29.03.2018 м. Ужгород Справа № 907/550/17
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Котнар - М, с. Мужієво, Берегівський район
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Фрештим, Хатежинський с/с,
Мінський район, Мінська область, Республіка Білорусія
про стягнення суми 6506,88 євро, що еквівалентно 193027,44 грн., згідно курсу НБУ
Суддя Васьковський О.В.
Представники:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
СУТЬ СПОРУ: стягнення суми 6506,88 Євро, в т.ч. 6481,60 Євро основної заборгованості за фактично отриманий товар та пені у сумі 25,28 Євро, що еквівалентно 193027,44 грн., згідно курсу НБУ грн., заборгованості за контрактом №21/12/2016 від 21.12.16.
Позивач просить задоволити позов, мотивуючи тим, що відповідач не виконав в повному обсязі договірні зобов'язання щодо оплати за поставлений товар за контрактом, внаслідок чого у нього виникла та рахується заборгованість станом на 13.07.17 у сумі 6481,60 Євро за фактично отриманий товар. Крім того, у зв'язку з порушенням термінів оплати за поставлений товар позивач, керуючись п.10.1 контракту, нарахував відповідачу пеню у сумі 25,28 Євро. У зв'язку з наведеним, позивач просить суд позовні вимоги задоволити та стягнути з відповідача суму 6506,88 Євро, що еквівалентно 193027,44 грн., згідно курсу НБУ грн., заборгованості за контрактом №21/12/2016 від 21.12.16.
У поданій відповіді на заяву відповідача позивач вказав, що 05.03.18 відповідачу було направлено лист, в якому вказані реквізити на оплату заборгованості та станом на 06.03.18 відправлено додаткову угоду №3 до контракту, в якій були визначені нові реквізити сторони, однак заборгованість станом на день розгляду справи не оплачена.
Позивач вказує, що даний спір підвідомчий господарському суду, оскільки відповідно до ст. 43 Закону України «Про міжнародне приватне право» сторони договору згідно з ст. 5 та 10 цього Закону можуть обирати право, що застосовується до договору, крім випадків коли вибір права прямо заборонено законами України. Посилається на статтю 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», згідно якої передбачено, що спори, які виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.
У відповідності до арбітражного застереження вказаного в п. 11.1 статті 11 контракту, сторони обумовили судовий розгляд спору в Господарському суді за місцем знаходження позивача, відповідно до вимог матеріального і процесуального права України.
Таким чином, позивач вважає, що даний спір підлягає врегулюванню за законодавством України і вирішенню в Господарському суді Закарпатської області у відповідності до норм Господарського-процесуального кодексу України.
З метою належного повідомлення про розгляд справи відповідача у справі - товариства з обмеженою відповідальністю Фрештим, Хатежинський с/с, Мінський район, Мінська область, Республіка Білорусія, який є нерезидентом та не має свого представництва на території України, ухвалою господарського суду Закарпатської області від 18.09.2017 року зупинено провадження у справі № 907/550/17 на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України (в редакції до 15.12.18), у зв'язку із зверненням господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду - Економічного суду Мінської області.
Ухвалою Економічного суду Мінської області від 08.11.17 у справі №83-18Ип/2017 виконано судове доручення господарського суду Закарпатської області та вручено відповідачу позовну заяву з додатками, а також ухвали господарського суду Закарпатської області від 18.07.17, 27.07.17, 04.09.17 та 18.09.17.
Згідно ст.365 та ст.366 ГПК України (в редакції з 15.12.18) іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про міжнародне приватне право" цей Закон застосовується до питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, зокрема, щодо підсудності судам України справ з іноземним елементом.
Загальні правила підсудності судам України справ з іноземним елементом передбачено ст. 75 Закону України "Про міжнародне приватне право", відповідно до якої підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 76 вказаного Закону суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь які справи з іноземним елементом у випадках, зокрема, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.
З огляду на те, що в п. 11.1 статті 11 контракту, сторони обумовили судовий розгляд спору в Господарському суді за місцем знаходження позивача, відповідно до вимог матеріального і процесуального права України, даний спір підлягає вирішенню в Господарському суді Закарпатської області у відповідності до матеріальних та процесуальних норм України.
Відповідачем 13.03.18 подано заяву про здійснення оплати за поставлений товар у сумі 6481,60 Євро, однак вказав, що платіжне доручення було відхилене банком через зміну банківських реквізитів позивача. Відповідач посилається на п.13.6 контракту, згідно якої кожна сторона зобов'язана письмово повідомити про зміну своїх реквізитів (в тому числі зміни адреси, банківських реквізитів і т.д.) протягом 10 календарних днів з моменту такої заміни. У разі, якщо в результаті порушення термінів надання повідомлення або неправильного зазначення стороною-одержувачем реквізитів для оплати платежі були зроблені за неправильними реквізитами, сторона-платник вважається такою, яка виконала зобов'язання по оплаті. При цьому, якщо перераховані грошові кошти повернуться на розрахунковий рахунок сторони-платника. Сторона-платник зобов'язується перерахувати отримані грошові кошти стороні-одержувачу утримавши при цьому в односторонньому порядку суму збитків, понесених в результаті перерахування грошових коштів за неправильними реквізитами. У зв'язку з чим просить суд виключити пеню в розмірі 25,28 Євро.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Між позивачем (продавець за договором) та відповідачем (покупець по договору) укладено контракт №21/12/2016 від 21.12.16. (далі - контракт), згідно п. 1.1. якого продавець продає, а покупець оплачує і приймає слабоалкогольні напої найменування, кількість, асортимент та ціна яких визначається сторонами в специфікаціях, підписаними обома сторонами, які є невід'ємними частинами вказаного контракту.
Орієнтовна сума товару за вказаним контрактом складає 200000,00 Євро (п.2.2 контракту).
Статтею 3 контракту сторонами обумовлено, що розрахунки за отриманий товар проводяться між покупцем і продавцем шляхом перерахунку на рахунок продавця (позивача) сум за фактично отриманий товар у кожній партії, не пізніше 75 календарних днів від дати поступлення товару на склад покупця. Датою поступлення товару на склад відповідача, являється дата відмітки складу покупця на міжнародні товарно- транспортній накладній (CMR).
Поставка товару повинна бути здійснена на протязі 21 календарного дня від дати підписання специфікації, якщо інший строк не вказаний в специфікації. Датою поставки товару вважається дата поступлення товару на склад (п.4.2 контракту).
На виконання умов контракту, 21.03.2017 року позивач відвантажив в адресу відповідача товар на загальну суму 6481,60 (шість тисяч чотириста вісімдесят одне Євро) 60 євроцентів, що підтверджується Рахунком-фактурою (Інвойсом) № 1FRES від 20.03.2017 року згідно контракту №21/12/2016 від 21.12.2016 р. та вантажно-митною декларацією № 305210/2017/000334 від 21.03.17.
Положеннями статті 8 контракту передбачено умови щодо прийому товару по якості та кількості, зокрема визначено, що таке приймання здійснюється у відповідності з умовами даного контракту, а в частині, який ним не врегульовано - Постановою Кабінету міністрів Республіки Білорусь від 03.09.2008 року №1290 «Про затвердження Положення про прийом товару по кількості та якості».
Приймання товару по кількості вантажних місць та по кількості товарних одиниць в кожному вантажному місці здійснюється на складі покупця протягом 10 робочих днів від дати поступлення товару на склад покупця. Приймання по якості товару здійснюється протягом 10 робочих днів від дати поступлення товару на склад покупця, де одночасно перевіряється тара і упаковка, маркування на товарі (упаковці) і товарах, виконання інших умов, спрямованих на забезпечення схоронності і цілісності товару, на відповідність вимогам, встановленими технічними нормативними правовими актами та /або іншими обов'язковими правилами упаковки, маркування, зберігання і перевезення даних товарів на території Республіки Білорусь.
Пунктами 8.4-8.5 контракту визначено дії покупця, у зв'язку з виявленням недоліків товару по кількості та якості, зокрема: при виявленні неякісного товару, невідповідного по кількості чи (або) асортименту покупець негайно надсилає повідомлення продавцю по телеграфу, телетайпу факсом чи іншим терміновим зв'язком. У випадку неявки представника продавця протягом 48 годин з моменту повідомлення, не враховуючи часу, необхідного для проїзду чи відмови продавця скласти двосторонній акт, покупець має право скласти акт про невідповідність товару по якості чи кількості в односторонньому порядку без залучення незалежного експерта. Складений акт має повну юридичну силу і є належним та достатнім доказом виявлених невідповідностей товару. В разі наявності спору по якості товару представники сторін з оформленням акт чи акту, оформленого у відповідності з пунктом 8.4 контракту, здійснюють відбір зразків і передають зразки в лабораторію, акредитовану уповноваженим органами країни покупця. Акт про невідповідність якості підтверджується висновком лабораторії, акредитованої уповноваженим органами країни покупця.
Претензії/рекламації пред'являються в письмовій формі з зазначенням найменування та кількості товару щодо якого заявляється претензія, а також з додаванням документів, підтверджуючих обґрунтованість претензії. В разі відсутності відповіді на претензію протягом 7 календарних днів від дати її отримання, якщо інший строк не встановлений контрактом, претензія вважається визнаною продавцем (п.8.6 контракту).
Позивач свої зобов'язання за контрактом щодо поставки товари виконав в повному обсязі, відповідач отримав товар в обумовлені контрактом строки, в кількості та асортименті, відповідно до умов контракту. Водночас, відповідач своїх обов'язків щодо ополати за поставлений товар, у відповідності до статті 3 контракту не виконав, чим порушив його умови, внаслідок чого в нього виникла та рахується заборгованість у сумі 6481,60 (шість тисяч чотириста вісімдесят одне Євро) 60 євроцентів.
Покупець звертався до відповідача з претензією за вих.№149 від 19.06.17, в якій просив погасити заборгованість в сумі 6481,60 (шість тисяч чотириста вісімдесят одне Євро) 60 євроцентів, що виникла за поставлений товар згідно ВМД №305210/2017/000334, зазначивши, при цьому, свої банківські реквізити. Однак, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та стягнення заборгованості у судовому порядку.
Згідно ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" та відповідно до п. 11.2. контракту до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство України.
Між сторонами у справі виникли зобов'язання з приводу поставки товару на підставі контракту відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.
Крім того, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, частини 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до положень частин 1 та 2 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання контракту позивачем здійснено поставку партії товару на загальну суму 6481,60 Євро , що підтверджується Рахунком-фактурою (Інвойсом) № 1FRES від 20.03.2017 року згідно контракту №21/12/2016 від 21.12.2016 р. та вантажно-митною декларацією № 305210/2017/000334 від 21.03.17.
Відповідач, всупереч умовам п. 3.1 контракту та в порушення своїх договірних зобов'язань вартість поставленого товару не оплатив, у зв'язку з чим неоплачена сума заборгованості складає 6481,60 Євро.
З огляду на те, що позивачем 21.03.17 відвантажено товар, згідно вантажно-митної декларації №305210/2017/000334, то строк оплати для покупця настав 04.06.17 (75 днів з моменту відмітки на вантажно-митній декларації складу покупця).
В матеріалах відсутні будь-які докази у підтвердження наявності у відповідача претензій чи зауважень щодо кількості та якості товару до позивача та вжиття заходів, передбачених п.п.8.4-8.5 контракту. Таким чином, товар поставлений згідно вантажно-митної декларації 305210/2017/000334 вважається таким, що поставлений відповідачу у відповідності до умов контракту, у зв'язку з чим, строк виконання відповідачем обов'язку щодо оплати поставленого товару настав та підлягає виконанню.
Пунктом 10.1 статті 10 контракту передбачено, що у випадку прострочення обумовленого в контракті строку на здійснення покупцем (відповідачем) оплати за придбаний товар, продавець (позивач) має право стягнути з покупця (відповідача) пеню в розмірі 0,01 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 5% від загальної суми простроченого платежу.
У зв'язку тим, що зобов'язання за контрактом по оплаті товару з 05.06.17 є простроченим, позивачем, у відповідності до п.10.1 контракту нараховано відповідачу, пеню у розмірі 0.01 % за кожен день прострочення платежу, що становить 39 календарних днів прострочення та становить 25,28 Євро.
Обов'язок покупця оплатити повну вартість поставленого йому товару, випливає також із змісту ст. ст. 53 та 58 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі продажу товарів (є чинною для України з 01.02.1991 року), якими передбачено обов'язок покупця оплатити вартість товару та прийняти поставку.
Зважаючи на сплив передбаченого контрактом строку оплати та відсутність доказів виконання покупцем своїх зобов'язань по вказаному вище контракту, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 6506,88 (шість тисяч п'ятсот шість Євро) 88 євроцентів, що є еквівалентом 193027,44 грн. по курсу НБУ на дату подачі позовної заяви (100 Євро = 2966,51 гривень станом на 13.07.2017 року), в т.ч.6481,60 Євро - основної заборгованості за фактично поставлений товар та 25,28 Євро - пені є доведеними наявними матеріалами справи та доданими доказами, не спростованими відповідачем, тобто є обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.
Наявність суми заборгованості за поставлений товар відповідачем не заперечується.
При цьому щодо доводів відповідача про неповідомлення позивача про зміну реквізитів на оплату товару, у зв'язку з чим, банком відхилено платіжне доручення відповідача про оплату суми 6481,60 Євро, суд зауважує наступне.
Згідно п.13.6 контракту кожна сторона зобов'язана письмово повідомити про зміну своїх реквізитів (в тому числі зміни адреси, банківських реквізитів і т.д.) протягом 10 календарних днів з моменту такої заміни. У разі, якщо в результаті порушення термінів надання повідомлення або неправильного зазначення стороною-одержувачем реквізитів для оплати платежі були зроблені за неправильними реквізитами, сторона-платник вважається такою, яка виконала зобов'язання по оплаті. При цьому, якщо перераховані грошові кошти повернуться на розрахунковий рахунок сторони-платника. Сторона-платник зобов'язується перерахувати отримані грошові кошти стороні-одержувачу утримавши при цьому в односторонньому порядку суму збитків, понесених в результаті перерахування грошових коштів за неправильними реквізитами.
Позивач у поданій відповіді на відзив від 26.03.18 №51 повідомив, що 05.03.18 відповідачу було направлено лист, в якому вказані реквізити на оплату заборгованості та 06.03.18 відправлено додаткову угоду №3 до контракту із зазначенням реквізитів для оплати, у підтвердження чого подано поштові квитанції.
В матеріалах справи відсутні докази сплати наявної заборгованості та підписання додаткової угоди №3 до контракту. Відповідачем не подано належних та допустимих доказів у підтвердження обставин, викладених у листі від 13.03.18, зокрема: платіжне доручення, яке відхилено банком, повідомлення банку про відхилення платіжного доручення. Крім того, відповідачем не подано доказів повернення платежу, який як вказує відповідач, був відхилений банком та документальних доказів, у підтвердження вчинення дій, спрямованих на оплату наявної заборгованості.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
З огляду на викладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 6506,88 Євро, що еквівалентно 193027,44 грн. - заборгованості за контрактом №21/12/2016 від 21.12.16, згідно курсу НБУ грн. станом на момент подання позовної заяви, підлягають задоволенню у повному обсязі.
Позовні вимоги позивачем належним чином обґрунтовані та доведені відповідно з вимогами ст.ст. 73,74, 76-79 ГПК України.
З огляду на наведене, позов належить задоволити повністю.
25.10.17 позивачем подано клопотання про включення до складу судових витрат суми 4850,00 грн. - витрат, пов'язаних з оплатою послуг перекладача та нотаріальне завірення документів, які поніс позивач, у зв'язку з виконанням ухвали господарського суду Закарпатської області від 18.09.17.
У відповідності до ч.ч.1,3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи; до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч.ч.2,4,5 ст.127 ГПК України експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов'язану із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов'язків; розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Згідно ч.ч.1-2 ст.128 ГПК України особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов'язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат. Розмір витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
У підтвердження понесених позивачем витрат на оплатою послуг перекладача та нотаріальне завірення документів, у зв'язку з виконанням ухвали господарського суду Закарпатської області від 18.09.17 надано договір №4-7/2017 від 20.09.17 про надання послуг зі здійснення перекладів, укладений між позивачем та Бюро перекладів та легалізації «Ужгород», м.Ужгород акт приймання-передачі наданих послуг №1 до договору про надання послуг зі здійснення перекладів №4-7/2017 від 02.10.17, квитанцію про оплату позивачем послуг Бюро перекладів та легалізації «Ужгород», м.Ужгород суми 4850,00 грн. за договором про надання послуг зі здійснення перекладів №4-7/2017 від 20.09.17.
Враховуючи те, що позивачем здійснено переклад позовної заяви з додатками та судових документів, а саме ухвали господарського суду Закарпатської області від 18.07.17, 27.07.17, 04.09.17 та 18.09.17 на виконання вимог ухвали господарського суду Закарпатської області 18.09.17, у зв'язку із зверненням господарського суду до іноземного суду, понесені позивачем витрати на оплату послуг перекладача та нотаріального засвідчення вказаних документів є судовими витратами, пов'язаними з розглядом справи, розмір яких підтверджений позивачем належними та допустимими доказами. Відтак клопотання позивача про включення до складу судових витрат суми 4850,00 грн. - витрат, пов'язаних з оплатою послуг перекладача та нотаріальне засвідчення документів підлягає задоволенню повністю.
Таким чином, згідно з ст.129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 2895,41 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та сума 4850,00 грн. - судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Керуючись ст. ст. 4, 27, 42, 46, 73-74, 76-79, 123, 127-129, 169-170, 202, 222, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задоволити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фрештим» (223039, Республіка Білорусія, Мінська область, Мінський район, Хатежинський с/с, 1, адміністративно-побутовий корпус, каб.413, УНП 691807413, ОКПО 304688586000, р/р 3012044909019 в ОАО «ПриорБанк», ЦБУ 115, код 153001749, м.Мінськ, вул.Кропоткина, 91) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Котнар - М" (90260, Україна, Закарпатська область, Берегівський район, с. Мужієво, вул. Ференца Ракоці ІІ, 274/А, код 36210111, банк отримувач: АТ «Укрексімбанк» м.Київ, MFO 322313, Ukraine, IBAN:26000000017120 SWIFT: EXBSUAXXXX, Банк корепондент:CITIBANK N.A. CITI US 33, USA 36083552 NEW YORK):
- суму 6506,88 Євро, що еквівалентно 193027,44 грн. за курсом НБУ;
- суму 2895,41 грн. -у відшкодування витрат по сплаті судового збору та суму 4850,00 грн.- судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Видати наказ.
Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов'язковому виконанню на території України в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку ст.256 Господарського процесуального кодексу України до Львівського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 04.04.18.
Суддя О.В. Васьковський