив матеріали справи, доводи апеляційної скарги і вважає, що вона підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ця вимога закону у справі не додержана.
Справу розглянуто за відсутності ОСОБА_1 а даних про його належне сповіщення про час і місце розгляду в ній немає. Розгляд справи переносився з незалежної від нього причини, повістка з викликом саме на 15.12.2017 вручена йому не була (а.с.30-36, 37-39).
Отже, постанова підлягає скасуванню, як винесена з порушенням вимог ст. 268 КУпАП.
Адміністративним правопорушенням, відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП, визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст. 10 КУпАП).
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (ст.11 КУпАП).
Згідно ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов'язок доводити свою невинуватість в учиненні адміністративного правопорушення.
Згідно ст.ст. 245, 252 КУпАП завданнями провадження в справі про адміністративне правопорушення і обов'язком органу, який її розглядає, є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вирішуючи питання про те, чи були вчинені адміністративні правопорушення, чи винен ОСОБА_1 у їх вчиненні і чи підлягає він адміністративній відповідальності, Апеляційний суд виходить з наступного.
Згідно з п. 2.4 Правил дорожнього руху на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил.
Цей припис щонайменше передбачає, що водій бачить та/або чує адресовану йому вимогу працівника поліції про зупинку і має можливість зупинитися з дотриманням пунктів розділу 15 Правил дорожнього руху.
Адміністративним правопорушенням, що його передбачено статтею 122-2 КУпАП, є невиконання водіями вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу. Для того, щоб визнати його установленим, необхідно встановити, що водій бачить та/або чує адресовану йому вимогу працівника поліції про зупинку і, маючи можливість зупинитися з дотриманням пунктів розділу 15 Правил дорожнього руху, продовжує рух.
Вказані обставини, а також те, протягом якого часу після подачі поліцейським сигналів про зупинку рухався автомобіль під керуванням ОСОБА_1, яку відстань подолав, чи мав можливість продовжувати рух і де зупинився, у справі не встановлені.
У своєму письмову поясненні ОСОБА_1 зазначив, що умислу не виконувати вимогу працівника поліції про зупинку транспортного засобу він не мав і виконав її як тільки зрозумів, що вона стосується саме його (а.с.33-34).
Доказів, які спростовували б це пояснення в справі немає, тому відкинуто воно бути не може, а його врахування виключає встановлення факту адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП, в його діях.
Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Частиною першою статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В обґрунтування своїх висновків про доведеність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП - відмови від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння, суд першої інстанції послався у постанові на протокол про адміністративне правопорушення серії БР № 246609 від 05.11.2017, пояснення двох свідків та відеозапис події.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії БР № 246609 від 05.11.2017 протиправне діяння ОСОБА_1 полягало в тому, що він цієї доби приблизно о 03:45 біля будинку № 46 по вул. Л.Толстого в м. Ужгород керував автомобілем марки ««Volkswagen Golf» НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння і відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, тобто порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.
Від викладу пояснення в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному внаслідок відмови від проходження огляду, ОСОБА_1 також відмовився (а.с.17). За відсутності у нього ознак алкогольного сп'яніння такі відмови, вочевидь, не мали б сенсу. Твердження ОСОБА_1 про те, що він наполягав на проходженні огляду в закладі охорони здоров'я спростовується поясненнями свідків (а.с.19,20) даними відеозапису події (а.с.24).
Враховуючи цю обставину, доводи ОСОБА_1 про те, що його не було поінформовано щодо порядку застосування спеціального технічного для проведення огляду на стан сп'яніння та направлено до найближчого закладу охорони здоров'я, Апеляційний суд до уваги не приймає.
Відповідно до ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення в справі про адміністративне правопорушення підвідомче суду, може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.
Дане правопорушення не є триваючим, днем його вчинення є 05.11.2017, отже тримісячний строк, протягом якого може бути накладено адміністративне стягнення, на день розгляду справи Апеляційним судом закінчився.
В разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП, розпочате провадження в справі підлягає закриттю на підставі п. 7 ст. 247 цього Кодексу.
Керуючись ст. 38, п.1, п.7 ст. 247, ст. 294 КУпАП, Апеляційний суд
апеляційну скаргу задовольнити частково.
Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду від 15.12.2017 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за правопорушення, передбачені ст. 122-2 та ч.1 ст.130 КУпАП скасувати.
Провадження в справі в частині притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 122-2 КУпАП, закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Провадження в справі в частині притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, закрити в зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Гошовський Г.М.