Справа № 161/2638/18
Провадження № 2/161/1531/18
03 квітня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Подзірова А.О., за участю секретаря судового засідання Кубяк О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на неповнолітню дитину, -
21 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дитини.
Як підставу позову позивач зазначає, що відповідач не виконує свого обов'язку з утримання їх неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який наразі проживає з позивачем.
З посиланням на вищевикладене, а також приписи ст.181, 185 Сімейного кодексу України просить суд:
1) стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина у розмірі 1/3 частки усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку;
2) стягнути з відповідача на користь позивача щомісячно додаткових витрат на утримання дитини у розмірі 500,00 грн.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав заяву про підтримку позовних вимог та про розгляд справи у його відсутність.
Відповідач у судове засідання не з'явився, повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином.
Як визначено у частині першій статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, однак не з'явився в судове засідання, враховуючи, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 02 вересня 2011 року по 19 листопада 2015 року (а.с.5).
Від шлюбу сторони мають спільного сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Як зазначено у статті 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною третьою статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Під час судового розгляду встановлено, що відповідач, не приймає участі в утриманні дитини, отже він зобов'язаний сплачувати аліменти на користь позивача, яка проживає разом з дитиною.
Визначаючи розмір та порядок стягнення аліментів, суд виходить з наступного.
Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Під час судового розгляду не встановлено обставин щодо поганого матеріального становища дитини, або поганий стан її здоров'я. Позивач доказів протилежного суду не надала.
Відповідач інших утриманців не має і доказів протилежного суду не надав.
Інших істотних обставин при визначенні розміру аліментів суд не знаходить.
При цьому, частиною дев'ятою статті 7 СК України визначено, що сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
На думку суду, виходячи з засад справедливості, добросовісності та розумності, а також беручи до уваги рівність прав та обов'язків батьків в утриманні дитини, на користь позивача з відповідача слід стягувати аліменти у розмірі 1/4 частки від всіх видів доходів щомісяця. Цих коштів, на думку суду, буде достатньо для покриття витрат на задоволення життєвих потреб дитини, зокрема її фізичного та духовного розвитку. Заявлений позивачем розмір аліментів у розмірі 1/3 частки є явно завищеним, а тому у цій частині позовних вимог суд відмовляє у зв'язку з безпідставністю.
Також частиною другою статті 182 СК України (в редакції чинній з 08 липня 2017 року), визначено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, отже суд задовольняє позовні вимоги і в цій частині.
Стосовно вимог про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.
За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Ураховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
У цих випадках ідеться про фактично зазначені або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 13 вересня 2017 року № 6-1489цс17.
У розглядуваному випадку на підтвердження своїх тверджень, що на розвиток здібностей дитини позивач витрачає щомісячно 390 грн. на оплату участі у заняттях ГО «Молодіжний фізкультурно-оздорович клуб «Лаккі тім», а також відвідує додаткові заняття англійської у ДНЗ №4 м. Луцька вартість яких 30 грн. за кожен гурток щомісяця, позивач не надала жодних допустимих та належних доказів.
Позивач фактично надала суду лише довідку ГО «Молодіжний фізкультурно-оздорович клуб «Лаккі тім» від 07 лютого 2018 року з якого слідує, що дитина відвідала заняття з футболу 5 разів. Розмір понесених витрат на оплату цих занять, або доказів оплати цих занять позивач суду не надала.
Зважаючи на вищевикладене, оскільки позивач незважаючи покладений на неї тягар доказування, не довела суду, що вона кожного місяця несе додаткові витрати на утримання дитини пов'язані з розвитком його здібностей, суд дійшов висновку, що в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У статті 1 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Оскільки при зверненні до суду позивач не сплачувала судового збору у розмірі 704,80 грн., як особа звільнена від його сплати, тому його слід стягнути з відповідача на користь держави.
На підставі пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України, судове рішення слід допустити до негайного виконання в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 141, 265, 430 ЦПК України, статтями 180, 181, 185 СК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягувати щомісяця з ОСОБА_2 (адреса реєстрації АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь ОСОБА_1 (адреса проживання ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_2, ІНФОРМАЦІЯ_4) аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 (одна четверта) частки від всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21 лютого 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 (адреса реєстрації АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_2) в дохід держави судовий збір в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).
Згідно зі статтями 273, 354, 355 ЦПК України рішення суду набирає законної сили Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Згідно зі статтями 273, 354, 355 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено та підписано 03 квітня 2018 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області ОСОБА_4