308/11597/17
30.03.2018 року місто Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області судді ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , захисника підозрюваної ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні в м. Ужгород клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , -
Слідчий , за погодженням з прокурором , звернувся до слідчого судді з клопотанням у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 10.11.2017 за №12017070120001217 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15-ч.4 ст.191 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_4 .
Подане клопотання мотивує тим, що 10 листопада 2017 року слідчим відділенням Мукачівського районного відділення поліції ГУНП в Закарпатській області розпочато досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.15, ч.4 ст.191 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.11.2017 за №12017070120001217.
14 листопада 2017 року постановою заступника прокурора Закарпатської області здійснення досудового розслідування даного кримінального правопорушення доручено слідчому управлінню ГУНП в Закарпатській області.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 обіймаючи посаду заступника директора Агропромислового торгового підприємства «Бобовище» (надалі АПТП «Бобовище»), відповідно до наказу директора вказаного підприємства №12/к від 30.09.2017, а також в період з 10.10.2017 по 09.11.2017 виконувачем обов'язків директора даного підприємства у зв'язку із відпусткою ОСОБА_7 , таким чином являючись службовою особою цього державного підприємства, що наділена адміністративно-господарськими функціями, з правом першого підпису документів і яка відповідно до ст.49 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року №436-ІV (із змінами та доповненнями) зобов'язана не порушувати права та законні інтереси громадян, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави, і яка згідно п.3 ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.99 року (далі Закон № 996) є відповідальною за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, на яку, згідно п.6 ст.8, п.8 ст.9 Закону №996, покладено обов'язок створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечення неухильного виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів; а також покладено відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, недостовірність відображених у них даних, грубо порушуючи вимоги п.4.4 статуту АПТП «Бобовище», яким передбачено щодо відчуження засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за підприємством здійснюється за погодженням з органом управління, яким є міністерство Аграрної політики України, достовірно знаючи, що згідно ст.1 Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» із змінами та доповненнями АПАТ «Бобовище» включено до переліку підприємств, що не підлягають приватизації та в порушення вимог ст. 1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» (із змінами, внесеними Законом України від 13 березня 2012 р. № 4498-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення управління об'єктами державної власності» передбачено, що управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 %, в першу чергу щодо підприємств, що відповідно до закону не підлягають приватизації, якщо таке відчуження здійснюється шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою наказу Фонду державного майна України № 1954 від 29.12.2010 Про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства» зареєстрованого в Мінюсті 24.01.2011 за № 109/18847, затверджено віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства спеціалізовані необоротні активи (основні засоби, незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи, необоротні активи) і запаси, які безпосередньо використовуються в єдиному технологічному процесі виробництва продукції (надання послуг, виконання робіт), який визначає загальнодержавне значення підприємства, в обсязі, передбаченому технологічною документацією; активи, що тимчасово не використовуються у виробничому процесі, законсервовані об'єкти - за наявності на підприємстві проекту плану розвитку підприємства (інвестиційної програми) з обґрунтуванням економічної доцільності їх подальшого ефективного використання в основній діяльності підприємства; активи, які не задіяні в технологічному процесі, але віднесені до об'єктів загальнодержавного значення, у період із 12.10.2017 по 09.11.2017, шляхом зловживання своїм службовим становищем, за попередньою змовою із невстановленою слідством особою, умисно, переслідуючи користь, з метою особистого незаконного збагачення, вчинила дії направлені на протиправне заволодіння державним майном, яке входить до складу цілісного майнового комплексу АПТП «Бобовище» ринковою вартістю 2 888 546 гривень, однак довести їх до кінця не змогла з причин, що не залежали від її волі, оскільки 09.11.2017 була викрита та затримана працівниками поліції.
Зокрема, ОСОБА_4 , обіймаючи посаду заступника директора АПТП «Бобовище», а з 10.10.2017 посаду виконувача обов'язків директора даного підприємства з правом першого підпису на документах, таким чином являючись службовою особою наділеною на виконання адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій, достовірно знаючи, що відповідно до п.87.3.5 Податкового кодексу України не може бути використане як джерелами погашення податкового боргу платником податків майно, включене до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, в порушення вимог п.п.4-7 розділу 1 Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 №879 в частині установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку та виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, - наказ про проведення обов'язкової інвентаризації по підприємству не видала, надсилання відповідних листів-заперечень, скарг до контролюючих та правоохоронних органів щодо незаконної передачі такого майна в податкову заставу не забезпечила, а навпаки переслідуючи злочинний намір на незаконне збагачення, шляхом протиправного відчуження обладнання державного підприємства, а саме оцінки його як металобрухту з подальшим демонтажем та реалізацією такого обладнання суб'єктам підприємницької діяльності, які проводять заготівлю металобрухту, зокрема наступного обладнання загальною ринковою вартістю 2 888 546 гривень:
-двох фільтр-пресів (1992 року випуску), інвентарні номери 2415, 2419 - ринковою вартістю 290000 гривень;
-шість сталевих резервуарів вертикальних, об'ємом 20т кожний (1980 року випуску), інвентарні номери 2407, 2408, 2409, 2410, 2411, 2412 - ринковою вартістю 127000 гривень;
-сім сталевих резервуарів горизонтальних, об'ємом 50т кожний (1981 року випуску), інвентарні номери 2553, 2554, 2555, 2556, 2557, 2558, 2559 - ринковою вартістю 469000 гривень;
-двадцять сталевих резервуарів вертикальних, об'ємом 20т кожний (1980 року випуску), інвентарні номери: 2533, 2534, 2535, 2536, 2537, 2538, 2539, 2540, 2541, 2542, 2543, 2544, 2545, 2546, 2547, 2548, 2549, 2550, 2551, 2552 - ринковою вартістю 423333,34 гривень;
-двадцять дев'ять металевих (сталевих) цистерни об'ємом 16т кожна (1987 року випуску) в інвентарні номери: 2561, 2562, 2563, 2564, 2565, 2566, 2567, 2568, 2569, 2570, 2571, 2572, 2573, 2574, 2575, 2576, 2577, 2578, 2579, 2580, 2581, 2582, 2583, 2584, 2585, 2586, 2587, 2588, 2589 - ринковою вартістю 543750 гривень ;
-двадцять металевих (сталевих) горизонтальних цистерни об'ємом 18т кожна (1989 року випуску) інвентарні номери: 2591, 2592, 2593, 2594, 2595, 2596, 2597, 2598, 2599, 2600, 2601, 2602, 2603, 2604, 2605, 2606, 2607, 2608, 2609, 2610 - ринковою вартістю 423333,34 гривень;
-дванадцять металевих (сталевих) горизонтальних цистерн, об'ємом 7т кожна (1989 року випуску) інвентарні номери 2612, 2613, 2614, 2615, 2616, 2617, 2618, 2619, 2620, 2621, 2622, 2623 - ринковою вартістю 120000 гривень;
-вісім металевих горизонтальних цистерн, об'ємом 25т кожна (1989 року випуску) , інвентарні номери: 2624, 2625, 2626, 2627, 2628, 2629, 2630, 2631 - ринковою вартістю 220000 гривень;
-п'яти сталевих резервуарів вертикальних, об'ємом 20т кожний (1978 року випуску), інвентарні номери: 2457, 2458, 2459, 2460, 2461 - ринковою вартістю 105833,33;
-металічного горизонтального резервуара №85, об'ємом 80,516 кубічних метрів (висотою наливу 280,0см, виготовленого ДП «Південмаш» із корпусу ракети), ринковою вартістю 35000 гривень;
-металічного горизонтального резервуара №86, об'ємом 82,926 кубічних метрів (висотою наливу 293,0см, виготовленого ДП «Південмаш» із корпусу ракети), ринковою вартістю 56333 гривень;
-металічного горизонтального резервуара №б/н, об'ємом 101,98 кубічних метрів (виготовленого із сплавів нержавіючих металів, внутрішнім діаметром 2,979 метрів, довжиною. 14,190 метра), ринковою вартістю 74966 гривень;
Для реалізації вказаного злочинного наміру, ОСОБА_4 , будучи виконувачем обов'язків директора АПТП «Бобовище», діючи умисно, 12.10.2017, знаходячись на території даного підприємства, що за адресою Мукачівський район, с.Бобовище, вул.Леніна, 103, власним підписом та печаткою АПТП Бобовище» затвердила акт огляду та технічного стану обладнання, відповідно до якого обладнання в кількості 98 найменувань частково розукомплектоване та пошкоджене корозією, доцільність подальшого використання його не можлива, копію якого передала ТОВ «Стоун Брідж» для здійснення оцінки, відповідно до підписаного нею цього ж дня договору №41.
В подальшому, після отримання від ТОВ «Стоун Брідж» звіту про незалежну оцінку майна в кількості 98 одиниць на загальну суму 467 279.78 гривень, ОСОБА_4 переслідуючи корисливий мотив, діючи умисно, за попередньою змовою із невстановленою слідством особою, з метою доведення злочину до кінця, зловживаючи своїм службовим становищем, достовірно знаючи, що в АПТП «Бобовище» бухгалтерських облік ведеться неефективно, інвентарні картки основних засобів на підприємстві відсутні, маючи намір без відома, згоди органу управління (Мінагрополітики України), а також Фонду державного майна, реалізувати державне майно, нібито як погашення податкового боргу шляхом реалізації майна, яке перебуває в податкової заставі, в порушення встановленого порядку, 06.11.2017 забезпечила прибуття за місцем фактичного знаходження АПТП «Бойовище», що за адресою Мукачівський район, с. Бобовище, вул. Леніна, 103 будівельної бригади із Хмельницької області в кількості6 чоловік та робочих із м.Мукачева в кількості 4 чоловіка для демонтажу та вивезення обладнання за межі підприємства, при цьому не укладаючи відповідних договорів демонтажу, допустила на територію Підприємства бригаду, охоронцям надала вказівку здійснювати випуск автомобілів із демонтованим майном без зупинок, при цьому особисто разом із невстановленою особою здійснювала контролю за правильністю зважування демонтованого обладнання, таким чином виконавши необхідні дії, направлені для досягнення злочинного наміру.
Після цього, ОСОБА_4 , обіймаючи посаду виконувача обов'язків директора АПТП «Бобовище», зловживаючи своїм службовим становищем у порушення встановленого законодавством порядку, без дозволу органу управління майном та Державної фіскальної служби України, із невстановленими досудовим розслідуванням особами, організувала демонтаж та порізку металічного горизонтального резервуара №б/н, об'ємом 101,98 кубічних метрів (виготовленого із сплавів нержавіючих металів, внутрішнім діаметром 2,979 метрів, довжиною. 14,190 метра), ринковою вартістю 74966 гривень та металічного горизонтального резервуара №86, об'ємом 82,926 кубічних метрів (висотою наливу 293,0см, виготовленого ДП «Південмаш» із корпусу ракети), ринковою вартістю 56333 гривень, які перебували на позабалансовому рахунку даного підприємства, не були предметом експертної оцінки та на які не було дозволу на демонтаж та реалізацію, метал із яких завантажили на автомобіль марки ТАТА бортовий LPT 613/38, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2011 року випуску, однак довести злочин до кінця не змогла, усіх злочинних дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця не вчинила, з причин, які не залежали від її волі, так як про ці обставини стало відомо правоохоронним органам, які припинили злочинні дії на місці злочину 09.11.2017 о 19.00 годині і вилучили металічні листи з порізаних резервуарів та запобігли незаконному заволодінню державним майном на суму 2 888 546 гривень.
Своїм умисними діями ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 3 ст. 15-ч. 5 ст. 191 КК України, саме незакінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинений за попередньою змовою групою осіб, у особливо великому розмірі
10 листопада 2017 року ОСОБА_4 відповідно до ст..208 КПК України затримано і цього ж дня їй вручено повідомлення про підозру за ч.2 ст.15 - ч. 4 ст. 191 КК України.
10.11.2017 ухвалою слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_8 у справі № 303/6422/17 щодо підозрюваної ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання до з покладенням на неї процесуальних обов'язків терміном до 10.01.2018. Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 09.01.2018 дію покладених обов'язків було продовжено до 10.03.2018.
29 березня 2018 року ОСОБА_4 вручено письмове повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри з викладенням повідомлення про підозру в новій редакції, а саме те, що вона підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15-ч.5 ст.191 КК України, тобто незакінчений замах на заволодіння чужим майном, шляхом зловживанням службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великому розмірі.
Обставини викладені в повідомленні про підозру підтверджуються: протоколами огляду місця події від 09.11.2017 та 10.11.2017, показами свідків ОСОБА_7 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та інших, протоколами впізнання, протоколом огляду території комплексу АПТП «Бобовище», висновками проведених судово-товарознавчих експертиз.
Органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років та конфіскація майна, розмір попередженого матеріального збитку державі становить 2 888 546 гривень.
03.01.2018 заступником прокурора Закарпатської області строк досудового розслідування даного кримінального правопорушення продовжений до чотирьох місяців, а саме до 10.03.2018. Оскільки чотирьохмісячний строк досудового розслідування у цьому провадженні закінчувався 10.03.2018, а завершити досудове розслідування до вказаного строку було неможливо в наслідок особливої складності провадження, оскільки кримінальне правопорушення відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та те, що 20.02.2018 захисником підозрюваної - адвокатом ОСОБА_5 надане повідомлення про відкладення проведення із ОСОБА_4 процесуальних дій у зв'язку із амбулаторним лікуванням підозрюваної в комунальному закладі «болградський районний центр ПМСД», тому 07.03.2018 постановою заступника прокурора Закарпатської області за клопотанням слідчого продовжено строк досудового розслідування до 10.05.2018
ОСОБА_4 стороною обвинувачення обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15-ч.5 ст.191 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких, її протиправними діями могло бути завдано державі матеріальної шкоди в розмірі 2888546 гривень, крім цього ОСОБА_4 в даний час являється заступником директором АПТП «Бобовище», більшість свідків у даному кримінальному провадженні які підлягають допиту є її підлеглими, зокрема головний бухгалтер ОСОБА_12 , заступник головного бухгалтера ОСОБА_13 , завідувач гаража ОСОБА_14 . Вказані обставини надають органу досудового розслідування підстави вважати, що ОСОБА_4 перебуваючи на волі може здійснити спроби незаконного впливати на свідків у цьому ж провадженні, знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Так, згідно протоколу за результати здійснення НС(Р)Д - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж стосовно ОСОБА_7 складеного 29.01.2018 встановлено неодноразові телефонні розмови між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 під час яких ОСОБА_4 надає йому вказівки щодо його поведінки під час допиту в слідчого дані відомості підтверджують про наявність ризиків зазначених в ч.1 ст.177 КПК України, а саме: незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні; знищиня, приховування будь-яких речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а тому перебуваючи на волі ОСОБА_4 особисто, чи шляхом використання своїх зв'язків може і надалі незаконно впливати на свідків з метою схилити їх до зміни чи відмови від показань в суді під час судового розгляду
Крім цього, підозрювана ОСОБА_4 в період з 19.02.2018 до 28.03.2018 на неодноразові виклики до слідчого по телефону не звявилась при цьому пояснюючи її перебуванням на амбулаторному лікуванні в КЗ «Болградський районний центр первинної медико-санітарної допомоги», однак відповідно до листа за №366 від 28.03.2018, наданого КЗ «Болградський РЦПМСД» ОСОБА_4 знаходилась на амбулаторному лікуванні в даному закладі в період з 19.02.2018 по 02.03.2018 з діагнозом: «Гострий бронхіт», що свідчить про умисне переховування підозрюваної від органу досудового розслідування, також слід врахувати той факт, що надіслані підозрюваній ОСОБА_4 процесуальні документи поштою за місцем її реєстрації АДРЕСА_1 повернути за закінченням терміну зберігання, що також підтверджує, що підозрювана відсутня за місцем своєї реєстрації, а тому існує ризик переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та суду .
Слідчий вказує, що висновки сторони обвинувачення, що інші запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим кримінальним процесуальним законом є не припущенням, а обєктивною дійсністю.
В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали та просили його задовольнити з підстав наведених у клопотанні. Зокрема прокурор звернув увагу суду на те, що підозрювана ОСОБА_4 органом досудового розслідування обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15-ч.4 ст.191 КК України.
Захисник підозрюваної у судовому засіданні просив у задоволенні клопотання відмовити, оскільки ризики заявлені слідчим та прокурором є нічим не доведеними та є припущеннями, оскільки вона повідомляла слідчого що перебуває на лікуванні, про що надав відповідні документи .
У судовому засіданні підозрювана ОСОБА_4 підтримала доводи захисника.
Заслухавши думку прокурора та слідчого про доцільність обрання запобіжного заходу у виді тримання підвартою, пояснення захисника та підозрюваного, перевіривши докази,якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Клопотання слідчого мотивоване тим, що перебуваючи на волі ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знаючи та намагаючись уникнути відповідальності за вчинене нею діяння, усвідомлюючи наслідки в разі доведення останній вини у вчинені вище вказаного злочину, з метою уникнення від покарання шляхом залякування свідків та очевидців даної події, перешкоджати повному та всебічному досудовому розслідуванні даного кримінального провадження іншим чином, або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 194 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених устатті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбаченіст.178 КПК України.
Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно п. 3 абз.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" від 25.04.2003 року № 4, запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають норм КПК України, і його належної поведінки.
Разом з тим, в п. 13.3 вищевказаної Постанови роз'яснено, що обов'язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Це можливо, коли особа немає постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв'язки негативного характеру, порушила умови запобіжного характеру, не пов'язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень.
Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25 квітня 2003 року "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" розглядаючи подання, суддя з'ясовує, чи є підозра у вчиненні особою злочину або обвинувачення останньої обґрунтованими, тобто чи є в розпорядженні органу дізнання, слідчого встановлені у визначеному законом порядку достатні дані, що свідчать про наявність ознак злочину, вчиненого саме цією особою (ними можуть бути заяви й повідомлення про злочин, явка з повинною, документи, складені за результатами оперативно-розшукової діяльності, протоколи слідчих дій, висновки експертиз тощо).
У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп/2003 тяжкість злочину законом не визначається як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а тільки враховується поряд з іншими обставинами, передбаченими відповідними статтями КПК України.
Слідчий суддя при вирішенні клопотання враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш мяких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш мяким запобіжним заходом є особисте зобовязання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
При цьому слідчим суддею при обранні запобіжного заходу лише перевіряється наявність вагомих доказів , що можуть свідчити про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного не являється предметом розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобовязаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш мякий запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обовязки, передбачені частиною пятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до п. "с" ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Судом встановлено, що в період з 19.02.2018 року по 02.03.2018 року, з 05.03.2018 по 14.03.2018 року, 19.03.2018 по 28.03.2018 року ОСОБА_4 хворіла, перебувала на лікуванні що підтверджується листками непрацездатності: серії АГШ № 091733; серії АДІ № 151254; серії АДІ № 151029. Крім того перебуваючи на лікуванні в період з 05.03.2018 року по 14.03.2018 року ОСОБА_4 знаходилася на денному стаціонарі, що підтверджується Виписним епікризом № 01011 від 14.03.2018 року з діагногозом «церебрально-судинний криз» . Про обставини лікування з наданням копій медичних документів повідомлявся слідчий, а оригінали вказаних документів йому були надані для огляду ОСОБА_4 29.03.2018 року.
Тобто, про перебування підозрюваної на лікарняному слідчого було повідомлено , про що слідчий сам в судовому засіданні також не заперечив.
Окрім того, 10.03.2018 року сплив строк дії раніше обраного запобіжного заходу, і весь цей час, аж до 29.03.2018 року, ОСОБА_4 знаючи, що стосовно неї не існує ніяких процесуальних обмежень щодо вільного пересування в т.ч. і виїзду за межі України, вказаних дій не вчинила, а добровільно повідомила слідчого про час закінчення лікування і наступного дня прибула до нього.
Разом з тим, підозрювана є особою молодого віку, в неї міцні соціальні зв'язки в місці її проживання, а саме в м. Білгород-Дністровський, Одеської області (за місцем реєстрації), позитивно характеризується за місцем попередньої роботи в ДП «Кілійське агроторгове підприємство» (Одеська область, м. Кілія), вона має матір похилого віку ОСОБА_15 , 1950 р.н. ( АДРЕСА_2 ), яка хворіє на онкологічні захворювання (прооперована), що зобов'язувало її до постійного догляду за нею та звертатись з клопотаннями до слідчого про виїзд з місця проживання в м. Мукачево до м. Болград. Також, ОСОБА_4 раніше не судима, ніколи не притягалася до адміністративної відповідальності. Окрім того вона страждає на постійний головний біль через наявність арахноїдальних кіст в головному мозку .
Враховуючи наведене, слідчий суддя приходить до висновку, що підозра ОСОБА_4 у вчиненні даного злочину за відсутності фактичних даних, які б свідчили про те, що інші більш м"які запобіжні заходи можуть не забезпечити його належної поведінки та виконання процесуальних обовязків, передбачених КПК України, не є підставою для обрання найбільш суворої міри запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
За таких обставин прокурором та слідчим доведено обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої статті 194 КПК України, але не доведено обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, а тому слідчий суддя вважає, що в задоволенні клопотання про обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту слід відмовити та вважає за потрібне застосувати відносно підозрюваної більш м"який запобіжний захід у виді особистого зобов"язання .
Відповідно до приписів ч.1 ст. 179 КПК України, особисте зобовязання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобовязання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обовязки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 5 ст.194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Керуючись п. "с" ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25 квітня 2003 року "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" ст. ст. 177, 178, 183, 186, 309, 392, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Ухвалив
В задоволенні клопотання п слідчого в особливо важливих справах слідчого управління ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримння під вартою відносно ОСОБА_4 - відмовити.
Обрати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання строком на два місяці, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, а саме:
1) прибувати до слідчого , прокурора та суду за першою вимогою;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, а саме з м. Мукачево Закарпатської області .
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з свідками, які заявлені слідчим .
5) здати на зберігання до Слідчого Управління ГУНП в Закарпатській області (м.Ужгород, вул. Ф.Ракоці, 13) свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
Копію ухвали направити до Слідчого Управління ГУНП в Закарпатській області , для відома та виконання.
Повний текст ухвали суду буде оголошено 02.04.2018 року о 14 год. 00 хв.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1