Справа № 308/10863/17
04 квітня 2018 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді - ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , потерпіла ОСОБА_5 , представник потерпілої ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинувальному акту у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр судових розслідувань за №12017070170000402 від 27 березня 2017 року по обвинуваченню :
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, доцента кафедри машинобудування МДУ, з вищою освітою, одруженого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України ,-
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець АДРЕСА_1 , 26.03.2017 року, близько 18:00 години, керуючи транспортним засобом марки «марки «RENAULT», модель «Logan 1.4І», р.н. НОМЕР_1 та рухаючись на вказаному автомобілі на відрізку автодороги Київ-Чоп неподалік с. В.Лази, Ужгородського району по крайній правій смузі руху у напрямку з м. Мукачево до м. Ужгород, не врахував дорожню обстановку та порушив вимоги «Правил дорожнього руху України, а саме:
п. 18.4. Якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека,
в результаті чого, не дотримавшись вище вказаного пункту правил дорожнього руху, не впорався з керуванням та на пішохідному переході здійснив наїзд на особу жіночої статі - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка переходила проїзну частину з ліва на право по ходу руху автомобіля «RENAULT», модель «Logan 1.4І», р.н. НОМЕР_1 .
Внаслідок вказаної шляхово-транспортної пригоди отримала тілесні ушкодження пішохід ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешк. АДРЕСА_2 у вигляді переломів та забоїв різного ступеню, яка після ШТП була госпіталізована до травматологічного відділення ЦМКЛ м. Ужгород.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 822 від 20.10.2017 року, на момент судово - медичного обстеження на тілі гр. ОСОБА_5 виявлено післяопераційний рубець в області правого суглобу, яка є наслідком надання кваліфікованої медичної допомоги, а також виявлено наслідки тілесних ушкоджень у вигляді ділянок депігментації шкіри в області обличчя, обох верхніх кінцівок.
Згідно даних медичної документації, заповненої на її ім'я, у неї виявлено: «Поєднана краніо - то рако - скелетна травма. ВЧМТ. Забій головного мозку середньої ступені важкості, обширні садна лицевої частини черепа, забійно - рвані рани лобної частини черепа зліва. Перелом основи черепа. Забій легень важкого ступеня. Респіраторний дистрес синдром. Забій серця. Геморагічний шок ІІІ-ІV ст. Горизонтальна нестабільність ушкодження миски, перелом обох гілок лонної кістки зліва без зміщення. вражені підшкірні та внутрішньомязові гематоми обох стегон та гомілок. Закритий багатоуламковий перелом верхівки ліктьового відростка правої ліктьової кістки зі зміщенням.»
Вищевказані тілесні ушкодження, згідно даних медичної документації, могли виникнути внаслідок дії тупих твердих предметів по ударному механізму дії, якими могли бути виступаючі частини кузова транспортного засобу з подальшим закидуванням на капот, відкиданням та ударянням об тверде підлегле покриття.
По давності виникнення вищевказані тілесні ушкодження, згідно даних медичної документації, вкладаються в час ДТП, яка мала місце 26.03.2017 року і не суперечать обставинам справи.
Враховуючи характер та локалізацію вищевказаних тілесних ушкоджень гр. ОСОБА_7 знаходилася у вертикальному або близькому до нього положенні, найбільш імовірно була повернута право - боковою поверхнею тіла до джерела спричинення тілесних ушкоджень.
Дані тілесні ушкодження були небезпечними для життя в момент їх спричинення і за цією ознакою, згідно п.2.1.3.(б,в) "Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
Згідно висновку судової автотехнічної експертизи №483 від 20.10.2017 року:
1.В даній дорожній ситуації для забезпечення безпеки дорожнього руху водій автомобіля марки «RENAULT», модель «Logan 1.4І», р.н. НОМЕР_1 - гр. ОСОБА_4 повинен був діяти згідно вимог пункту 18.4 ПДРУ.
2.В даній дорожній ситуації для забезпечення безпеки дорожнього руху пішохід ОСОБА_5 повинна була діяти згідно вимог пункту 4.7 ПДРУ.
3.Технічна можливість уникнути даної пригоди заключається для водія автомобіля марки «RENAULT», модель «Logan 1.4І», р.н. НОМЕР_1 - гр. ОСОБА_4 у виконанні ним вимог Правил дорожнього руху України, а саме пункту 18.4 ПДРУ.
4.З технічної точки зору причиною виникнення даної ДТП стали дії водія автомобіля марки «RENAULT», модель «Logan 1.4І», р.н. НОМЕР_1 - гр. ОСОБА_4 , який не дав дорогу пішоходу гр. ОСОБА_5 , що переходила проїзну частину дороги по нерегульованому пішохідному переході.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнав повністю та пояснив, що він дійсно вчинив даний злочин.
Потерпіла ОСОБА_5 пояснила, що матеріальних претензій до ОСОБА_4 не має.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз'яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, потерпілу та дослідивши матеріали які характеризують обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннь при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
При призначенні обвинуваченому покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, має на утриманні непрацездатних за віком батьків, які досягли 70-річного віку, - мати, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на спеціальних обліках не перебуває, не має судимості та обставини, що помякшують та обтяжують покарання.
Обставинами, які помякшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 в порядку ст. 66 КК України є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, відсутні.
На підставі викладеного та враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, а також характер допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та їх наслідки, зокрема, те, що склад злочину за ч. 2 ст. 286 КК України передбачає необережну форму вини щодо наслідків, які настали,дані про особу винного та обставини, які пом'якшують покарання, визнав вину, щиро розкаявся у вчиненому кримінальному правопорушенні, його особу, який рахується таким що не має судимості, має на утриманні непрацездатних за віком батьків, які досягли 70-річного віку, - мати, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з урахуванням позиції представника потерпілого та самої потерпілої, суд вважає, що відносно обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно і доцільно призначити покарання в межах, визначених санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення волі на строк три роки, з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на два роки.
Саме таке покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , та його захисник заявили клопотання про застосування до нього амністії на підставі п. «є» ст.1 Закону України «Про амністію в 2016 році», звільнивши його від відбування покарання, оскільки він має на утриманні непрацездатну матір ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , інших братів і сестер не має, повністю визнає свою вину, з наслідками застосування амністії ознайомлений.
Прокурор не заперечив проти звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію в 2016 році».
Представник потерпілої та потерпіла не заперечили щодо застосування до обвинуваченого Закону України «Про амністію».
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні» установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.
Особи, на яких поширюється дія закону про амністію, можуть бути звільнені від відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, в частині вироку, яка не була виконана на день набрання чинності законом про амністію (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про застосування амністії в Україні»).
За приписами ст. 86 КК України амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб. Закон про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.
07.09.2017 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році»№ 1810-VІІІ від 22.12.2016 року.
Відповідно до п."є" ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року, який набрав чинності 07 вересня 2017 року, звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких з зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили: підлягають особи, які на день набрання чинності цим Законом мають одного чи обох батьків, які досягли 70-річного віку або визнані інвалідами першої групи, за умови, що в цих батьків немає інших працездатних дітей.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 вчинив до набрання чинності актом амністії, тобто до 07 вересня 2017 року, необережний злочин, який не є особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, на день набрання чинності Закону України «Про амністію у 2016 році» має на утриманні непрацездатну матір ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , інших братів і сестер не має, дав згоду на застосування до нього амністії, суд вважає можливим звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання на підставі п. «є'ст. 1 Закону України «Про амністію в 2016 році».
Застережень щодо застосування амністії, передбачених ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», не вбачається.
Цивільний позов потерпіла не заявляла.
Судові витрати відсутні.
Питання щодо речових доказів вирішується в порядку ст. 100 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 369-371, 373-376 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
Звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавлення права керування транспортними засобами строком 2 (два) роки на підставі п.«є» ст. 1 Закону України «Про амністію в 2016 році» № 1810-VІІІ від 22.12.2016 року.
Речовий доказ: автомобіль марки «RENAULT», модель «Logan 1.4І», р.н. НОМЕР_1 поміщений на майданчик тимчасового утримання Ужгородського РВП повернути власникам або їх представникам за довіреністю.
Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1