Провадження № 22-ц/774/3004/18 Справа № 199/574/18 Головуючий у 1 й інстанції - Скрипник О. Г. Доповідач - Свистунова О.В.
Категорія 69
03 квітня 2018 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Свистунової О.В.,
суддів - Єлізаренко І.А., Красвітної Т.П.,
за участю секретаря - Гулієва М.І.о.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро
апеляційну скаргу ОСОБА_2
на ухвалу судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2018 року
по справі за заявою ОСОБА_2, заінтересована особа - Індустріальний районний у м. Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про встановлення факту, що має юридичне значення, -
В порядку пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п.6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
У січні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою, в якій просив суд встановити факт, який має юридичне значення, а саме те, що він є батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та батьком малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та є їх законним представником.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29.01.2018 року відмовлено у відкритті провадження по справі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не доведені обставини, що мають значення для справи.
Також, скаржник зазначає, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.
Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали судді в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а ухвалу скасувати, направивши справу для повторного розгляду питання щодо відкриття провадження у справі.
Відмовляючи у відкритті провадження на підставі частини 4 статті 315 ЦПК України, суддя першої інстанції виходив з того, що з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення вбачається спір про право.
Проте, колегія суддів з таким висновком погодитися не може, зважаючи на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з частиною 4 статті 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.
Відповідно до роз'яснень, викладених в пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Суд може встановлювати факти, які й за іноземним законодавством тягнуть за собою правові наслідки для заявника і рішення суду необхідне заявникові для застосування у відносинах з громадянами інших держав.
Звертаючись до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, ОСОБА_2 посилався на те, що рішення йому потрібно для отримання дітьми постійного статусу - громадянина Ізраїлю, так як вони постійно проживають на території цієї країни.
У зв'язку з тим, що на час реєстрації народження дітей він з дружиною не знаходився у зареєстрованому шлюбі, компетентним органам Ізраїлю витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян України щодо актового запису про народження з підтвердженням, що реєстрацію дітей було здійснено за заявою батьків про визнання батьківства - недостатньо, так як Ізраїль та Україна входять до числа держав, які зв'язані Гаазькою конвенцією "Про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей" від 20.10.1980 року.
Відповідно до статті 3 Гаазької конвенції "Про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей" від 20.10.1980 року, права піклування, згадані в пункті a, можуть виникнути, зокрема, на підставі будь-якого законодавчого акта, або в силу
рішення судової або адміністративної влади, або внаслідок угоди, що спричиняє юридичні наслідки відповідно до законодавства такої держави.
Згідно статті 4, конвенція застосовується до будь-якої дитини, яка постійно проживала в Договірній державі безпосередньо перед вчиненням акта порушення прав піклування або доступу. Застосування Конвенції припиняється, коли дитина досягає віку 16 років.
На вищевикладене місцевий суд уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження по справі.
Крім того, приходячи до висновку про те, що з заяви вбачається спір про право, суд в порушення норм процесуального права не зазначив, який саме спір про право вбачається з заяви.
Також, судова колегія наголошує, що відмова заявнику у відкритті провадження у справі є порушенням його конституційних прав в доступі до правосуддя та порушенням статті 6 Європейської Конвенції "Про захист прав та основоположних свобод людини".
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
На підставі викладеного, ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для повторного розгляду питання щодо відкриття провадження у справі.
Керуючись ст. 147, п.3 розділом XII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст.ст. 259,268,374,376,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2- задовольнити частково.
Ухвалу судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2018 року- скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 03 квітня 2018 року.
Головуючий О.В. Свистунова
Судді: І.А. Єлізаренко
Т.П. Красвітна