Справа № 210/5242/16-ц 22-ц/774/547/К/18
Іменем України
03 квітня 2018 року м. Кривий Ріг
Справа № 210/5242/16-ц
Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Бондар Я.М.,
суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.
секретар судового засідання : Чубіна А.В.
сторони справи :
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 16 березня 2017 року, яке ухвалене суддею Чайкіною О.В. у м. Кривому Розі,
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
В мотивування заявлених вимог зазначила, що 05 березня 2007 року відповідач ОСОБА_2 отримав у борг від позивача грошові кошти у розмірі 9000,00 доларів США, які зобов'язався повернути не пізніше квітня 2016 року, про що ОСОБА_2 надав письмову розписку. Проте до теперішнього часу відповідач кошти із закінченням терміну позики не повернув. У зв'язку з цим ОСОБА_1 просить суд стягнути з Відповідача борг, втрати від інфляції у розмірі 234480,90 грн., а також судові витрати пов'язані з оплатою судового збору - 2344,81 грн. за вимоги майнового характеру, та судовий збір, сплачений за клопотання про забезпечення позову у розмірі 275,60 грн.
Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 16 березня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за розпискою від 05 березня 2007 року в розмірі 234480,90 грн. та сплачений судовий збір за вимоги майнового характеру у розмірі 2620,41 грн.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 06 листопада 2017 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 ставить питання про скасування заочного рішення, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи. В мотивування апеляційної скарги зазначає, що його не було належним чином повідомлено про розгляд справи, він судових повісток або викликів не отримував. Зокрема вважає, що судом не прийнято до уваги, що грошові кошти у борг було отримано в інтересах сім'ї для придбання нерухомості, а саме квартири АДРЕСА_1. Де він мешкав разом із донькою позивача ОСОБА_3, посилаючись, що кошти витрачені в інтересах сім'ї , вважає обов'язок виплачувати їх також повинен бути розподілений із ОСОБА_3
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 05.03.2007 року отримав від ОСОБА_1 у борг 9000 американських доларів США на строк до квітня 2016 року (а.с.10).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з доведеності факту отримання відповідачем коштів у борг та відсутності доказів їх повернення, стягнув борг, з урахуванням гривневого еквіваленту.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Між сторонами виникли боргові правовідносини.
За ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Таким чином, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. При цьому, договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідачем ОСОБА_2 визнано отримання борг 05.03.2007 року від ОСОБА_1 кошти в сумі 9000,00 доларів США, для придбання нерухомості.
В матеріалах відсутні докази повернення грошових коштів та припинення боргових зобов'язань ОСОБА_2
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).Згідно з ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Колегія суддів вважає хибним посилання відповідача в апеляційній скарзі на положення сімейного законодавства та розподіл між подружжям боргових зобов'язань, оскільки вони не регулюють спірні правовідносини.
Посилання відповідача про спільне проживання його разом із донькою позивача ОСОБА_3 однією сім'єю та отримання у борг коштів на придбання нерухомості в період ведення спільного господарства не може бути правовою підставою для покладання на неї обов'язку із погашення боргу. В даному судовому процесі питання про розподіл спільного майна подружжя, до якого відноситься як майно так і боргові зобов'язання не є предметом розгляду, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є неприйнятними.
Також колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача в апеляційній скарзі на розмір витрат, які було проведено ним у спільному проживанні із ОСОБА_3, оскільки не стосуються предмету доведення у даному спорі.
Посилання відповідача про застосування курсу валют до вимог про стягнення боргу, який існував на час отримання грошових коштів у борг станом на 05.03.2007 року 1 дол.США - 5,5 грн., не можна взяти до уваги, тому що не ґрунтується на законі.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 Цивільного кодексу України; далі - ЦК України).
За нормами статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено обов'язок позичальника повернути позику (грошові кошти) у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини другої статті 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлено договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог, згідно положення ст. 13 ЦПК України.
Згідно відомостей Національного Банку України від 18.11.2016 року про офіційний курс гривні до іноземної валюти становить 2605,3438 грн. за 100 доларів США, таким чином судом першої інтсанції вірно визначено гривневий еквівалент розміру боргу 9000,00 доларів США станом на 18.11.2016 року - 234480,90 гривень.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, Апеляційний суд Дніпропетровської області, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 16 березня 2017 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 04 квітня 2018 року.
Головуючий:
Судді: