Справа № 290/180/18
Провадження № 1-кп/273/89/18
03 квітня 2018 року Баранівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Баранівка кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018060150000014 від 10.01.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Старосільці Коростишівського району Житомирської області, українця, громадянина України, не працюючого, не одруженого, з неповною загальною середньою освітою, проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше судимого:
02.10.2008 року Костишівським районним судом за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавленні волі строком на 3 роки, з випробувальним терміном 1 рік;
12.02.2009 року Костишівським районним судом за ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 3 місяці. 30.11.2012 Бердичівським міськрайонним судом невідбута частина покарання у виді позбавлення волі строком 1 рік 1 місяць 7 днів замінена на громадські роботи строком на 249 годин,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,-
Будучи раніше судимим за вчинення злочинів проти власності, судимість за які у встановленому законом порядку не знята та не погашена, ОСОБА_4 30 грудня 2017 року близько 02 год. перебуваючи в с. Карвинівка Романівського району Житомирської області вирішив незаконно заволодіти автомобілем, який зберігався у гаражі по АДРЕСА_2 .
Реалізуючи свій злочинний намір направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_4 30.12.2017 близько 02 год. прибув до вищевказаного гаражу, де переконавшись у відсутності сторонніх осіб та власника приміщення, які б могли перешкодити вчиненню злочину, за допомогою підручних засобів відчинив запірний пристрій дверей, через які проник у середину приміщення гаража.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні гаража підійшов до автомобіля марки ВАЗ 21063, з реєстраційним номером НОМЕР_1 , зеленого кольору, який там знаходився та належить ОСОБА_6 , через незамкнені дверцята проник до салону автомобіля, де ключами, які перебували в замку запалювання, запустив двигун автомобіля і зник з місця скоєння злочину.
Своїми умисними діями, які виразились у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у приміщення, ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 289 КК України.
Допитаний в суді обвинувачений ОСОБА_4 вину у скоєнні інкримінованого злочину визнав повністю, у вчиненому розкаюється та підтвердив зазначені у обвинувальному акті обставини, просив суворо не карати та застосувати до нього умовний термін.
Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, в заяві просив дане кримінальне провадження слухати у його відсутність, щодо міри покарання покладався на розсуд суду.
Таким чином, окрім визнання ОСОБА_4 своєї вини, його вина в інкримінованому йому злочині повністю підтверджується матеріалами справи досліджених судом, зокрема:
заявою ОСОБА_4 від 22.01.2018 року якою він підтвердив факт крадіжки автомобіля ВАЗ 21063 зеленого коліру, що належить ОСОБА_7 з метою поїздки до батьків. Після того, які він зламався у дорозі він вирішив звернутися до поліції з щиро-сердечним зізнанням.
висновком експерта №11/8 згідно якого ринкова вартість автомобіля 21063, реєстраційний номер НОМЕР_2 на 30.12.2017 рік складає 21957.7 грн.;
протоколом проведення слідчого експеременту від 08.02.2018 року згідно якого ОСОБА_4 пояснив, що 30.12.2017 року близько 02. год. він проходив по вул. Шевченка у с. Карвинівка Романівського району Житомирської області. Вирішив проникнути у один із гаражів для заволодіння автомобілем та поїздки у своїх справах. Після цього, відчинивши двері сів у автомобіль та поїхав у м. Житомир де по дорозі автомобіль з технічних причин зупинився після чого він його залишив його на узбіччі, де саме не пам'ятає.
Достовірність та об'єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв'язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази. Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.
Дослідивши, оцінивши та проаналізувавши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд, прийшов до висновку, що обвинувачений дійсно своїми умисними протиправними діями скоїв вищевказане правопорушення - злочин.
Таким чином, суд вважає, що дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 289 КК України, які виразились у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у приміщення.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує вимоги ст. 65 КК України, а також, характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином.
Обставинами, які згідно ст. 66 КК України, пом'якшують покарання підозрюваного ОСОБА_4 є з'явлення із зізнанням, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання підозрюваного ОСОБА_4 не встановлено.
Крім того, суд бере до уваги довідку-характеристику Карвинівської сільської ради від 18.01.2018 року №181 згідно якого ОСОБА_4 за час проживання на території Карвинівської с.р. показав себе з негативної сторони. Зловживає спиртними напоями, не працює, веде аморальний спосіб життя сусіди скаржаться на його поведінку.
Згідно довідки Романівської центральної районної лікарні від 12.02.2018 року №126 ОСОБА_4 на обліку у лікаря психіатра, нарколога СРЛ не перебуває.
До складу сім'ї ОСОБА_4 входять співмешканка ОСОБА_8 та її донька ОСОБА_9 , що підтверджується довідкою Карвинівської сільської ради Романівського району Житомирської області від 18.01.2018 року № 182. При цьому, згідно повідомлення Романівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану від 24.01.2018 року №136/8.19-23 відомостей про шлюб, розірвання шлюбу, народження дітей відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за даними Державного реєстру актів цивільного стану за період з 01.01.2011 року по теперішній час не виявлено.
Також, суд бере до уваги досудову доповідь, що характеризує обвинуваченого ОСОБА_4 складену Романівським районним сектором з питань пробації, згідно якої обвинувачений ОСОБА_4 має середній рівень скоєння повторного правопорушення та вважає за доцільне застосувати до обвинуваченого покарання не пов'язане з позбавленням волі.
Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 « Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно з яким відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК ( 2341-14 ) суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на грунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.
Таким чином, із врахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, особи обвинуваченого, який не вперше притягується до кримінальної відповідальності та судимість якого не погашена, вчинив умисний злочин, суд приходить до висновку, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових злочинів, буде призначення покарання у виді позбавлення волі в межах санкції обвинувачення.
Підстав для застосування ст. 69, 75 КК України суд не вбачає.
Кримінальним правопорушенням потерпілому ОСОБА_6 матеріальної шкоди не завдано.
Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлявся.
Арешт на майно ОСОБА_4 не накладався.
Судові витрати у кримінальному провадженні становлять 1979 грн. 02 коп., які слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 .
Питання з речовими доказами суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Обраний запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту змінити, так як обвинувачений схильний до скоєння кримінальних правопорушень, з метою забезпечення виконання процесуальних рішень у кримінальній справі, обвинуваченому підлягає застосуванню міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Керуючись ст.ст. 371, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.
До набрання вироком законної сили обвинуваченому ОСОБА_4 обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту із зали суду.
Строк відбуття покарання обчислювати з моменту приведення вироку у виконання.
Згідно ст.100 КПК України речовий доказ - автомобіль марки ВАЗ 21063, з реєстраційним номером НОМЕР_1 , переданий на зберігання власнику ОСОБА_6 залишити у його власності.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати в розмірі 1979 грн. 02 коп.
Цивільний позов не заявлявся.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Житомирської області через Баранівський районний суд протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Копію вироку негайно вручити обвинуваченому, прокурору.
Учасники судового провадження можуть отримати копію вироку в суді.
Суддя ОСОБА_1