308/2879/18
22.03.2018 року місто Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області - ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно,-
З внесеного слідчим клопотання, яке погоджене з прокурором, та доданих до нього матеріалів слідує, що в період з початку червня 2017 року по 20 грудня 2017 року невстановлена, на даний час, досудовим розслідуванням особа, шляхом обману, заволоділа грошовими коштами ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фізичної особи-підприємця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фізичної особи-підприємця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 тим самим завдавши зазначеним особам тим самим завдавши зазначеним особам матеріальної шкоди в особливо великих розмірах.
В ході досудового розслідування встановлено, що до вчинення вищеописаного кримінального правопорушення може бути причетний ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якому на банківський картковий рахунок ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , потерпілим ОСОБА_4 переказано кошти в сумі 1000000 (один мільйон) гривень, в якості оплати за придбання криптовалюти «Bitcoin». Однак в подальшому потерпілий ОСОБА_4 не отримав ні криптовалюти, ні власних, переказаних, коштів.
Окрім того, встановлено, що до вчинення вищеописаного кримінального правопорушення, разом з ОСОБА_6 , може бути причетний ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який для вчинення шахрайств, за вищевказаною схемою використовує наступні банківські карткові рахунки, зокрема рахунок ПАТ «Універсал Банк» № НОМЕР_2 та рахунок ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 . Також встановлено, що саме на ці рахунки брат ОСОБА_6 - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також друг ОСОБА_6 - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на прохання ОСОБА_6 перераховували грошові кошти.
Враховуючи вище викладене, у органу досудового розслідування є підстави вважати, що ОСОБА_7 разом з ОСОБА_6 , використовуючи власні рахунки у фінансових установах, зареєстрованих на території України, шляхом обману, заволодівають грошовими коштами осіб в особливо великих розмірах.
Окрім того, встановлено, що ОСОБА_6 є власником транспортного засобу марки «BMW», моделі «535», номер кузова НОМЕР_4 , білого кольору, д.н.з. НОМЕР_5 , первинна реєстрації якого, як транспортного засобу, що завезений з-закордону, здійснена ОСОБА_6 25.07.2017, що дає органу досудового розслідування достатні підстави вважати, що зазначений транспортний засіб придбаний ОСОБА_6 за кошти потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , якими останній заволодів шляхом обману.
Враховуючи, що вищевказаний транспортний засіб ОСОБА_6 , може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також бути таким, що придбаний останнім, за рахунок коштів, що набуті кримінально протиправним шляхом, є достатні підстави вважати, що він відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України та є речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.
Окрім того, необхідно врахувати, що санкція ч. 4 ст. 190 КК України, передбачає в якості додаткового покарання - конфіскацію майна.
Враховуючи вищевикладене, у органу досудового розслідування наявні підстави для застосування в межах досудового розслідування вказаного кримінального провадження одного з видів заходів забезпечення кримінального провадження, передбаченого п. 7 ч. 1 ст. 131 КПК України, а саме арешту майна.
У судове засідання слідчий не з"явився, але подав до суду письмову заяву про розгляд клопотання без його участі. Розгляд справи також просив у відсутності власника майна задля забезпечення його схоронності .
Зважаючи на неявку в судове засідання осіб, які беруть участь у розгляді клопотання, фіксування за допомогою технічних засобів, відповідно до ч.4 ст.107 КПК України, не здійснювалося.
Дослідивши матеріали внесеного клопотання з додатками, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
В частині 1 статті 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч.2 цієї ж статті арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За змістом ч.3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Згідно ч.1 ст.98 КПК Україниречовими доказами є матеріальні обєкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були обєктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частиною 11 статті 170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).
Слідчим доведено, що речі накладення арешту на які просить здійснити слідчий мають значення речових доказів у кримінальному проваджені № 12017070030003602 від 21.12.2017 та відповідають критеріям, зазначеним уст.98 КПК України, оскільки могли зберегти на собі сліди кримінального правопорушення, містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України слідчий довів слідчому судді необхідність такого арешту майна з метою збереження речового доказу, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя враховує можливість використання вказаних у клопотанні речей, як доказу у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та приходить до висновку про наявність правових підстав до арешту майна, а тому клопотання слід задоволити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170-173,309,395КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого - задоволити.
Накласти арешт на транспортний засіб марки «BMW», моделі «535», номер кузова НОМЕР_4 , білого кольору, д.н.з. НОМЕР_5 , що належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_3 .
Заборонити ОСОБА_6 чи іншим користувачам, ким би вони не були, розпоряджатись та користуватись вказаним в п. 1 прохальної частини цього клопотання транспортним засобом.
Зобов'язати працівників РСЦ МВС в Закарпатській області внести до Єдиного державного реєстру МВС України відомості про арешт вказаного в п. 1 прохальної частини цього клопотання транспортного засобу.
Ухвала може бути оскаржена протягом п"яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1