Провадження № 22-ц/774/1816/18 Справа № 204/3945/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Самсонова В. В. Доповідач - Красвітна Т.П.
Категорія 27
13 березня 2018 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,
при секретарі Шило С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 24 листопада 2017 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
08 червня 2016 ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 18 квітня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №ML-308/096/2008, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 90000,00 доларів США. Для забезпечення повного і своєчасного виконання боргових зобов'язань ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором, між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_3 (поручитель) був укладений договір поруки №SR-308/096/2008 від 18.04.2008 року, відповідно до умов якого поручитель прийняла на себе зобов'язання відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_2 всіх боргових зобов'язань перед банком. Проте, відповідачі не виконали свої зобов'язання, у зв'язку з чим, мають заборгованість перед позивачем, яка станом на 07.09.2015 року складає 98860,06 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 07.09.2015 року еквівалентно 2168989,71 грн. Згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 25 листопада 2011 року ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за вказаним кредитним договором №ML-308/096/2008 від 18.04.2008 року. Тому, уточнивши позовні вимоги, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором №ML-308/096/2008 від 18.04.2008 року в загальному розмірі 98860,06 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 07.09.2015 року еквівалентно 2168989,71 грн., а також стягнути з відповідачів судові витрати по сплаті судового збору (а.с. 16-19 т.2).
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2017 року позов задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором №ML-308/096/2008 від 18.04.2008 року у розмірі 98860,06 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 07.09.2015 року еквівалентно 2168989,71 грн., яка складається з наступного: залишок заборгованості за кредитом - 89852,38 доларів США, що еквівалентно 1971361,22 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 9007,68 доларів США, що еквівалентно 197628,49 грн.; стягнуто в рівних частинах з відповідачів на користь позивача судовий збір в сумі 32534,85 грн. (а.с. 33-40 т.2).
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм процесуального та матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог (а.с. 43-52 т.2).
Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. Згідно абз. 3 п. 3 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Також п. 8 ч. 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, в редакції, що діє з 15.12.2017 року, передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст.ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення їм судових повісток, які долучені до матеріалів справи.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги і скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 18 квітня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», та ОСОБА_2 (позичальник) був укладений кредитний договір №ML-308/096/2008, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 90000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення - 19 квітня 2038 року, виходячи з 366 календарних днів у році, зі сплатою відсотків в розмірі: фіксований 5,49 % річних + FIDR (а.с.4-8 т.1).
У пункті 6 зазначеного вище кредитного договору погоджено, що інші істотні умови цього договору викладені в Частині №2, яка є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктом 1.9.1 Частини №2 зазначеного вище кредитного договору встановлено, зокрема, що незважаючи на інші положення цього Договору Банк має право вимагати дострокового виконання Боргових зобов'язань в цілому або у визначеній Банком частині у випадку невиконання Позичальником та/або Поручителем своїх Боргових та інших зобов'язань за цим Договором (в тому числі, але не виключно, встановлених п.2.3.7. та ст.3 цього Договору) (а.с. 5-8).
За змістом пункту 1.11.1 Частини №2 кредитного договору №ML-308/096/2008 від 18.04.2008 року, усі платежі для повернення суми Кредиту та сплати процентів за користування кредитом повинні здійснюватись позичальником у валюті кредиту в строки та умовах, встановлених цим договором.
Згідно п. 7.4 Частини №2 кредитного договору №ML-308/096/2008 від 18.04.2008 року, детальний розпис сукупної вартості кредиту визначається банком в додатках до цього договору.
Додатком №1 до кредитного договору №ML-308/096/2008 від 18.04.2008 року погоджено графік платежів, відповідно до якого погашення кредиту здійснюється щомісяця шляхом ануітентних платежів у розмірі, строки та з періодичністю ( а.с.9-15).
Банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором №ML-308/096/2008 від 18.04.2008 року, надавши ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 90000,00 доларів США, що підтверджується валютним меморіальним ордером №15 від 18.04.2008 року (а.с.232 т.1).
Судом першої інстанції також встановлено, що між ЗАТ «ОТП Банк» (ПАТ «ОТП Банк»), та ОСОБА_2 були укладені наступні договори:
-додатковий договір №1 від 11 березня 2009 року до кредитного договору №ML-308/096/2008 від 18.04.2008 року, відповідно до якого було доповнено кредитний договір, зокрема, викладено в новій редакції графік платежів (а.с. 233-235 т.1);
-додатковий договір № 2 від 11 березня 2009 року до кредитного договору №ML-308/096/2008 від 18.04.2008 року, відповідно до якого було внесено зміни щодо розрахунку процентної ставки та викладено в новій редакції графік платежів (а.с.236-237 т.1);
-додатковий договір від 17 квітня 2009 року до кредитного договору №ML-308/096/2008 від 18.04.2008 року, відповідно до якого було доповнено кредитний договір змінами щодо зміни процентної ставки, у випадку порушення позичальником зобов'язань щодо сплати страхових платежів (а.с.238 т.1);
-додатковий договір від 20 липня 2009 року до кредитного договору №ML-308/096/2008 від 18.04.2008 року, яким доповнено кредитний договір змінами щодо розміру та порядку нарахування процентної ставки, а також викладено в новій редакції графік платежів (а.с.239-240 т.1);
-додатковий договір від 18 січня 2010 року до кредитного договору №ML-308/096/2008 від 18.04.2008 року, яким доповнено кредитний договір змінами щодо розміру та порядку нарахування процентної ставки, а також викладено в новій редакції графік платежів (а.с.241-245 т.1).
Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №ML-308/096/2008 від 18.04.2008 року, цього ж дня між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_3 (поручитель) був укладений договір поруки №SR-308/096/2008, за умовами якого остання взяла на себе зобов'язання відповідати перед ЗАТ «ОТП Банк» за зобов'язаннями ОСОБА_2 щодо погашення кредитної заборгованості в повному обсязі цих зобов'язань, як солідарні із позичальником боржники (т.1 а.с.18).
Пунктом 2.1. вказаного вище договору передбачено, що порукою за цим договором забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати боржником кожного і всіх його боргових зобов'язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено у кредитному договорі. Зокрема, порукою забезпечуються вимоги кредитора щодо:
1)повернення основної суми кредиту, наданого боржнику; боржник зобов'язаний повернути кредитору повну суму отриманих боржником кредитних коштів не пізніше "19" квітня 2038 року. Сума отриманого кредиту може скласти 90000,00 дол. США;
2)сплата відсотків за користування кредитом; Боржник зобов'язаний сплатити відсотки за користування отриманими ним кредитними коштами, наданими згідно з Кредитним Договором, в розмірі, в терміни і в порядку, що передбачені в Кредитному
договорі; відсотки сплачуються щомісяця; якщо дата повернення нарахованих відсотків припадає на не банківський день - платежі здійснюються Боржником в банківський день, наступний за таким не банківським днем, але не пізніше передостаннього дня поточного місяця; при повному поверненні кредиту, відсотки сплачуються одночасно з поверненням; відсотки на прострочений кредит сплачуються одночасно з поверненням кредиту;
3)сплата пені за прострочення повернення кредиту, прострочення сплати відсотків та штрафу за нецільове використання кредиту.
Відповідно до п. 2.2. договору поруки №SR-308/096/2008 від 18.04.2008 року на дату укладення цього Договору розмір боргових зобов'язань, забезпечених порукою, становить 90000,00 дол. США; порукою забезпечені боргові зобов'язання в разі зміни їх суми, відповідно до п. 2.1. цього договору.
Пунктами 4.1 та 4.2 зазначеного вище договору поруки погоджено, що він набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором; відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов'язань в повному обсязі.
Згідно п. 7.2. договору поруки №SR-308/096/2008 від 18.04.2008 року зміни та доповнення до цього договору вважаються його невід'ємною частиною, якщо вони укладені у письмовій формі та підписані належним чином уповноваженими представниками сторін.
Також встановлено, що 25 листопада 2011 року між ПАТ «ОТП Банк», яке є правонаступником ЗАТ «ОТП Банк», та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» був укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до умов якого ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором №ML-308/096/2008 від 18.04.2008 року, укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 (а.с.21-27, 28 т.1).
19.12.2014 року ПАТ «ОТП Банк», який діє на підставі договору комісії укладеного 25.11.2011 року між банком та ТОВ «ОТП Факторинг Україна», та ОСОБА_2 було укладено додатковий договір до кредитного договору №ML-308/096/2008 від 18.04.2008 року, відповідно до якого було внесено зміни щодо розрахунку процентної ставки та викладено в новій редакції графік платежів; було змінено дату остаточного повернення кредиту на 30.06.2015 року (а.с.198-202 т.1). У преамбулі даного додаткового договору передбачено, що в зв»язку з укладенням між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» договору комісії від 25.11.2011 року, з усіма наступними змінами та доповненнями, всі права та обов»язки за цим додатковим договором належать ТОВ «ОТП Факторинг Україна». Згідно пункту 3.3 цей додатковий договір набирає чинності з дня його підписання.
Колегія звертає увагу, що факт укладення додаткового договору від 19.12.2014 року та обов»язковість його умов визнаються позивачем, що стверджується, зокрема, змістом письмового відзиву ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на апеляційну скаргу відповідача, який надійшов до апеляційного суду 31.01.2018 року та долучений до матеріалів даної цивільної справи.
В зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 умов зазначеного вище кредитного договору, станом на 07.09.2015 року утворилась заборгованість у розмірі 2168989,71 грн., що за офіційним курсом НБУ станом на 07.09.2015 року, згідно змісту позовних вимог, еквівалентно 98860,06 доларів США, а саме: залишок заборгованості за кредитом в сумі 1971361,22 грн., що еквівалентно 89852,38 доларів США, та заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 197628,49 грн., що еквівалентно 9007,68 доларів США (а.с. 16-17 т.1).
Апеляційним судом встановлено, що, до пред»явлення даного позову, позивач не пред»являв жодному з відповідачів вимогу про дострокове виконання грошових зобов»язань за вищевказаним кредитним договором, що стверджується поясненнями у судовому засіданні та змістом письмового відзиву ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на апеляційну скаргу відповідача, який надійшов до апеляційного суду 31.01.2018 року та долучений до матеріалів даної цивільної справи.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, встановивши факт укладення вищевказаного кредитного договору та отримання позичальником кредитних коштів в розмірі 90000,00 доларів США; приймаючи до уваги неналежне виконання умов кредитного договору та наявність непогашеної заборгованості; встановивши факт укладення договору купівлі-продажу кредитного портфелю, - колегія приходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором №ML-308/096/2008 від 18.04.2008 року, станом на 07.09.2015 року, в загальному розмірі 2168989,71 грн., що еквівалентно 98860,06 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 1971361,22 грн., що еквівалентно 89852,38 доларів США, та заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 197628,49 грн., що еквівалентно 9007,68 доларів США.
Розмір зазначеної вище заборгованості підтверджується представленим позивачем розрахунком, який є арифметично правильним, відповідає умовам кредитного договору, з відповідними змінами та доповненнями, та не спростований відповідачем (а.с. 16-17 т.1).
Доводи апелянта про неправильність наданого позивачем розрахунку заборгованості є недоведеними. Представлені відповідачем копії квитанції щодо сплати заборгованості за кредитним договором - не спростовують правильність наданого позивачем розрахунку боргу; власного розрахунку заборгованості відповідачем суду не представлено, клопотань про витребування відповідних доказів судом, зокрема про призначення судової експертизи для встановлення розміру заборгованості за кредитним договором, відповідачем чи його представленим не заявлено; викладене стверджується матеріалами справи, протоколом та звукозаписом судового засідання суду апеляційної інстанції.
Колегія звертає увагу, що наведені вище кредитний договір та додаткові договори до нього недійсними у передбаченому діючим законодавством порядку не визнані, у даній цивільній справі відповідні позовні вимоги не заявлені.
Згідно змісту договору купівлі-продажу кредитного портфелю, укладеного 25 листопада 2011 року між ПАТ «ОТП Банк», яке є правонаступником ЗАТ «ОТП Банк», та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» і додатку до вказаного договору №1, відступлення вимоги відбувалось із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором №ML-308/096/2008 від 18.04.2008 року у національній валюті (гривні) та еквіваленту боргу у валюті договору (дол. США), що не суперечить вимогам діючого законодавства.
Твердження ОСОБА_2 про те, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не має права вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором до апелянта у зв»язку з недотриманням письмової нотаріальної форми договору купівлі-продажу кредитного портфелю, укладеного 25 листопада 2011 року між ПАТ «ОТП Банк», яке є правонаступником ЗАТ «ОТП Банк», та ТОВ «ОТП Факторинг Україна», - не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки є безпідставними, не ґрунтуються на вимогах законодавства, що діяло на час укладення зазначеного договору купівлі-продажу кредитного портфелю.
Доводи апелянта про те, що розпорядженням Нацкомфінпослуг №2023 від 20.08.2015 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» виключено з Державного реєстру фінансових установ та анульовано свідоцтво про реєстрацію фінансової установи з додатком до нього - не спростовують висновку апеляційного суду про наявність підстав для стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь позивача; укладення договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 25 листопада 2011 року, набуття позивачем права вимоги до відповідачів відбулися до набрання чинності розпорядженням Нацкомфінпослуг №2023 від 20.08.2015 року ТОВ, яке зворотної (у часі) сили не має.
Твердження апелянта про ненаправлення позивачем протягом 20 робочих днів, з часу укладення договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 25 листопада 2011 року, повідомлення відповідачам про заміну кредитора - не спростовують висновку суду про наявність підстав для стягнення заборгованості з ОСОБА_2, оскільки заборгованість у встановленому розмірі 2168989,71 грн. не сплачена останнім ні на користь позивача, ні на користь первісного кредитора ПАТ «ОТП Банк», яке є правонаступником ЗАТ «ОТП Банк».
Крім того, з часу укладення договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 25 листопада 2011 року та до 20.01.2015 року за вищевказаним кредитним договором платежі здійснювались ОСОБА_2 на ім»я належного отримувача ТОВ «ОТП Факторинг Україна»; вкладене підтверджується, зокрема, представленими апелянтом копіями відповідних квитанцій (а.с. 71 - 100 у т. 1).
При вирішенні питання щодо застосування позовної давності колегія виходить з наступного.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, спеціальна позовна давність - в один рік, згідно п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, відносно неустойки.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давністьзастосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Частиною 2 ст. 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності до нового строку не зараховується (ч. 3 ст. 264 ЦК України).
Встановлено, що даний позов пред'явлений до суду 08.06.2016 року, що підтверджується відбитком штемпеля вхідної кореспонденції місцевого суду на позовній заяві (а.с.1 т.1).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 визнавав та періодично виконував умови кредитного договору з моменту його укладення, що підтверджується, зокрема, копіями перелічених вище додаткових договорів до кредитного договору, а також наданими відповідачем копіями квитанцій про погашення кредитної заборгованості в період з 16.05.2008 року до 20.01.2015 року (а.с. 71-100 т.1).
Останній платіж за кредитним договором було здійснено 20.01.2015 року, що узгоджується з наданим позивачем розрахунком та не заперечується відповідачем.
Враховуючи викладене, встановивши здійснення відповідачем періодичних оплат заборгованості, відповідно до умов вищевказаного кредитного договору, вчинення дій щодо визнання боргу, колегія дійшла висновку про непорушення позивачем трирічного строку позовної давності.
При вирішенні питання щодо обґрунтованості позовних вимог, які заявлені до поручителя ОСОБА_5, колегія звертає увагу на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Частинами 1, 4 ст. 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
У пункті 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" №5 від 30.03.2012 року, із змінами та доповненнями, роз'яснено, що відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.
До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.
Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 18 червня 2012 року №6-73цс12, від 17 лютого 2016 року №6-3176цс15.
Тобто змінами основного зобов'язання, в результаті яких збільшується відповідальність поручителя, вважаються такі умови та обставини, що тягнуть або можуть потягти негативні наслідки для поручителя, поява для нього інших нових ризиків, відмінних від тих, з якими він попередньо погодився при укладенні договору поруки, погіршення його майнового становища.
Враховуючи вимоги до письмової форми правочину, встановлені ст. 207 ЦК, згода поручителя може бути висловлена у будь-якій письмовій формі (листі, заяві, телеграмі). Головне, щоб вона була явно вираженою і відповідала дійсній волі поручителя.
Як вбачається з матеріалів справи, з укладенням додаткових угод між банком на позичальником №1 від 11 березня 2009 року, №2 від 11 березня 2009 року, від 17 квітня 2009 року, 20 липня 2009 року та 18 січня 2010 року збільшено розмір відсотків за користування кредитом, що потягло збільшення обсягу відповідальності поручителя на що поручителем надано свою згоду при укладенні договору поруки 18.04.2008 року, оскільки пунктом 2.2 вказаного договору поруки передбачено, що порукою забезпечені боргові зобов»язання в разі зміни їх суми, відповідно до п. 2.1 цього договору, зміст якого наведено вище.
Разом з тим, додатковим договором від 19 грудня 2014 року (який не узгоджувався з поручителем), змінено дату останнього повернення кредиту на 30.06.2015 року. Колегія звертає увагу, що текстом кредитного договору та графіком погашення кредиту, який було погоджено з поручителем ОСОБА_3, а також текстом самого договору поруки №SR-308/096/2008 від 18.04.2008 року було встановлено дату повернення кредиту - не пізніше 19.04.2038 року (а.с. 202 т.1). Отже, додатковим договором від 19 грудня 2014 року суттєво, більше ніж на 22 роки, скорочено строк повернення кредиту, що суттєво змінило умови кредитного договору в частині строку кредитування, значно збільшило розмір і терміновість платежів та, відповідно, значно збільшило обсяг відповідальності поручителя і погіршило його майнове становище.
Приймаючи до уваги, що, відповідно до змісту договору поруки №ML-308/096/2008 від 18.04.2008 року, поручитель не надавала згоди на збільшення обсягу її відповідальності у разі зміни строку повернення кредиту, а умови додаткового договору від 19 грудня 2014 року (набрав чинності з дня його підписання) з поручителем не узгоджувались, - колегія дійшла висновку про припинення з 19.12.2014 року поруки поручителя ОСОБА_3 за вищевказаним кредитним договором у відповідності до вимог ч. 1 ст. 559 ЦК України.
Крім того, ні з вказаного вище часу припинення поруки ОСОБА_3, ні з дня настання строку виконання основного зобов'язання (30.06.2015 року) позивачем не було пред»явлено вимогу до поручителя протягом шести місяців (даний позов подано до суду 08.06.2016 року, що стверджується відбитком штампу вхідної кореспонденції місцевого суду), що визнано сторонами та стверджується матеріалами справи, зокрема, змістом відзиву позивача на апеляційну скаргу.
Приймаючи до уваги, що представлений позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором (станом на 07.09.2015 року), здійснено з урахуванням умов усіх додаткових договорів, в тому числі і додаткового договору від 19 грудня 2014 року, яким суттєво, більше ніж на 22 роки, змінено строк повернення кредиту; враховуючи відсутність підстав для стягнення з поручителя заборгованості за кредитним договором з урахуванням умов додаткового договору від 19 грудня 2014 року та за період часу після припинення поруки; зважаючи на непредставлення позивачем розрахунку розміру заборгованості, яка сформувалась до часу припинення поруки, без врахування змін, що передбачені умовами додаткового договору від 19 грудня 2014 року, враховуючи незаявлення позивачем клопотання про витребування відповідних доказів судом, зокрема, про призначення судової експертизи для встановлення розміру заборгованості, яка сформувалась до припинення поруки (оскільки для здійснення такого розрахунку необхідні спеціальні знання фахівця у відповідній галузі), - колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення з поручителя заборгованості, яка розрахована позивачем з урахуванням змін, що внесені додатковим договором від 19 грудня 2014 року та з урахуванням періоду часу після припинення поруки.
На зазначене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі обставини справи не встановив, неправильно застосував норми матеріального права щодо стягнення заборгованості з поручителя, що призвело до неправильного вирішення спору та ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог, стягнення заборгованості у встановленому вище розмірі з ОСОБА_2 та про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_3 у зв»язку з припиненням поруки.
Колегія наголошує, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов»язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» необхідно стягнути з ОСОБА_2 судові витрати на оплату судового збору в розмірі 32534,85 грн. (а.с. 3 т.1).
Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням викладеного вище, колегія дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2017 року- скасувати та ухвалити нове.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (код ЄДРПОУ 36789421) заборгованість за кредитним договором №ML-308/096/2008 від 18.04.2008 року, станом на 07.09.2015 року, в загальному розмірі 2168989 (два мільйони сто шістдесят вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 71 коп., що еквівалентно 98860 (дев'яносто вісім тисяч вісімсот шістдесят) доларів США 06 центів, яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 1971361,22 грн., що еквівалентно 89852,38 доларів США та заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 197628,49 грн., що еквівалентно 9007,68 доларів США.
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (код ЄДРПОУ 36789421) судові витрати в сумі 32534 (тридцять дві тисячі п'ятсот тридцять чотири) грн. 85 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий
Судді