11-кп/775/228/2018(м)
266/2507/17
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
Категорія ч. 1 ст. 249 КК України
04 квітня 2018 року м. Маріуполь
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю: прокурора ОСОБА_6
фізичної особи ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 , фізичної особи ОСОБА_7 на вирок Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23 січня 2018 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця ст. Новоніколаївка Красноармійського району Краснодарського краю РФ, громадянина України, не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимий
визнано винним за ч. 1 ст. 249 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 1700 грн,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Горлівка Донецької області, громадянина України, не працюючого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнано винним за ч. 1 ст. 249 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 1700 грн.,-
За вироком суду ОСОБА_10 та ОСОБА_9 визнані винними у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.
ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_9 05 червня 2017 року приблизно о 01.00 год. з метою зайняття незаконним рибним добувним промислом в акваторії Азовського моря, маючи у своєму розпорядженні човен типу «МК» ДЕ156-К та заборонені знаряддя лову - підйомні пастки у кількості 36 шт. вийшли в акваторію Азовського моря, де у період часу з 01.00 год. до 04.00 год., на відстані приблизно 300 метрів від берегу в районі ПБ № 25 в 200 метрах на захід від ММТП с. Піщане Приморського району м. Маріуполя Донецької області за допомогою вищевказаних заборонених знарядь лову, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, здійснили незаконний вилов риби виду бичок у кількості 7311 екземплярів, яку перемістили до свого човна з метою подальшого розпорядження нею на власний розсуд та попрямували до берегу, де були затримані працівниками відділу Азовського рибоохоронного патруля № 3 Азовського басейнового управління Державного агентства рибного господарства України.
05 червня 2017 року в період часу з 08.00 год. до 12.00 год. працівниками поліції в ході проведення огляду човна типу «МК» ДЕ156-К були виявлені та вилучені: риба виду бичок у кількості 7311 екземплярів та заборонені знаряддя лову - підйомні пастки у кількості 36 шт., за допомогою яких ОСОБА_10 спільно з ОСОБА_9 , діючи умисно, незаконно виловили вищевказану рибу при вищеописаних обставинах, заподіявши таким чином рибному господарству України внаслідок незаконного добування водних біоресурсів, згідно такс, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1209 від 21 листопада 2011 року, істотну шкоду у розмірі 248 574,00 гривень.
На зазначений вирок обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що вирок в частині вирішення питання речових доказів є незаконним та підлягаючим зміні. Зазначає, що човен типу «МК» ДЕ 156-К належить ОСОБА_7 та не може бути конфіскований, оскільки останній не знав про його злочинне використання. Просить вирок суду змінити, човен типу «МК» ДЕ 156-К повернути ОСОБА_7 .
Фізична особа ОСОБА_7 також подав апеляційну скаргу на цей же вирок, в якій вказує, що вирок в частині вирішення питання речових доказів є незаконним та підлягаючим зміні. Зазначає, що човен типу «МК» ДЕ 156-К належить йому на праві власності та не може бути конфіскований, оскільки він як законний володілець човна не знав про його злочинне використання. Просить вирок суду змінити, човен типу «МК» ДЕ 156-К повернути власнику.
Заслухавши доповідача, фізичну особу ОСОБА_7 , який підтримав апеляційні скарги, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, вважав вирок суду законним і обґрунтованим, перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню за наступних підстав.
Висновки суду про винність ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та правильність кваліфікації їх дій в апеляційному порядку не оскаржуються.
Згідно ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції дане кримінальне провадження розглядалось відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, тому доводи апеляційних скарг стосовно того, що човен не є ні знаряддям, ні засобом промислу неспроможні, оскільки всі учасники судового провадження, в тому числі обвинувачені визнали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
До цих обставин відноситься і факт вчинення обвинуваченими інкримінованого кримінального правопорушення саме з використанням вказаного човна типу «МК» ДЕ 156-К.
Ст. 394 ч. 2 КПК України прямо передбачено, що судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 цього Кодексу.
Відповідно до правових позицій, викладених в п. 22 ППВСУ № 17 від 10.12.2004 року «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» при розгляді справ про злочини проти довкілля суди на виконання вимог п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК мають обговорювати питання про конфіскацію належних винним особам знарядь злочину. Під знаряддями злочину в таких справах треба розуміти предмети чи технічні засоби, які умисно використовувалися їх власником чи співучасниками злочину для незаконного полювання, рибальства, порубки дерев тощо, а також для полегшення вчинення зазначених дій: рушниці, вибухівка, рибальські сіті, транспортні засоби (останні можуть бути визнані знаряддям злочину не тільки тоді, коли вони використовувалися безпосередньо в процесі полювання чи рибальства, а й коли без їх використання вчинення злочину було б неможливим чи надто складним). Рішення про конфіскацію таких речових доказів може бути прийнято лише за умови, що вони визнані знаряддями злочину органами досудового слідства чи судом.
З матеріалів провадження вбачається, що човен типу «МК» ДЕ 156-К визнаний речовим доказом (а.с. 60-61).
Вивченням матеріалів провадження встановлено, що вказаний човен був визнаний судом засобом промислу, про що зазначено у вироку.
Згідно п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. При цьому гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, конфіскуються.
Відповідно до санкції ч. 1 ст. 249 КК України незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, якщо воно заподіяло істотну шкоду карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.
Також відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого частиною першою статей 248, 249 цього Кодексу. Оскільки обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вчинили злочин, передбачений ч. 1 ст. 249 КК України, човен типу "МК" ДЕ 156-К також підлягає спеціальній конфіскації на користь держави.
Колегія суддів приходить до висновку що судом першої інстанції було правильно вирішено питання про конфіскацію човна типу «МК» ДЕ 156-К, оскільки вищезгаданий човен був визнаний речовим доказом.
Ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду кримінального провадження жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_7 є власником конфіскованого майна, та на момент вчинення злочину ОСОБА_10 та ОСОБА_9 не знав про злочинне використання човну типу «МК» ДЕ 156-К до суду надано не було. Під час апеляційного розгляду ОСОБА_7 пояснив, що підтвердити належність човна типу «МК» ДЕ 156-К саме йому він не може.
Відповідно до ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У рішенні ЄСПЛ по справі «Уелч проти Сполученого Королівства від 09.02.1995 р.» Європейський суд з прав людини зазначає, що не можна виключати, що законодавство, яке наділяє суди широкими повноваженнями щодо конфіскації переслідує також ціль покарати правопорушників. Цілі превенції і відшкодування поєднуються з цілями покарання і можуть розглядатися як складові самого поняття покарання.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду ухвалений законно і обґрунтовано і підстав для його скасування або зміни немає, апеляційні скарги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України колегія суддів, -
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та фізичної особи ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23 січня 2018 року відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом 3 місяців з дня проголошення.
Судді: