Справа № 161/1640/18
Провадження № 2-а/161/172/18
04 квітня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого - судді Подзірова А.О., за участю секретаря судового засідання Загоровської І.І., позивача ОСОБА_1, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні залі суду в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора ВБДР УПП у м. Чернівці лейтенанта поліції ОСОБА_2, про скасування постанови про адміністративне правопорушення та визнання дій неправомірними, -
02 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Інспектора ВБДР УПП у м. Чернівці лейтенанта поліції ОСОБА_2 про скасування постанови про скасування постанови про адміністративне правопорушення від 14 листопада 2017 року серії БР №020467, а також про визнання неправомірними дій відповідача щодо її складання.
В обґрунтування підстав позову позивач посилається на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, а також відсутність у відповідача доказів, що підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Також посилається на процесуальні порушення допущені відповідачем, зокрема на: не надання можливості скористатися юридичною допомогою адвоката; розгляд справи за місцем зупинки транспортного засобу; недотримання форми постанови, яка визначена в Інструкції з оформлення поліцейських матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Ухвалою судді від 01 березня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Крім того позивачу поновлено строк звернення до суду.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Додатково пояснив, що він не вчиняв адміністративне правопорушення, яке зазначено у спірній постанові.
Представник відповідача, суб'єкта владних повноважень, у судове засідання не прибув, однак у письмову відзиві від 21 березня 2018 року просить суд відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 14 листопада 2017 року за адресою м. Луцьк, вул. Конякіна, 23А, інспектором БДР УПП у м. Чернівці лейтенантом поліції ОСОБА_2 винесена постанова про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 14 листопада 2017 року серії БР №020467, в якій зафіксовано, що громадянин ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом BMW 316, державний номер НОМЕР_1, 14 листопада 2017 року о 08 год. 40 хв. в м. Луцьк по вул. Конякіна, 23А, здійснив стоянку т/з при виїзді з прилеглої території, чим порушив п 15.9 ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, за яке накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. (а.с.5).
Надаючи правову оцінку вищенаведеній постанові відповідача, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) передбачено в тому числі, що порушення правил зупинки, стоянки - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів..
У пункті 15.9 «и» Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР), зазначено, що зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
При цьому у пункті 15.10 «а» ПДР визначено, що стоянка забороняється у місцях, де заборонена зупинка.
З аналізу диспозиції частини першої статті 122 КУпАП слідує, що порушення правил зупинки, стоянки, в тому числі, здійснення такої стоянки у місця де заборонена зупинка, зокрема 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стосовно наявності чи відсутні факту адміністративного правопорушення та порушення позивачем ПДР, суд зазначає наступне.
Так, відповідач всупереч вимогам суду не надав будь-яких відомостей, що підтверджують факт вчинення правопорушення, зокрема його відеофіксації. Враховуючи вищенаведене, а також категоричне заперечення позивача щодо вчинення ним правопорушення, суд дійшов висновку, що факт адміністративного правопорушення не був доведений відповідачем належними та допустимими доказами, хоча тягар доказування у цій справі лежить саме на відповідачеві.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право в тому числі скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Оскільки під час розгляду судом цієї адміністративної справи відповідачем належними та допустимими доказами не доведений факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про скасування спірної постанови, із закриттям справи про адміністративне правопорушення, є підставними та підлягають до задоволення.
У задоволенні позовних вимог про визнання дій протиправними суд відмовляє, оскільки права та законні інтереси позивача повністю поновлені за фактом скасування спірної постанови.
Керуючись статтею 286 КАС України, на підставі Кодексу України про адміністративні правопорушення, Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Скасувати постанову інспектора БДР УПП у м. Чернівці лейтенанта поліції ОСОБА_2 про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 14 листопада 2017 року серії БР №020467, та закрити справу про адміністративне правопорушення.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Згідно зі статтями 255, 286, 293, 295 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивачем у справі є ОСОБА_1, який проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1. кв.1, РНОКПП НОМЕР_2.
Відповідачем у справі є Інспектор ВБДР УПП у м. Чернівці лейтенант поліції ОСОБА_2, адреса робочого місця м. Чернівці, вул. Заводська, 22.
Повне судове рішення складено, підписано та проголошено 04 квітня 2018 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області ОСОБА_4