8.3.13
Іменем України
28 березня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/327/18
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Чиркіна С.М.,
за участю
секретаря судового засідання Моспанюк Є.С.,
та
представників сторін:
від позивача - Алфімова М.П.,
від відповідача - Ханіної М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 812/327/18 за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Мічуринське» до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення - рішення від 26.01.2018 № 0003731206, -
07 лютого 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Мічуринське» (далі - Позивач, ПрАТ «Мічуринське») до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - Відповідач, ГУ ДФС у Луганській області) про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення - рішення від 26.01.2018 № 0003731206.
Ухвалою від 12 лютого 2018 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 1-2).
16 березня 2018 року Позивач подав до суду уточнений адміністративний позов (а.с. 120-124).
В обґрунтування остаточних уточнених позовних вимог зазначено, що 19.02.2015 Позивач надав до податкового органу декларацію по орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2015 рік, задекларувавши річне зобов'язання у розмірі 231805,55 грн.
02.11.2017 на виконання договірних зобов'язань та норм чинного законодавства України Позивачем були сплачені грошові кошти у розмірі 15000,00 грн.
29.11.2017 Позивач подав з порушенням до податкового органу декларацію по орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2016 рік задекларувавши річне зобов'язання у розмірі 7981,95 грн та декларацію по орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2017 рік, задекларувавши річне зобов'язання у розмірі 7981,95 грн. Зазначені декларації були надані з порушенням строків передбачених Податковим кодексом України. Під час визначення податкових зобов'язань в звітних деклараціях Позивач керувався умовами розділу 5 Договору оренди земельної ділянки «Орендна плата», яким передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 0,5% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, з урахуванням індексації.
Пізніше Позивачем самостійно було виявлено помилки у раніше наданих деклараціях та скориставшись нормами статті 50 ПК України 01.12.2017 Позивачем було надано до податкового органу уточнюючу декларацію по орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2015 рік задекларувавши річне зобов'язання у розмірі 0 грн; уточнюючу декларацію по орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2016 рік задекларувавши річне зобов'язання у розмірі 45527,45 грн та уточнюючу декларацію по орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2017 рік задекларувавши річне зобов'язання у розмірі 78047,05 грн. Під час визначення податкових зобов'язань в уточнюючих деклараціях Позивач керувався ст. 6 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та умовами розділу 5 Договору оренди земельної ділянки «Орендна плата», яким передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 0,5% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, з урахуванням індексації. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 2015 - 2017 роки складає 15 609 409,45 грн.
06.12.2017 на виконання договірних зобов'язань та норм чинного законодавства України Позивачем були сплачені грошові кошти у розмірі 130000,00 грн. Призначення платежу, яке зазначене в платіжному дорученні від 06.11.2017 №110, орендна плата за землю з юридичних осіб.
Відповідач адміністративний позов не визнав, про що подав відзив на позовну заяву (а.с. 22-23), відзив на уточнений адміністративний позов (а.с. 141-143), в якому зазначив таке.
З посиланням на статтю 10 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», вважає, що єдиним належним та достатнім документом, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
На думку Відповідача, стаття 6 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції звільняє від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та в свою чергу Законом № 1669 передбачено, що єдиним та належним доказом, який дозволяє не виконувати обов'язки є сертифікат Торгово-промислової палати. Зазначає, що Позивачем не надавалося до податкового органу сертифікату Торгово-промислової палати.
Крім того, порядок звільнення від сплати за використання земельними ділянками наведеною нормою Закону № 1669 не визначений.
Просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача додатково до обставин зазначених в позові пояснив, що в платіжних дорученнях від 01.11.2017 № 102 та від 06.11.207 № 110 помилково не було зазначено повністю призначення платежу. Фактично платіжним дорученням від 01.11.2017 № 102 була сплачена орендна плата за землю за червень, липень 2016 року відповідно по 6503,02 грн, та частково за серпень 2016 року 4501,76 грн платіжним дорученням від 06.11.2017 № 110. Платіжним дорученням від 06.11.2017 № 110 фактично був сплачений залишок боргу за 2016 рік, починаючи з частини серпня 2016 року в загальній сумі 30527,45 грн, та орендна плата за 2017 рік в сумі 78047,05 грн. Стверджував, що залишок платежу від перехованого платіжним дорученням № 110 було сплачено 130000,00 грн, з яких 108574,35 грн це орендна плата за серпень - грудень 2016 року, січень - грудень 2017 року та переплата в сумі 21425,65 грн.
Представник позивача визнав, що зафіксований в акті перевірки факт порушення строків подання декларації дійсно мав місце, оскільки звітна декларація за 2016 рік була подана 29.11.2017 (строк 20.02.2016), звітна за 2017 рік була подані 29.11.2017 (строк 20.02.2017). Визначений за дане порушення штраф був сплачений та не є предметом спору.
Сплачені платіжними дорученнями № 102, 110 кошти були зараховані Відповідачем в рахунок боргів попередніх років 2014, 2015. Питання податкового боргу за 2014-2015 роки було вирішено у справі № 812/1798/17, ініційованій Головним управлінням ДФС у Луганській області, провадження в якій було закрито у зв'язку із погашенням боргу.
Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив зазначені Позивачем призначення платежів в платіжних доручення № 102, 110, розподіл сплачених за ними коштів, сплату штрафу за несвоєчасну подачу декларацій та погодився з твердженням Позивача в тій частині, що предмет та підстави спору в справі № 812/1798/17 не впливають на предмет у даній справі.
В судовому засіданні представники сторін визнали, що між ними фактично відсутній спір щодо періодів подання звітних та уточнених декларацій за 2015, 2016, 2017 рік, первісних розрахунків розмірів орендної плати, зазначених у звітних деклараціях, оскільки між ними лише існує спір щодо застосування статей 6, 10 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669-VII) в частині звільнення Позивача від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.
Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, судом встановлено таке.
Позивач - приватне акціонерне товариство «Мічуринське» (код ЄДРПОУ 00414606), зареєстроване юридичною особою 27.02.1997 (а.с. 145-147).
20.08.2008 між Позивачем та Новоайдарською районною державною адміністрацією укладено договір оренди земельних ділянок, згідно якого відповідно до розпорядження голови райдержадміністрації від 25.07.2008 № 261, передано в строкове платне користування земельні ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходяться за межами населеного пункту на території Райгородської сільської ради Новоайдарського району Луганської області, на строк 49 років, орендна плата вноситься орендарем у розмірі 0,5% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок і складає 33205,41 грн (а.с. 94-95).
Сторони визнають, що під час спірних правовідносин умови договору, у тому числі розмір земельної ділянки та орендної плати не змінювались.
Позивачем 19.02.2015 подано до Слов'яносербської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області звітну податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік, у графі 13 якої нараховано орендної плати на 2015 рік, усього 231805,55 грн, із щомісячною сплатою протягом 2015 року по 19317,13 грн, а у грудні - 19317,12 грн (а.с. 125-128).
01.12.2017 Позивачем до Слов'яносербської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області внаслідок самостійно виявлених помилок подано уточнюючу Податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік № 9277003342, у графі 3 якої нараховано орендної плати на 2016 рік, усього 79819,54 грн, із щомісячною сплатою протягом 2015 року по 6651,63 грн, а у грудні - 6651,61 грн, у графі 5 нараховано до збільшення податкове зобов'язання на 2016 рік всього 71837,59 грн, а щомісячно протягом 2016 року по 5986,47 грн, а у грудні - 5986,42 грн (а.с. 26-27).
01.12.2017 Позивачем до Слов'яносербської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області подано уточнюючу Податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік, у графі 3 якої нараховано орендної плати на 2015 рік, усього 7981,95 грн, та у графі 6 нараховано до зменшення податкового зобов'язання на 2015 рік на періоди, за якими не настав термін сплати, усього 223823,60 грн, у тому числі помісячно протягом 2015 року - 18651,97 грн, а у грудні - 18651,93 грн (а.с. 41-42).
01.12.2017 Позивачем до Слов'яносербської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області внаслідок самостійно виявлених помилок подано уточнюючу Податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік № 9277003531, у графі 3 якої нараховано орендної плати на 2015 рік, усього 79819,54 грн, із щомісячною сплатою протягом 2015 року по 6651,63 грн, а у грудні - 6651,61 грн, у графі 5 нараховано до збільшення податкове зобов'язання на 2016 рік всього 71837,59 грн, а щомісячно протягом 2016 року по 5986,47 грн, а у грудні - 5986,42 грн (а.с. 26-27).
01.12.2017 Позивачем до Слов'яносербської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області внаслідок самостійно виявлених помилок подано уточнюючу Податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік № 9277003617, у графі 3 якої нараховано орендної плати на 2015 рік, усього 78047,05 грн, із щомісячною сплатою протягом 2015 року по 6503,92 грн, а у грудні - 6503,93 грн, у графі 6 нараховано до зменшення податкове зобов'язання на 2015 рік всього 1772,49 грн, а щомісячно протягом 2015 року по 147,71 грн, а у грудні - 147,68 грн (а.с. 45-48).
12.12.2017 Позивачем до Слов'яносербської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області подано уточнюючу Податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік, у графі 3 якої зазначено про відсутність податкового зобов'язання на 2015 рік та у графі 6 нараховано до зменшення податкового зобов'язання на 2015 рік на періоди, за якими не настав термін сплати, усього 78047,05 грн, у тому числі помісячно протягом 2015 року - 6503,92 грн, а у грудні - 6503,93 грн (а.с. 39-40).
29.11.2017 Позивачем подано до Слов'яносербської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області звітну податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік, у графі 13 якої нараховано орендної плати на 2016 рік, усього 7981,95 грн, із щомісячною сплатою протягом 2016 року по 665,16 грн, а у грудні - 665,19 грн (а.с. 24-25).
01.12.2017 Позивачем до Слов'яносербської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області внаслідок самостійно виявлених помилок подано уточнюючу Податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік № 9271217077, у графі 3 якої нараховано орендної плати на 2016 рік, усього 79819,54 грн, із щомісячною сплатою протягом 2016 року по 6651,63 грн, а у грудні - 6651,61 грн, у графі 5 нараховано до збільшення податкове зобов'язання на 2016 рік всього 71837,59 грн, а щомісячно протягом 2016 року по 5986,47 грн, а у грудні - 5986,42 грн (а.с. 26-27).
01.12.2017 Позивачем до Слов'яносербської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області внаслідок самостійно виявлених помилок подано уточнюючу Податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік № 9271218802, у графі 3 якої нараховано орендної плати на 2016 рік, усього 78047,05 грн, із щомісячною сплатою протягом 2016 року по 6503,92 грн, а у грудні - 6503,93 грн, у графі 6 нараховано до зменшення податкове зобов'язання на 2016 рік всього 1772,49 грн, а щомісячно протягом 2016 року по 147,71 грн, а у грудні - 147,68 грн (а.с. 28-29).
01.12.2017 Позивачем до Слов'яносербської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області подано уточнюючу Податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік №9271237398, у графі 3 якої нараховано на 2016 рік, усього 45527,45 грн, у тому числі: за період з січня по травень включно зазначено про відсутність податкових зобов'язань, за період з червня по листопад включно по 6503,92 грн щомісяця, за грудень 6503,93 грн. У графі 6 нараховано до зменшення податкового зобов'язання на 2016 рік на періоди, за якими не настав термін сплати, усього 32519,60 грн, у тому числі за період з січня по травень по 6503,92 грн щомісяця (а.с. 30-31).
Сторонами визнано, що фактично платіжним дорученням від 01.11.2017 № 102 була сплачена орендна плата за землю за червень - липень 2016 року відповідно по 6503,02 грн, та частково за серпень 2016 року 4501,76 грн, платіжним дорученням від 06.11.2017 № 110. Платіжним дорученням від 06.11.2017 № 110 фактично був сплачений залишок боргу за 2016 рік, починаючи з частини серпня 2016 року в загальній сумі 30527,45 грн та орендна плата за 2017 рік в сумі 78047,05 грн, але Відповідачем платежі були перерозподілені в рахунок боргів попередніх періодів (а.с. 139-140).
Зазначене кореспондується з інформацією, наявною в інтегрованій картці платника податків (а.с. 47-92, 50, 72).
Зазначені обставини підтверджені в сукупності належними доказами та визнані сторонами.
ГУ ДФС у Луганській області проведено камеральну перевірку податкової звітності з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) (уточнюючої) за 2015-2017 роки ПрАТ «Мічуринське», за результатами проведення якої складено акт від 02.01.2018 № 02/12-32-12-06/00414606 (а.с. 9-13).
Проведеною перевіркою встановлено заниження Позивачем суми податкових зобов'язань по земельному податку за 2015-2017 роки на загальну суму 97558,81 грн, чим порушено вимоги пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, несвоєчасне подання податкової звітності з плати за землю за 2016-2017 роки в порушення пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, відповідальність передбачена пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України.
Податковим повідомленням-рішенням від 26.01.2018 № 003731206 ГУ ДФС у Луганській області збільшило ПрАТ «Мічуринське» грошове зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на 121948,51 грн, у тому числі за податковим зобов'язанням на 97558,81 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 24389,70 грн (а.с. 14).
Згідно з розрахунком податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій, доданим до податкового повідомленням-рішенням від 26.01.2018 № 003731206, до позивача застосована штрафна (фінансова) санкція в розмірі 25% від загальної суми заниження податкового зобов'язання (а.с. 15).
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
У відповідності із статтею 14 Податкового кодексу України:
- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);
- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);
- штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1);
- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).
Згідно з підпунктом 54.1 статті 54 Податкового Кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
У відповідності із пунктом 49.18 статті 49 Податкового Кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:
- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт 49.18.1);
- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2);
- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (п. п. 49.18.3);
- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (підпункт 49.18.4);
- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.5).
Згідно з пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового Кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Розділом ХІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та платою за землю.
Статтею 285 Податкового кодексу України передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим за 12 місяців).
Згідно із пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (пункт 286.2 статті 286 Податкового кодексу України).
Платник плати за землю має право подавати щомісяця нову звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (пункт 286.3 статті 286 Податкового кодексу України).
Згідно пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Разом з тим, Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669-VII), тут і надалі положення Закону наведені в редакції чинній до 08.06.2016, період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Статтею 6 Закону № 1669-VII встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
Відповідно до статті 6 Закону № 1669-VII, в редакції Закону № 1365-VIII від 17.05.2016, звільнено суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.
Виходячи з наведених приписів, суд дійшов висновку, що датою початку періоду проведення АТО є 14.04.2014. Відповідно, у період з 14.04.2014 до 07.06.2016 включно суб'єкти господарювання, що здійснювали діяльність на території проведення АТО, були звільнені від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної форми власності.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з підпунктом 17 пункту 2 додатку по Луганській області територією проведення АТО визначено, зокрема м. Лисичанськ Луганської області.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р зупинена дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, при цьому в самому змісті цього розпорядження відсутнє будь-яке нормативне обґрунтування.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053 та від 05.11.2014 № 1079, та знову затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з підпунктом 17 пункту 2 додатку по Луганській області територією проведення АТО визначено, с. Райгородка, Райгородської сільської ради Новоайдарського району Луганської області.
Оскільки земельна ділянка Позивача розташована на території с. Райгородка Луганської області, тобто на території проведення АТО, суд вважає, що ПрАТ «Мічуринське» у період з 14.04.2014 по 07.06.2016 включно звільнялося від плати за землю за цими земельними ділянками в силу статті 6 Закону № 1669-VII.
Відповідно, судом встановлено, що позивач правомірно подав уточнені Податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 та 2016 роки, в яких визначив податкові зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки, керуючись статтею 6 Закону № 1669-VII.
Суд критично оцінює твердження Відповідача про те, що стаття 6 Закону № 1669-VII може застосовуватися лише за наявності сертифікату Торгово-промислової палати України, з огляду на наступне.
Закон № 1669-VII є спеціальним законом у спірних правовідносинах, а тому його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до Податкового кодексу України, що спростовує посилання відповідача в скарзі.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що стаття 6 Закону № 1669-VII є спеціальною нормою по відношенню до статті 10 цього Закону, оскільки Сертифікат ТПП є єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує форс-мажорні обставини для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, отже Сертифікат ТПП застосовується при вирішенні питання звільнення від нарахування штрафних санкцій та пені. Отже, Сертифікат ТПП не є принциповою підставою для звільнення Позивача від сплати за користування земельною ділянкою, що розташована на території проведення АТО, оскільки, як прямо встановленою нормою статті 6 Закону №1669-VII, звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
Згідно з частиною третьою статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Крім того, Закон № 1669-VII прийнято у часі пізніше ніж Податковий кодекс України.
Пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Зважаючи на вищевикладене, враховуючи, що норми Закону № 1669-VII та Податкового кодексу України є суперечливими, податковий орган, отримавши від Позивача уточнені податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 та 2016 роки, керуючись пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, мав застосувати законодавство, більш сприятливе для платника податків, та погодитися з тим, що платник податків у період часу з 14.04.2014 по 07.06.2016 був звільнений від плати за земельні ділянки, розташовані на території проведення АТО, тобто застосувати положення статті 6 Закону № 1669-VII.
На користь такої позиції свідчить й судова практика Європейського Суду з прав людини, якою згідно з частинами першою та другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України має керуватися суд при вирішенні справи, застосовуючи принцип верховенства права.
Так, Європейський Суд з прав людини у справі «Сєрков проти України», заява № 39766/05, пар. 33, 41, 42, 43, 44 рішення від 07.07.2011 зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання державного органу в мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення пункту 1 передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, притаманне всім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності та не було свавільним (див. рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v.) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999).
Суд також зазначає, що можливість таких різних тлумачень одних і тих самих положень законодавства головним чином була спричинена неналежним станом національного законодавства з цього питання. Правила, які було закріплено в Указі Президента та в Законі № 1669-VII, надавали необґрунтовану свободу вибору щодо тлумачення того, яким чином вони можуть співвідноситись, а також розуміння чіткої сфери їх застосування та значення їх вимог.
Відповідно, на думку Суду, відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з такого важливого фіскального питання, яка призводила до його суперечливого тлумачення судом, порушує вимоги Конвенції щодо «якості закону».
У цьому контексті Суд не може не брати до уваги вимоги статті 4.4.1 Закону про погашення зобов'язань платників податків, який передбачає, що у разі якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, або якщо норми різних законів або нормативних актів дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків платників податків і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Проте у цій справі державні органи обрали тлумачення національного законодавства, менш сприятливе для платників податків, що призвело до стягнення ПДВ із заявника (див. також рішення у справі «Щокін проти України» (Shchokin v.), заяви № 23759/03 та № 37943/06, п. 57, від 14 жовтня 2010 року).
Вищезазначені міркування є достатніми, щоб надати Суду можливість дійти висновку, що втручання у майнові права заявника було незаконним у контексті статті 1 Першого протоколу. Відповідно, Суд постановляє, що було порушення цього положення.
Отже, задекларовані в уточнюючих деклараціях позивача нульові показники зобов'язання з плати за землю протягом періоду з 01.01.2015 по 31.05.2016 відповідають вимогам Закону № 1669 і свідчать про реалізацію Позивачем зазначеного права.
Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Посилаючись на вказану норму, Відповідач нарахував позивачу штрафні (фінансові) санкції.
Однак, з огляду на те, що за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про безпідставність визначення податковим органом Позивачу податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки комунальної власності за період з 01.01.2015 по 31.05.2016, підстави для застосування до підприємства Відповідача штрафних (фінансових) санкцій, що передбачені статтею 123 Податкового кодексу України, у вказаний період відсутні.
За таких обставин судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 26.01.2018 № 0003731206 в частині збільшення ПрАТ «Мічуринське» суми грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб, розташованими на території проведення АТО, за період з 01.01.2015 по 31.05.2016 включно є протиправним та підлягає скасуванню.
З огляду на те, що позовні вимоги позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, задоволено в повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути з Головного управління ДФС у Луганській області судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь приватного акціонерного товариства «Мічуринське» у сумі 1829,23 гривень.
Керуючись статтями 2, 5, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Мічуринське» до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення - рішення від 26.01.2018 № 0003731206 задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 26.01.2018 № 0003731206.
Стягнути на користь приватного акціонерного товариства «Мічуринське» (код ЄДРПОУ 00414606) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1829 (одна тисяча вісімсот двадцять дев'ять) гривень 23 копійки за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області (код ЄДРПОУ 39591445).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Донецького апеляційного адміністративного суду або через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 02 квітня 2018 року.
Суддя С.М. Чиркін