Справа № 308/12904/16-к
29.11.2017 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченої ОСОБА_6 та її захисника - адвоката ОСОБА_7 , розглянувши кримінальне провадження № 11-кп/777/481/17 за апеляційною скаргою прокурора Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.06.2017 про повернення прокурору обвинувального акту стосовно обвинуваченої за ч.1 ст.162, ч.1 ст.382 КК України ОСОБА_6 .
17.10.2016 слідчим СВ Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_8 складено зазначений вище обвинувальний акт, згідно якого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується в наступному.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 31.03.2015 позов ОСОБА_9 задоволено частково, визнано недійсною реєстрацію місця проживання (відмітку про реєстрацію) згідно паспорту громадянина України ОСОБА_6 у квартирі АДРЕСА_1 ; заборонено ОСОБА_6 та будь-яким іншим особам знаходитись у вказаній квартирі, проникати (заходити) у неї без згоди її співвласників.
З метою примусового виконання вказаного рішення суду від 31.03.2015 Ужгородським міськрайонним судом 21.07.2015 видано виконавчий лист № 308/14250/14-ц, на виконання якого 26.08.2015 головним державним виконавцем МВ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_10 відкрито виконавче провадження № 48552515.
Заочним рішенням Ужгородського міжрайонного суду від 12.11.2015 задоволено позов ОСОБА_9 до ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , треті особи: Ужгородський міський відділ Державної міграційної служби України в Закарпатській області, ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , про усунення перешкод в користуванні житловою квартирою та зняття з реєстраційного обліку.
Визнано ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_16 такими, що втратили право користування вказаною квартирою АДРЕСА_2 ; виселено ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_16 з квартири АДРЕСА_1 .
Знято з реєстраційного обліку ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_16 зі вказаної квартири АДРЕСА_2 .
З метою примусового виконання вказаного заочного рішення суду від 12.11.2015 Ужгородським міськрайонним судом 14.12.2015 видано виконавчий лист № 308/11715/15-ц, на виконання якого 14.01.2015 головним державним виконавцем МВ ДВС Ужгородського МРУЮ ОСОБА_10 відкрито виконавче провадження № 49813917.
19.05.2016 ОСОБА_6 примусово виселено державним виконавцем з приміщення вказаної квартири АДРЕСА_2 .
Крім того, заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 12.11.2015 задоволено позов ОСОБА_9 до ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 про усунення перешкод в користуванні житловою квартирою та зняття з реєстраційного обліку.
Виселено ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_16 зі вказаної квартири; знято з реєстраційного обліку ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_16 з і вказаної квартири АДРЕСА_2 .
Незважаючи на це, 19.05.2016 ОСОБА_6 , усвідомлюючи те, що своїми діями порушує рішення Ужгородського міськрайонного суду від 31.03.2015 у цивільній справі № 308/14250/14-ц, без згоди співвласників даної квартири: ОСОБА_9 та членів його сім'ї: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , шляхом пошкодження двох гербових печаток Ужгородського МВ ДВС Ужгородського МРУЮ незаконно проникла до приміщення вказаної квартири АДРЕСА_2 та продовжує проживати у ній на даний час.
Згідно оскарженої прокурором ухвали місцевого суду від 23.06.2017 обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 не відповідає вимогам КПК України з таких підстав.
Обвинувачення має міститись у обвинувальному акті після викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
При цьому, поняття «формулювання обвинувачення» неможливо ототожнювати з поняттям «фактичні обставини кримінального правопорушення».
Формулювання обвинувачення, окрім вказівки статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується підозрюваний, обов'язково має містити зазначення місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів, тобто обвинувачення слід формулювати так, щоб не було упущено жодну із вказаних істотних обставин вчинення злочину і водночас без зазначення фактів, які не мають правового значення у справі та є зайвими подробицями.
Згідно обвинувального акта у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.10.2016 за № 12015070030003217 дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч.1 ст.162, ч.1 ст.382 КК України, а саме: умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили та незаконне проникнення до житла особи.
Відповідно до зазначеного обвинувального акту вказані такі зазначені вище фактичні обставини кримінального правопорушення.
Разом з тим в обвинувальному акті дії ОСОБА_6 кваліфіковано як за ч.1 ст.162, так і за ч.1 ст.382 КК України: незаконне проникнення до житла особи та умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили.
Вказані в обвинувальному акті фактичні обставини кримінального правопорушення суперечать вказаній в обвинувальному акті правовій кваліфікації.
Правова кваліфікація не є чітко визначеною з урахуванням положень статей Кримінального кодексу України.
Суд першої інстанції також вважає, що при складанні обвинувального акту вказано ознаки підозри та не сформульоване обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.162, ч.1 ст.382 КК України: умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили та незаконне проникнення до житла особи; не вказано ознаки об'єктивної та суб'єктивної сторін злочину, їх кваліфікуючі ознаки, що, на думку суду, є порушенням п.5 ч.2 ст.291 КПК України та унеможливлює подальший розгляд справи.
Дії ОСОБА_6 стороною обвинувачення кваліфіковані і як умисне невиконання рішення суду, і як перешкоджання його виконанню.
Законодавцем виділено два окремих способи вчинення такого злочину (дія або бездіяльність); в обвинувальному акті не вказано, які саме дії чи бездіяльність ОСОБА_6 складають умисне невиконання рішення суду, а які - перешкоджання його виконанню.
Виклад фактичних обставин справи, які прокурор вважає встановленими та правова кваліфікація не в повній мірі узгоджуються із диспозицією ч.1 ст.382 КК України, яка вказує на умисне невиконання рішення суду, а не виконавчого листа.
Крім того, відсутні вказівки на те, яке саме судове рішення, що набрало законної сили та в якій справі умисно не виконує ОСОБА_6 , враховуючи, що вказується про наявність двох рішень Ужгородського міськрайонного суду від 31.03 та 12.11.2015, не зазначено обставин вчинення кримінального правопорушення та не конкретизовано саме обвинувачення.
Всупереч п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 не містить формулювання обвинувачення, тобто короткий опис кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується, із зазначенням способу, мотивів його вчинення та інших обставин, що мають значення для правильної кваліфікації дій.
Некоректне викладення обставин кримінального правопорушення та нечітка кваліфікація дій особи не дає підозрюваному (обвинуваченому) можливості здійснення повного та ефективного захисту від пред'явленого обвинувачення.
Дані факти свідчать про неконкретність викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 .
До обвинувального акту не додано відповідного протоколу про фіксування процесуальної дії, передбаченої ст.293 КПК України.
В даній ситуації виклад фактичних обставин справи і формулювання конкретного обвинувачення охоплюється положеннями пп. а та b п.3 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини, які гарантують право обвинуваченого бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього та мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вказану ухвалу місцевого суду від 23.06.2017 та призначити новий судовий розгляд даного кримінального провадження зі стадії підготовчого судового засідання (повернути обвинувальний акт відносно обвинуваченої за ч.1 ст.162, ч.1 ст.382 КК України ОСОБА_6 до того ж місцевого суду на новий судовий розгляд), посилаючись на наступне.
Прокурор вважає, що обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні містить усі необхідні відомості, передбачені ст.291 КПК України.
Так, КК України передбачає кримінальну відповідальність за незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, незаконне проведення в них огляду чи обшуку, а так само незаконне виселення чи інші дії, що порушують недоторканність житла громадян а - умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню.
Ч.1 ст.162, ч.1 ст.382 КК України мають абсолютно різні об'єкти кримінально-правової охорони, диспозиції статей не включають в себе одне і те саме чи суміжні діяння, не повторюють та не підміняють одна одну.
Суд, повертаючи обвинувальний акт прокурору, вийшов за межі своїх повноважень, передбачених ст.ст. 314-317 КПК України, оскільки питання, чи містить відповідне діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений суд вправі вирішувати виключно в нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку, а не на підготовчому судовому засіданні, не дослідивши відповідні докази.
Внесення будь-яких відомостей до ЄРДР не є самостійним процесуальним рішенням чи дією слідчого або прокурора.
Невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам ч.2 ст.109 КК України не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору відповідно до ст.ст. 314-317 КПК України.
Єдиним процесуальним документом, в якому фіксується процесуальна дія щодо вручення підозрюваному обвинувального акту та додатків до нього є розписка, а не протокол, долучення якого до обвинувального акту було б прямим порушенням вимог ч.4 ст.291 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора ОСОБА_5 на підтримання апеляційної скарги - просив задовольнити останню з наведених у ній підстав, обвинувачену ОСОБА_6 та її захисника ОСОБА_7 , які заперечили проти апеляційної скарги прокурора, перевіривши обвинувальний акт і додані до нього матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги та викладені в оскарженій ухвалі висновки місцевого суду, апеляційний суд визнає, що апеляційна скарга прокурора обґрунтована та підлягає задоволенню з таких підстав.
Обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 відповідає вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу, й зокрема, пункту 5 частини 2 цієї ж статті - містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Обвинувачення містить інформацію про місце вчинення кримінальних правопорушень, про що детально наведено вище. Викладаючи фактичні обставини кожного кримінального правопорушення, слідчий в обвинувальному акті послався на час, місце та спосіб його вчинення, як це встановлено досудовим розслідуванням.
Висновок місцевого суду про те, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 не відповідає вимогам КПК України, зокрема п.5 ч.2 ст.291 КПК, не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки слідчим вказано усі передбачені даним кримінальним процесуальним законом відомості: викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність - ч.1 ст.162, ч.1 ст. 382 КК України та формулювання обвинувачення.
В обвинувальному акті наявний текст «Формулювання обвинувачення», після якого міститься детальне описання встановлених слідчим фактичних обставин кримінального правопорушення.
Обвинувальний акт містить відомості, наявність яких вимагає ч.2 ст.291 КПК України.
Решта наведених вище висновків місцевого суду не є підставою для повернення прокурору обвинувального акту в порядку п.3 ч.3 ст.314 КПК України.
Керуючись ст.ст. 404,407,409,418,419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.06.2017 про повернення обвинувального акту стосовно обвинуваченої за ч.1 ст.162, ч.1 ст.382 КК України ОСОБА_6 скасувати.
Призначити новий судовий розгляд обвинувального акту в тому ж місцевому суді зі стадії підготовчого судового засідання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та згідно ч.2 ст.424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: